Справа № 2-290/11

Р І Ш Е Н Н Я

                                                  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 лютого 2011 року                                                                                               місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді –Пахолюка А.М.

при секретарі –Павловій Н.А.,

з участю:

представника позивача - Тертичного Ю.В.,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»від імені якого діє Волинська філія Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В :

          Публічне акціонерне товариство (далі –ПАТ) «Брокбізнесбанк»звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

          Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ПАТ «БМ Банк»та ОСОБА_2 04.09.2008 року укладено кредитний договір № 258/08 відповідно до якого останній надано кредит в розмірі –300000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі –22,00 % на рік на поточні потреби з кінцевим терміном повернення до 3.09.2018 року.

          В якості забезпечення виконання зобов?язань ОСОБА_2 по зазначеному кредитному договору між банком та відповідачем ОСОБА_4 04.09.2008 року був укладений договір поруки № 258/08.

          Крім того, для забезпечення виконання зобов?язань ОСОБА_2 по зазначеному кредитному договору між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 04.09.2008 року був укладений іпотечний договір, предметом якого було належне відповідачам на праві власності нерухоме майно –квартира №35 загальною площею 65,5 кв.м. по АДРЕСА_1

          Однак, відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконала взяті на себе зобов’язання за кредитним договором. Станом на 14.06.2010 року заборгованість за кредитним договором становить – 354137,95 грн., з яких основний борг – 247500 грн., прострочений основний борг –32000 грн., прострочена заборгованість по процентах –65501,91 грн., пеня –9136,04 грн.

          На підставі наведеного, просить суд, стягнути солідарно з відповідачів в користь позивача заборгованість в розмірі 354137,95 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру №35 загальною площею 65,5 кв.м. по АДРЕСА_1,  та понесені  судові витрати у справі.

 28.01.2011 року представник позивача в судовому засіданні подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути солідарно з відповідачів в користь позивача заборгованість в розмірі 436 679,89 грн. (в тому числі основний борг – 279500 грн., прострочена заборгованість по процентах – 101553,59 грн., пеня –55626,30 грн.) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру №35 загальною площею 65,5 кв.м. по АДРЕСА_1,  та понесені  судові витрати у справі.

          В судовому засіданні представник позивача Тертичний Ю.В. позовні вимоги з врахуванням їх збільшення підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві. Просив суд, позов задовольнити.             

           В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги з врахуванням їх збільшення визнала частково. Суду пояснила, що не заперечує проти стягнення заборгованості по основній сумі боргу в розмірі 279500 грн., відсотків в сумі 101553,59 грн. та звернення стягнення на належну їй частку квартири, однак заперечила проти стягнення 55626 грн. пені.   

Відповідач ОСОБА_4 в дане судове засідання не з?явилася, подала суду заяву про слухання справи у її відсутності, в якій зазначила, що позовні вимоги з врахуванням їх збільшення визнає частково. Зазначила, що не заперечує проти стягнення заборгованості по основній сумі боргу в розмірі 279500 грн., відсотків в сумі 101553,59 грн. та звернення стягнення на належну їй частку квартири. Однак заперечила проти стягнення 55626 грн. пені та звернення стягнення на належну відповідачу ОСОБА_5 частку квартири.   

Представник відповідача ОСОБА_2–ОСОБА_3 в судовому засіданні  позов з врахуванням збільшення позовних вимог визнав частково. Суду пояснив, що його довіритель визнає початково заявлену банком суму боргу в розмірі 354137,95 грн., проти заявлених вимог банку на суму 436 679,89 грн. та звернення стягнення на належну його довірителю частку квартири заперечив.     

            Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

            04.09.2008 року між АБ «Брокбізнесбанк»(який змінив найменування на Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»(а.с.22 зворот) та ОСОБА_2 укладено кредитний договір  № 258/08 відповідно до якого останній надано кредит в розмірі –300000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі –22,00 % на рік на поточні потреби з кінцевим терміном повернення до 3.09.2018 року (а.с. 11-14).

