Справа 22-823 2007р.              Головуючий в першій інстанції  Задорожна Л.І.

Доповідач Черниш Т.В.

УХВАЛА

16 травня 2007 року                     Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі головуючого Кривохижі В.І..,   суддів   Черниш Т.В., 

Чорнобривець О.С.  ,   при секретарі   Тітенко Л.В., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Гайворонського районного суду від 24 січня 2007 року, 

встановила:

В провадженні Гайворонського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 в інтересах недієздатної ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору обміну квартири на житловий будинок,   укладеного 23 травня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

8 грудня 2006 року позивач звернулась до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову в виді заборони відповідачеві відчужувати спірну квартиру №9 в будинку №36 по вул.   Промисловій в м.   Ульянівка.

Ухвалою від 24 січня 2007 року Гайворонський районний суд задовольнив заяву позивача. В порядку забезпечення позову заборонив ОСОБА_1  здійснювати відчуження зазначеної квартири і. крім того,   проводити будь-які дії по розукомплектуванню та погіршенню стану квартири.

23 лютого 2007 року відповідач подати апеляційну скаргу,   в якій,   посилаючись на невідповідність ухвали цивільному процесуальному законодавству,   просила скасувати її та скасувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження квартири. Зазначала,   зокрема,   що суд ухвалив про забезпечення позову за надуманими і безпідставними мотивами,   наведеними в заяві позивачки. Крім того,   наклавши арешт на квартиру,   порушив законні права ОСОБА_5,   який з січня 2003р. є її власником за відповідним договором дарування.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав. Позивач ці доводи заперечувала,   просила залишити без змін ухвалу суду,   заявила про намір пред»явити позов про визнання недійсним і договору дарування спірної квартири,   про який їй стало відомо лише зі змісту апеляційної скарги,   оскільки при розгляді справи судами відповідач про наявність договору дарування не заявляла.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обгрунтованість ухвали суду в межах,   визначених   ст. 303 ЦПК України,   заслухавши пояснення сторін,   колегія суддів вважає,   що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

2

Ухвалюючи про забезпечення позову,   суд виходив з обгрунтованості припущення,   що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Висновок суду про доцільність та необхідність прийняття такого рішення достатньо мотивований,   узгоджується з положеннями   ст. 151,   152,   153 ЦПК щодо підстав та порядку забезпечення позову,   грунтується на матеріалах справи. Визначений судом спосіб забезпечення випливає із суті заявленого позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильного по суті висновку суду про наявність правових підстав для забезпечення позову не спростовують. Твердження відповідача про те,   що накладенням арешту на квартиру суд порушив законні права її власника ОСОБА_5,   який не є стороною в справі,   безпідставні,   оскільки в ухвалі відсутні дані про вжиття такого засобу,   а застосуванням забезпечення позову у виді заборони саме відповідачці відчужувати квартиру,   що є предметом спору,   співмірний з заявленими позовними вимогами. Крім того,   ОСОБА_5 не заявляв про порушення його прав.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів,   а тому, 

Керуючись   ст. 303,  307,   312,   313,   314,  315 цього Кодексу, 

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гайворонського районного суду від 24 січня 2007 року про забезпечення позову залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.