Справа № 22-ц-450/2011
Категорія 37
Головуючий у 1 інстанції Гургула В.Б.
Суддя-доповідач Томин О.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Томин О.О.
суддів Фединяка В.Д., Шишка А.І.
секретаря Довжинської Н.Б.
з участю відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тисменицького районного суду від 27 січня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Тисменицького районного суду від 27 січня 2011 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В апеляційній скарзі на дане рішення суду першої інстанції ОСОБА_4 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права. Висновок суду про те, що відповідачі завдали шкоди при здійсненні права на самозахист, не відповідає матеріалам справи, а тому, норма ст.1169 ЦК України на дані правовідносини не розповсюджується.
Перевіркою Тисменицького районного відділу внутрішніх справ встановлено, що дії ОСОБА_2 та ОСОБА_5, вчинені при обставинах, встановлених перевіркою, містять ознаки дрібного хуліганства, за яке вони постановами від 01.10.2009 року були притягнуті до адміністративної відповідальності і з даним рішенням погодились. Будь-якої іншої оцінки діям відповідачів органом дізнання не давалось, що позбавило суд можливості оцінювати їхні дії по іншому.
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-450/2011р. Головуючий у 1 інстанції Гургула В.Б.
Категорія 37 Суддя-доповідач Томин О.О.
Неправомірні дії відповідачів, вчинені в формі адміністративного проступку (ст.173 КУпАП) є підставами для відшкодування, як матеріальної (ст. 1168 ЦК України) так і моральної шкоди (ст. 1167 ЦК України).
Факт перебування на лікуванні та придбання медикаментів, згідно призначень лікарів, підтверджено необхідними довідками. Просить рішення Тисменицького районного суду від 27 січня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в солідарному порядку 1469,82 грн. спричиненої матеріальної шкоди. Стягнути з ОСОБА_2 100000 грн. моральної шкоди, а з ОСОБА_5 – 50000 грн. моральної шкоди. Стягнути з відповідачів судові витрати в сумі 282 грн. і витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не з’явилися з невідомих суду причин, хоча були повідомлені про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник з доводами апеляційної скарги не погоджуються, просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
За змістом ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду та вимагаючи відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ОСОБА_4 посилався на протиправні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які полягали в нанесенні йому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я, однак такі факти не знайшли свого підтвердження в суді.
Судом встановлено, що 01.10.2009 року біля 17 год. 40 хв. у маршрутному мікроавтобусі мав місце конфлікт між ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_2 і ОСОБА_5 з іншої сторони. Однак, відповідачі заперечують умисне нанесення побоїв ОСОБА_4, вказуючи на те, що були змушені оборонятися від неправомірний дій останнього, оскільки ініціатором сутички був сам позивач. Крім того, у зв’язку із зверненням ОСОБА_4 до правоохоронних органів по факту його побиття допитувались ряд свідків, які також не підтвердили заяви позивача щодо умисного нанесення йому побоїв відповідачами (а.с – 25).
Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок в кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.2 КПК України та підтверджено правомірність дій дільничного інспектора постановою Тисменицького районного суду від 30.06.2010 року, яка набрала законної сили, то дана постанова не може слугувати доказом чи мало місце заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та чи вони вчинені саме ОСОБА_2 та ОСОБА_5
Посилання ОСОБА_4 на наявність тілесних ушкоджень, що стверджується висновком судово-медичного обстеження, не може бути прийнято до уваги, оскільки сам факт наявності тілесних ушкоджень не свідчить, що така шкода заподіяна саме з вини відповідачів та чітко не відповідає на питання про час їх утворення та механізм виникнення. Більше того, даним актом встановлено, що перебування ОСОБА_4 на лікуванні тривалістю більше 21 дня не відповідає характеру тілесних ушкоджень та пов'язане з додатковим обстеженням та лікуванням, виявлених в нього інших хвороб (гіпертонічна хвороба 2 ст.; остеохондроз, тощо), а тому, не можуть враховуватись у судово-медичному висновку. В зв'язку з цим, надані позивачем квитанції на придбання ліків засвідчують виключно факт наявності в нього інших хронічних хвороб, які не пов'язані з предметом спору. Довідки або копії лікарського листка призначень позивач суду не представив. Крім того, в матеріалах справи є лист ВАТ «Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій 12699» (а.с – 37) в якому повідомляється, що ОСОБА_4 по маршруту «Івано-Франківськ – Тисмениця» здійснював перевезення пасажирів протягом жовтня місяця 2009 року, що ставить під сумнів довідку міської клінічної лікарні №1 в м. Івано-Франківську про перебування останнього на стаціонарному лікуванні в неврологічному та терапевтичному відділеннях з 02.10.2009 року по 26.10.2009 року (а.с- 45).
Не заслуговують на увагу посилання апелянта на постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 та ОСОБА_5, оскільки при встановленні обставин по справах зазначено тільки факт порушення громадського порядку і спокою громадян та зафіксовано наявність інциденту між сторонами, а не заподіяння шкоди ОСОБА_4 особисто.
Враховуючи те, що позивачем не було доведено, що відповідачами йому заподіяно матеріальну та моральну шкоду, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Тисменицького районного суду від 27 січня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Головуюча О.О. Томин
Судді
В.Д. Фединяк
А.І. Шишко