           Отримання боржником кредитних коштів підтверджується заявою про видачу готівки № 1 від 04.09.2008 року (а.с.15).

            В забезпечення виконання зобов”язань за даним кредитним договором між банком та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено іпотечний договір від 04.09.2008 року, відповідно до умов якого відповідачі передають в іпотеку належну їм на праві власності квартиру з метою забезпечення виконання умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 17-18).

Крім того, між ОСОБА_4 та банком 04.09.2008 року укладено договір поруки                            №258/08 відповідно до якого вона виступає поручителями за виконання зобов?язань    ОСОБА_2 по кредитному договору.   

            Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 533, 546, 553, 554, 626, 629, 631, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України, ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку».

            Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

            В ст. 1048 ЦК України передбачено право позикодаваця на одержанння від позичальника процентів від суми позики, а також у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

           Згідно п.п. 1.1 кредитного договору, за використання кредитних коштів процентна ставка встановлюється в розмірі 22 % річних (а.с. 11).

          Сукупна вартість кредиту за цим договором визначена у додатку №1, який є невід?ємною частиною кредитного договору (п.п.1.4. договору)

          Відповідно до п. 2.3.1, 2.3.4. кредитного договору, проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений в п.п.1.1. договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти за поточний календарний місяць сплачуються позичальником щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця на рахунок, вказаний банком. В готівковій формі через касу банку або в безготівковій формі.

          Пунктом 4.2.1. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язується здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані відсотки, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов?язання у повному обсязі і строки, передбачені кредитним договором  (а.с.12).  

          Як вбачається з умов п. 7.1. кредитного договору при порушенні строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк має право нараховувати позивальнику неустойку за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена п.п.1.1. цього договору, від суми простроченої заборгованості.

           Заяву про застосування позовної давності щодо стягнення пені в користь позивача ні відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ні представник відповідача ОСОБА_2 -  ОСОБА_3 не подавали.  Тому, відсутні підстави для застосування судом позовної давності в цій частині позову.               

           Відповідно до п. 3  ст. 267 ЦК України  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

           Доводи відповідача ОСОБА_4 про зменшення за рішенням суду розміру неустойки на підставі ст. 551 ЦК України в зв?язку з її хворобою суд вважає безпідставними, оскільки така обставина в даному випадку не є істотною, так як виникла у відповідача після звернення банку до суду із зазначеним позовом. Крім того, розмір пені є значно меншим від суми боргу по тілу кредиту та відсотках.      

Згідно п.п. 3.1.3. кредитного договору передбачено, що банк має право достроково повернути заборгованість за цим договором у випадку прострочення чергового платежу по кредиту або процентів за користування кредитом понад два місяці.

            В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання і взв?язку з цим банком на адресу відповідачів надсилалися вимоги про погашення заборгованості (а.с.20, 21).

           Станом на 28.01.2011 р. заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед ПАТ «Брокбізнесбанк»становить – 436 679,89 грн., з яких основний борг – 279500 грн., прострочена заборгованість по процентах – 101553,59 грн., пеня –55626,30 грн. (а.с.86, 87, 100-129).

           Відповідачами оспорювалась сума кредитної заборгованості в частині штрафних санкцій, зокрема, пені в розмірі 55626,30 грн. з тих підстав, що банком не враховано здійснення ОСОБА_2 5.05.2009 року платежів по кредитному договору на суми             2500 грн. та 5 500 грн.   

          Однак, зазначені доводи є безпідставними і спростовуються дослідженими судом доказами. Зокрема, поданими представником позивача детальними виписками по особовому рахунку відповідача ОСОБА_2 (а.с.100-129), а також показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_6, який пояснив, що зазначена банком сума заборгованості визначена за допомогою комп’ютерної програми, а він, як працівник банку, лише оформив виписки по рахунку, розрахунок боргу, і в поданих банком розрахунках враховані факти оплати відповідачем ОСОБА_2 5.05.2009 року коштів на суму 2500 грн. та 5 500 грн. Крім того, свідок зазначив, що ОСОБА_2 після 28.01.2011 рок зверталася до банку з усними проханнями назвати суму заборгованості, однак точна сума може бути визначена лише за допомогою комп?ютерної програми.

          Суд вважає також безпідставними доводи відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_5 -  ОСОБА_3 щодо необхідності додаткового часу для обґрунтування своїх заперечень щодо суми пені, оскільки вказані особи отримали заяву банку про збільшення позовних вимог до суми 436 679,89 грн. в судовому засіданні 28.01.2011 року і до наступного судового засідання, яке відбулося 02.02.2011 року, вони, на думку суду, мали можливість подати відповідні заперечення та докази.       

          Згідно вимог ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі  порушення  боржником  зобов'язання,  забезпеченого порукою,  боржник  і  поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п.п. 1.1., 1.2, 1.3., 1.4., 2.3. укладеного договору поруки ОСОБА_4 зобов?язується в повному обсязі відповідати перед ПАТ «Брокбізнесбанк»за зобов?язаннями ОСОБА_2, що випливають з кредитного договору. Відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов?язання за кредитним договором. Відповідальність поручителя і боржника перед кредитором є солідарною (а.с. 16).

Таким чином, відповідач ОСОБА_4 несе разом із  ОСОБА_2 солідарну відповідальність за невиконання умов кредитного договору.    

          Отже, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 істотно порушили вимоги ст. ст. 526, 527, 530, 536, 549, 550, 554, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, умови кредитного договору та договорів поруки, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, а тому  з них на користь банку  слід солідарно стягнути заборгованість в розмірі 436 679,89 грн.

           Не підлягає до задоволення вимога банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки виходячи з наступного.

          Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на те, що в зв?язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору  на підставі п.п.5.1.1., 7.1 іпотечного договору ПАТ «Брокбізнесбанк»має право звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру №35 загальною площею 65,5 кв.м. по АДРЕСА_1

          Однак, позивачем не враховано вимог Закону України "Про іпотеку".  

Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку"  у разі  невиконання  або  неналежного   виконання   боржником основного  зобов'язання  іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням  шляхом  звернення  стягнення  на предмет іпотеки. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідачів надсилалися письмові повідомлення про необхідність погашення суми заборгованості по кредиту (а.с. 20, 21). Однак,  зазначені листи не містили попередження банку про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог про усунення порушень умов кредитного та іпотечного договорів. Банком не надано суду інших доказів пред?явлення до відповідачів таких вимог і попереджень.  

          Отже, позивачем не дотримано правил звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", а тому вимога позивача в цій частині є передчасною і не підлягає до задоволення.

При цьому, на думку суду, позивач не позбавлений можливості звернутися до іпотекодавців із вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі дотримання визначеної законом процедури.

Враховуючи наведені  обставини суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.

В зв?язку з частковим задоволенням позову згідно вимог ч.1 ст.88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню в рівних частинах з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 судовий збір в сумі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі  60 грн.   

            Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 14, 15, 30, 60, 61, 62, 88, 213, 214, 215 ЦПК України,  на підставі ст.ст. 526, 527, 533, 546, 553, 554, 626, 629, 631, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В :

                    Позов задовольнити частково.

                    Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»заборгованість в розмірі –436 679 грн. (чотириста тридцять шість тисяч шістсот сімдесят дев?ять) грн. 89 (вісімдесят дев?ять) коп., згідно кредитного договору №258/08  від 4 вересня  2008 року.

                    Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»понесені витрати пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі - 850 (вісімсот п?ятдесят) грн. 00 коп. по 425 (чотириста двадцять п?ять) грн. 00 коп. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі –60 (шістдесят) грн. по 30 (тридцять) грн. з кожного.

                   В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.   

           Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного  суду                                                                   А.М. Пахолюк