Справа № 22-ц-558/2011
Категорія 52
Головуючий у 1 інстанції Гандзюк Д.М.
Суддя-доповідач Томин О.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Томин О.О.
суддів Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.
секретаря Довжинської Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров’я України про скасування наказу і поновлення на роботі, зобов’язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Міністерства охорони здоров’я України на рішення Яремчанського міського суду від 08 лютого 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства охорони здоров’я України про скасування наказу і поновлення на роботі, зобов’язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди. Вимоги мотивувати тим, що відповідач порушуючи вимоги трудового законодавства звільнив його з посади головного лікаря Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський»» за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, не врахувавши характеру проступку та наслідків, що з ним пов’язані. Просив поновити на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також стягнути 50000 грн. моральної шкоди у судовому порядку.
Рішенням Яремчанського міського суду від 08 лютого 2011 року позов задоволено частково. Скасовано п.1 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 20.10.2010 року, №210-0. Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного лікаря Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський»». Стягнуто з Міністерства охорони здоров’я України в користь ОСОБА_2 15990 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відрахувавши із вказаної суми податок з доходів фізичних осіб та
_____________________________________________________________________________
Справа №22-ц-558/2011р. Головуючий у І інстанції Гандзюк Д.М. Категорія 52 Суддя-доповідач Томин О.О.
інші обов’язкові платежі. Стягнуто з Міністерства охорони здоров’я України в дохід держави 160 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, Міністерство охорони здоров’я України подало апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність його фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Апелянт зазначив, що задовольняючи частково позов суд не дав належної оцінки обставинам справи, що стосуються звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський»» за п.1 ст.41 КЗпП України та не взяв до уваги поданих Міністерством охорони здоров’я України письмових доказів щодо порушення позивачем вимог трудової дисципліни, зокрема неявки на співбесіди до МОЗ України.
Апелянт, посилаючись на зазначені обставини, просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Сторони в судове засідання не з’явилися з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи були повідомлені.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача проведено без законних підстав та із порушенням встановленого порядку застосування стягнення.
Такий висновок місцевого суду є передчасним і погодитись з ним колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Встановлено, що наказом Міністра охорони здоров’я України від 10.05.2007 року №107-0 ОСОБА_3 призначено на посаду головного лікаря санаторію «Прикарпатський» на умовах контракту від 10.05.2007 року №388, згідно з яким визначено обов’язки та відповідальність сторін (розділи II, IV контракту) - МОЗ України, як Органом управління майном, та ОСОБА_3, як керівником підпорядкованого санаторно-курортного закладу.
Так, згідно з п.п. 1, 8 згаданого контракту, Керівник зобов’язується безпосередньо і через адміністрацію санаторно-курортного закладу здійснювати поточне управління (керівництво) санаторно-курортним закладом, забезпечувати його ефективну діяльність.
Міністерство має право вимагати від Керівника достроковий звіт про його дії, якщо останній допустив невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків щодо управління санаторно-курортного закладом та розпорядження закріпленим за ним майном (а.с – 15).
Відповідно до п.п. 20, 24 контракту у випадку невиконання чи неналежного виконання обов’язків, передбачених цим контрактом, Сторони несуть відповідальність згідно з законодавством та цим контрактом. Керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії: у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов’язків, передбачених контрактом, в результаті чого для санаторію настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачено штрафи і т.п.) (а.с – 18).
Як вбачається з матеріалів справи, в червні 2010 року голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації Вишиванюк М. звертався до Міністра охорони здоров’я України з приводу численних скаргах від медперсоналу та батьків дітей на безвідповідальне відношення до своїх функціональних обов’язків, порушення трудової дисципліни керівником та адміністрацією зазначеного закладу, та ставив питання доцільності перебування керівника закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський»» ОСОБА_3 на займаній посаді (а.с – 46).
П.1 ч.1 ст.41 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу також у випадках: 1) одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності.
У зв’язку з розглядом зазначеного питання, МОЗ України тричі викликало позивача (на нараду та на співбесіди), зокрема - 01.07.2010 року (а.с - 47); 13.09.2010 року (а.с – 48); 30.09.2010 року (а.с – 50). Сам позивач не заперечує того факту, що про виклики до МОЗ України та дострокове відкликання з щорічної відпустки у зв’язку з виробничою необхідністю з 01.10.2010 року, йому було доведено до відому.
Про відмову позивача, після ознайомлення з наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2010 року №203-0 прибути на вимогу МОЗ України, без будь-яких на те пояснень свідчить наявна в матеріалах справи доповідна записка в.о. Департаменту кадрової політики та запобігання корупції МОЗ Фещенка І.І. ( а.с – 55), акт МОЗ України, складений 20.10.2010 року (а.с – 56).
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 виклики на нараду та співбесіди, було проігноровано, Міністерство охорони здоров’я України, як Орган управління майном та роботодавець позивача, вправі був розцінювати дії ОСОБА_3, а саме невиконання наказу Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2010 року №203-0, як одноразове грубе порушення керівником трудових обов’язків, та звільнити його з посади з цих підстав – п.1 ст.41 КЗпП України (наказ МОЗ України від 20.10.2010 року № 210-0).
Зазначених обставин суд першої інстанції не врахував, у зв’язку з чим рішення Яремчанського міського суду від 08 лютого 2011 року підлягає до скасування. По суті спору слід ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров’я України про скасування наказу і поновлення на роботі, зобов’язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди – відмовити.
На підставі п.1 ч.1 ст.41, ст. 232 КЗпП України, керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров’я України задовольнити.
Рішення Яремчанського міського суду від 08 лютого 2011 року скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров’я України про скасування наказу і поновлення на роботі, зобов’язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча О.О. Томин
Судді
О.В. Пнівчук
О.Ю. Беркій