Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-985/11                                                 Головуючий у 1 інстанції: Пахоменко О.Г.

                                                                                                 Суддя-доповідач: Дзярук М.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

              21  березня 2011 року                                                                    м. Запоріжжя

                 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

                         Головуючого:           Денисенко Т.С.

                            Суддів                         Дзярука М.П.

                                                                Дашковської А.В.

                           При секретарі:             Черненко А.В.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду  Запорізької області від 08 грудня 2010 року у справі за позовом Фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Бердянської суспільно-політичної газети «Південна Зоря»про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні  2009 року Фізичні особи-підприємці (далі ФОП) ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до  ОСОБА_3, Бердянської суспільно-політичної газети «Південна Зоря»про захист честі, гідності та ділової репутації, який в процесі розгляду справи неодноразово змінювали та уточнювали (а.с.52,80).

          В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 21.05.09р. у черговому номері газети «Південна Зоря»опублікована стаття «Екстрім від «Елен-таксі», автором якої є ОСОБА_3, в якій опубліковані відомості, що не відповідають дійсності та принижують честь і гідність, ганьблять ділову репутацію ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_5, які здійснюють інформаційне обслуговування транспортних засобів (таксі) під назвою «Елен-таксі».

          У зазначеній статті автор розповіла про конфлікт який мав місце 15.05.09р. у вечірній час, між її сім’єю та водієм «Елен-таксі»ОСОБА_6 з приводу неналежного виконання  її замовлення та вказала, що даний водій таксі під час сварки на вид мав стан наркотичного сп’яніння і що у таксиста це не перший конфлікт з замовниками і в міліції він людина відома. На їх думку перелічені факти не відповідають дійсності, оскільки вони не були встановлені у передбаченому законодавством порядку та не підтверджуються нічим окрім припущень автора статті та принижують ділову репутацію служби «Елен-таксі».

          Також у статті зазначено, що керівники служби «Елен-таксі»не зателефонували ОСОБА_3 не вибачились за поведінку водія та мирним шляхом не врегулювали конфлікт, що не відповідає дійсності, оскільки на наступний день після інциденту в офісі служби «Елен-таксі»їй диспетчером ОСОБА_7 було повідомлено про відсутність керівництва і запропоновано прийти наступного дня або залишити номер телефону, що відповідачкою було проігноровано.

          Також зазначили, що дана стаття вийшла у друк 21.05.09р. за день до прийняття рішення органом внутрішніх справ по заявам сторін, тобто на день опублікування статті у її автора були відсутні законні підстави для того, щоб зробити висновки та надати правову оцінку діям учасників конфлікту. Крім того, за вказаним фактом відмовлено в порушенні кримінальної справи і на теперішній час постанова є чинною.

          У зв’язку з зазначеним, 29.05.09р. ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_5, звернулись зі зверненням до головного редактора Бердянської суспільно-політичної газети «Південна Зоря»з проханням письмово спростувати статтю «Екстрім від «Елен-таксі», однак письмової відповіді не отримано.

          Крім того, вказали, що зазначеними діями відповідачів їм спричинено моральну шкоду, яку вони оцінюють у 10000,00 грн.

          З огляду на зазначене просили зобов’язати Бердянську суспільно-політичну газету «Південна Зоря»опублікувати  на п’ятій сторінці друкованого засобу спростування відомостей поширених у статті «Екстрім від «Елен-таксі», надрукованих у черговому номері газети від 21.05.09р., в тижневий строк з моменту набрання рішення законної сили,  стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. та судові витрати по справі.

          Рішенням  Бердянського міськрайонного суду  Запорізької області від 08 грудня 2010 року позов ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_5, задоволено частково.

          Зобов’язано Бердянську суспільно-політичну газету «Південна Зоря»спростувати відомості надруковані у черговому номері цієї газети від 21.05.2009 року на аркуші 5 у статті «Екстрім від «Елен-таксі», які містять недостовірну інформацію та принижують ділову репутацію   ФОП  ОСОБА_4, ОСОБА_5, шляхом опублікування на 5 аркуші чергового номеру цієї ж газети в тижневий строк з моменту набрання цього рішення законної сили, із зазначенням, що вказана інформація щодо ролі у конфлікті, який описаний в зазначеній статті та щодо оцінки підприємницької діяльності фірми «Елен-таксі»м. Бердянськ Запорізької області, не відповідають фактичним обставинам подій, що відбулися та дійсності.

          Стягнуто з ОСОБА_3 та Бердянської суспільно-політичної газети «Південна Зоря»в солідарному порядку на користь ФОП  ОСОБА_4, ОСОБА_5, моральну шкоду в розмірі по 922,00 грн. кожному та судові витрати в розмірі 77,00 грн. кожному.

          В іншій частині позовних вимог відмовлено.

          Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду,  ОСОБА_3  подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції  скасувати та ухвалити нове рішення яким   відмовити в задоволені позову.

