Справа № 2-172/11

ІРПІНСЬКИЙ  МІСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                  Аніпко С.  В.  

при секретарі                                                                Балинській О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, -

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.

Відповідно до позовної заяви позивач за домовленістю з відповідачем 07.06.2006 отримала для нього у ВАТ КБ «Надра», на підставі кредитного договору № 657/П/55/2006-840 кредит у розмірі 40 000 доларів США.

Вказані кошти того ж дня вона одразу в приміщенні банку передала ОСОБА_2 кредит вона оформила на себе, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 був пенсіонером і не міг отримати кредит у такому розмірі.

В свою чергу, відповідач прописав позивача у себе в квартирі бо в неї не було Ірпінської прописки, виступив перед банком поручителем та надав банку в забезпечення виконання кредиту в іпотеку свій будинок, а також зобов'язався перед позивачем самостійно погашати кредит.

Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що між нею та ОСОБА_2 07.06.2006 відповідно ст. 1046 Цивільного кодексу України було укладено договір позики, за яким вона є позикодавцем, а відповідач –позичальником 40 000 доларів США, які він прийняв від неї з платою за позику на рівні 11% річних та платою за управління кредитом в розмірі 0,42% від суми заборгованості по тілу кредиту за кожен місяць користування кредитними коштами. Ці обставини позивач підтверджує кредитним договором № 657/П/55/2006-840, укладеним між нею та ВАТ КБ «Надра», розпискою ОСОБА_2 від 07.06.2006, договором поруки між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_2 від 07.06.2006. Згідно виданої відповідачем розписки, останній взяв на себе зобов’язання виплачувати кредит особисто.

Відповідач належно виконував умови договору і поступово погашав кредит, а саме тіло кредиту, відсотки та комісію банку. Але потім, він перестав виконувати свої зобов'язання з погашення кредиту. Наприкінці червня –на початку липня 2010 року від свого чоловіка ОСОБА_3, який був у виконавчій службі з іншого питання, позивач дізналась, що в провадженні державних виконавців знаходиться рішення Подільського райсуду м. Києва від 30.11.2009 про стягнення з неї та інших поручителів солідарно боргу на користь ВАТ «КБ «Надра», а саме тіла кредиту, відсотків, комісії, тощо у розмірі 30 971,45 доларів США та судових витрат у розмірі 1 950 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися залежним чином відповідно до умов договору. За умовами її з відповідачем договору позики останній зобов’язався погашати кредит за кредитним договором особисто. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Так як кредитним договором від 07.06.2006 було передбачено, що кредит повинен повертатися банку щомісячно до 07.06.2016 сумами не менше ніж по 675 доларів США, а відповідач зобов'язався погашати його особисто (відповідно в ці ж строки), то припинивши сплату кредиту він порушив взяті на себе зобов'язання перед позивачем. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до розрахунку, загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем за укладеним між ними договором позики від 07.06.2006 станом на 11.11.2010, на її думку, становить 37 831,74 доларів США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 299 249,07 грн., оскільки відповідно до відомостей наявних на офіційному сайті Національного банку України офіційний курс гривні до долара США станом на 11.11.2010 становить 791 гривня за 100 доларів США. Це означає, що один долар США дорівнює 7,91 грн., а 37 831,74 доларів США відповідно дорівнює 299 249,07 грн. (37831,74 дол. США х 7,91= 299 249,07 грн.).

Крім того, у зв'язку з тим, що відповідач не здійснював своєчасного погашення кредиту, обов'язок по оплаті якого він взяв на себе згідно розписки від 07.06.2006, рішенням Подільського райсуду м. Києві від 30.11.2009 з позивача було стягнуто 538,42 доларів США у якості пені за прострочення виконання кредитних зобов'язань, а також 1950 грн. судових витрат. Вказані кошти для позивача є збитками, а відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

З огляду на викладене позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 38 370 (тридцять вісім тисяч триста сімдесят) доларів США 16 центів, що за офіційним курсом Національного банку України гривні до долара США на 11.11.2010 складає 303 507,97 гривень, з яких: 29 010,57 доларів США –сума основного боргу; 5 586,65 доларів США –відсотки за користування позикою станом на 11.11.2010; 3 234,52 доларів США –додаткові відсотки за користування позикою (плата за управління кредитом в розмірі 0,42% від основної суми боргу); 538,42 доларів США у якості спричинених їй збитків за несвоєчасну сплату кредиту (пеня), а також стягнути з відповідача на її користь 1 950,00 грн. у якості збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання та судові витрати по даній справі.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив, направивши свого представника.

Представник відповідача проти позову заперечував, мотивуючи це тим, що позов є безпідставним та надуманим, а тому просить суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків, вивчивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до умов кредитного договору від 07.06.2006 № 657/П/55/2006-840 позивач отримала кредит у розмірі 40 000 доларів США. Згідно договору поруки від 07.06.2006, укладеного між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_2, останній поручається перед банком за належне виконання позивачем взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, у зв’язку з чим у ВАТ КБ «Надра»виникло право вимоги виконання зобов’язань, визначених п. 1.1. кредитного договору, як від позичальника, тобто –позивача, так і від поручителя, тобто –відповідача. Крім того відповідно до вказаного договору поруки відповідальність поручителя виникає, як при невиконанні позичальником будь-якої частини зобов’язання так і невиконання позичальником зобов’язання в цілому.

Оскільки позивачем належним чином не виконувались зобов’язання за кредитним договором 07.06.2006 № 657/П/55/2006-840, банком на її адресу було направлено вимогу про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором від 07.06.2006 № 657/П/55/2006-840. Крім того банком також було направлено подібні вимоги усім поручителям за вказаним кредитним договором. Так як вказані вимоги виконані не були ВАТ КБ «Надра»звернулося з позовом до Подільського районного суду міста Києва про стягнення солідарно з позичальника –ОСОБА_1 (після укладення шлюбу 07.07.2006 змінила прізвище на ОСОБА_3), поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, заборгованості за кредитним договором 07.06.2006 № 657/П/55/2006-840 у розмірі 31 835,96 доларів США, що становило 245 136,89 грн.

Рішенням від 30.11.2009 по справі № 2-2720/09 позовні вимоги ВАТ КБ «Надра»задоволено. З позичальника –ОСОБА_1 (після укладення шлюбу 07.07.2006 змінила прізвище на ОСОБА_6), поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було солідарно стягнуто на користь ВАТ КБ «Надра»заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 30 971,45 доларів США, що становило 238 480,17 грн. та судові витрати у розмірі 1 950,00 грн.

Допитана в судовому засіданні позивач, окрім викладених у позовній заяві фактів, пояснила, що відповідач –ОСОБА_2, виступив поручителем перед банком за належне виконання нею, взятих на себе зобов’язань за кредитним договором від 07.06.2006 № 657/П/55/2006-840, надав банку в забезпечення виконання кредиту власний будинок, а також зобов'язався самостійно сплачувати відповідні платежі за кредитом. На даний час заборгованість за вказаним кредитним договором нею не погашена, рішення Подільського районного суду міста Києва від 30.11.2009 по справі № 2-2720/09 не виконано.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що позивачка оформляла кредит та отримувала кредитні кошти для особистих потреб ОСОБА_2 Кредитні кошти отримані нею в приміщені банку вона відразу передала відповідачу, а той в свою чергу написав їй письмове зобов’язання про те, що він самостійно буде сплачувати відповідні платежі за цим кредитом.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

За договором позики, відповідно до статті 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Форма договору позики, визначена ч. 1 ст. 1047 ЦК України, згідно якої договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Частина друга цієї статті визначає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

В матеріалах справи є письмове зобов’язання відповідача, згідно якого останній отримав від позивача 40 000,00 доларів США і зобов’язується кредит отриманий позивачем виплачувати особисто.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на це суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем відсутні правовідносини, які виникають між позикодавцем та позичальником при укладанні договору позики.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх прав, тобто право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені. Тому при зверненні до суду позивач повинен довести свою юридичну заінтересованість у справі, завдяки чому реалізується принцип диспозитивності цивільного судочинства. У разі відсутності юридичної заінтересованості у позивача не має права на позов. Отже, особа не має права звернутися до суду у разі, якщо права, за захистом яких вона звернулася до суду їй не належать.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача відсутнє право вимоги до ОСОБА_2 про стягнення на її користь 38 370 (тридцять вісім тисяч триста сімдесят) доларів США 16 центів, що за офіційним курсом Національного банку України гривні до долара США на 11.11.2010 складає 303 507,97 гривень, з яких: 29 010,57 доларів США –сума основного боргу; 5 586,65 доларів США –відсотки за користування позикою станом на 11.11.2010; 3 234,52 доларів США –додаткові відсотки за користування позикою (плата за управління кредитом в розмірі 0,42% від основної суми боргу); 538,42 доларів США у якості спричинених їй збитків за несвоєчасну сплату кредиту (пеня), а також стягнення з відповідача на її користь 1 950,00 грн. у якості збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання та судові витрати по даній судовій справі, а тому суд у задоволенні позову відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 13, 14, 509, 510, 527, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 10, 11, 15, 60, 62, 79, 81, 209, 213-215. 217. 218, 224-226 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.02.2010.

Суддя:С. В. Аніпко