   Вислухавши  суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних  підстав.

    На підставі п.п.2,3 ч. 1  ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

    Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в його неупередженості, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

    Рішення суду першої інстанції ухвалене  без  додержання вимог  ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Процесуальний закон визначає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

  Суд першої інстанції визнав, що ОСОБА_3  розповсюджена  недостовірна інформація, яка була опублікована  у  черговому  номері Бердянської суспільно –політичної  газети  «Південна  Зоря" за  від 21.05.2009 року, де була  опублікована  стаття »Екстрім  від  Елен –таксі»  автором  якої є  відповідач  ОСОБА_3 та зобов’язав  Бердянську  суспільно політичну газету «Південна Зоря» спростувати відомості  надруковані у черговому номері  цієї газети  від 21.05.2009 року на  аркуші 5 у  статті  «Екстрім  від  «Елен –таксі», які  містять   недостовірну інформацію та  принижують ділову репутацію фізичних  осіб - підприємців ОСОБА_4   та  ОСОБА_5 шляхом опублікування на п’ятому аркуші  чергового  номера  цієї газети в тижневий строк, з  моменту  набрання  рішення  суду законної сили, із зазначенням, що вказана інформація щодо ролі у конфлікті, який  описаний в зазначеній  статті газети та щодо підприємницької діяльності фірми  «Елен –таксі»м.Бердянськ Запорізької області,  не  відповідають фактичним обставинам  подій, що  відбулися та дійсності.

        Вирішуючи  спір,  суд виходив  із того, що автор статті ОСОБА_3  розповівши про конфлікт який мав місце 15.05.09р. у вечірній час, між її сім’єю та водієм «Елен-таксі»ОСОБА_6 з приводу неналежного виконання  її замовлення, де вона висловила  свою думку, проте, що водій таксі під час сварки на вид мав стан наркотичного сп’яніння і що у таксиста це не перший конфлікт з замовниками і в міліції він людина відома,  а  також  щодо негативної оцінки діяльності  фірми, принижують ділову репутацію служби «Елен-таксі».

       Проте з  таким  висновком суду погодитися  не можна.

Конституція України визнає честь та гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності( ст.ст.3, 28).

    Разом з цим, відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб –на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров"я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

    Відповідно до ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім"ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення")  у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

   Публікація  відповідачем статті в газеті, мала на меті не формування негативної думки громадськості, щодо діяльності позивачів, а з метою інформування громадськості щодо певного  конкретного випадку та не може  бути витлумачена як така, що містить фактичні дані, а є припущеннями стосовно певних подій, що становлять громадський інтерес.

   Згідно зі ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

   Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх справедливості.  

   Суд, неповно з’ясувавши обставини, що мають значення для справи, не врахував роз’яснення     постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" у п.19 якої сказано, що  вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною,   суд  повинен визначити характер такої інформації та  з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Також  судом  першої інстанції при вирішення  спору по суті  не прийнято  до уваги, що  приватні підприємці  ОСОБА_4, ОСОБА_5 не являються  засновниками  фірми «Елен -  таксі»,  а надають  лише  інформаційно - диспечерські  послуги.  Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі –Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

    За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

    Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч.2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

  Аналіз зазначеного національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

    При цьому преса не повинна переступати межу, встановлену з метою захисту репутації інших осіб, але повинна повідомляти інформацію та ідеї з політичних питань, так само, як із питань, що становлять громадський інтерес. Не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, але й громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Лінгес проти Австрії" та "Українська прес-група" проти України").

    В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгес проти Австрії" суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимоги доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного  ст. 10 Конвенції.

    Виходячи з викладеного, колегія суддів вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального права. А саме, ст. ст. 23, 276, 277, 297, 1667 ЦК України,  системний  аналіз яких  дає  змогу  зробити  висновок, що відповідач не є особою, яка поширила негативну (недостовірну) інформацію, не вчиняла дій, які свідчили б про неповагу до гідності та честі позивачів, а тому вона не має нести цивільну правову відповідальність за пред’явленим до неї позовом, у тому числі за вимогами про відшкодування моральної шкоди.

       За  таких обставин висновки суду не узгоджуються із зібраними у справі доказами і суперечать вимогам законодавства.  

    З огляду наведеного судова колегія вважає, що викладена у статті ОСОБА_3 інформація,  у  черговому  номері Бердянської суспільно –політичної  газети  «Південна  Зоря"  від 21.05.2009 року є оціночним судженням  і не являється інформацією, яка б порушувала честь та гідність позивачів.

   За встановлених апеляційним судом обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст. ст.304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду  Запорізької області від 08 грудня 2010 року у  цій  справі  скасувати.

Ухвалити  нове  рішення  наступного змісту.

В задоволені позову фізичних осіб - підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Бердянської суспільно-політичної газети «Південна Зоря»про захист честі, гідності та ділової репутації -  відмовити.

   Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

                  Судді: