Справа № 1-36/2011 р.

В И Р О К

Іменем України

04 березня   2011 року          Бориспільський міськрайонний суд Київської області

в складі:        головуючого судді             –  Журавського В.В.

                     при секретарі                       –  Хутінаєвій О.Ю.

з участю прокурора                                            -    Баклана В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борисполя кримінальну справу по обвинуваченню: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Іваниця, Ічнянського району, Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, одруженого, освіта вища,  працюючого оператором «ЛукАвіаОйл», раніше не  судимого в злочині, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України,-

в с т а н о в и в :

19.12.2009 року приблизно о 17 год. 30 хв. ОСОБА_1, керуючи власним технічно-справним автомобілем «Шкода Фабія»д.н.з. НОМЕР_1., рухався зі швидкістю приблизно 40-45 км/год. по автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ в напрямку м. Бориспіль.

Рухаючись в районі 3 кілометру автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ, при роз»їзді з зустрічним автомобілем, ОСОБА_1, проявляючи злочинну самовпевненість, грубо порушуючи п.12.1 ПДР згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не вибрав безпечної швидкості та не врахувавши погодні умови у вигляді снігу та ожеледиці виїхав на зустрічну смугу руху де допустив зіткнення з автомобілем «Форд-Фієста»д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, який рухався в напрямку м. Дніпропетровськ.

В результаті ДТП пасажир автомобіля «Шкода Фабія»ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, закритої травми грудної клітки, переломів 8-9 ребер справа, забою та розриву правої легені, що супроводжувався напруженим гемо пневмотораксом, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1, який грубо порушив ПДР України:

1)          п. 2.3 «б»ПДР, згідно якого водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

2)          п. 12.1 ПДР, згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної
швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також
стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.

В пред’явленому  обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, ОСОБА_1 свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочину визнав, цивільний позов, заявлений цивільним позивачем ОСОБА_4 не визнав.

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 показав, що 19.12.2009 року приблизно о 17 год. 30 хв. він, керував власним технічно-справним автомобілем «Шкода Фабія»д.н.з. НОМЕР_1. і рухався зі швидкістю приблизно 40-45 км/год. по автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ в напрямку м. Бориспіль.

Рухаючись в районі 3 кілометру автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ, при роз»їзді з зустрічним вантажним автомобілем «фура», його автомобіль почало розвертати вліво на зустрічну смугу руху, можливо від повітряного потоку чи нерівності дороги. Він став гальмувати та викрутив кермо вправо, щоб вийти з заносу, але автомобіль знову стало заносити на зустрічну смугу руху де й відбулося зіткнення з автомобілем «Форд фієста».

В результаті ДТП пасажир його автомобіля ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження. Свою вину у вчиненні злочину з необережності визнає повністю та щиро кається.

Крім показів підсудного ОСОБА_1, його вина в скоєнні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами:

-показами потерпілого ОСОБА_3 про те, що  19.12.2009 року приблизно о 17 год. 30 хв. він, в якості пасажира знаходився в автомобілі «Шкода Фабія»д.н.з. НОМЕР_1., яким керував його товариш ОСОБА_1 Автомобіль рухався зі швидкістю приблизно 40-45 км/год. по автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ в напрямку м. Бориспіль. Була темна пора доби, дорога була засніжена, йшов сніг.

Рухаючись в районі 3 кілометру автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ, автомобіль почало розвертати вліво на зустрічну смугу руху. ОСОБА_1 став гальмувати та викрутив кермо вправо, щоб вийти з заносу, але автомобіль знову стало заносити на зустрічну смугу руху де й відбулося зіткнення з автомобілем «Форд фієста».

В результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження. Претензій морального, матеріального характеру до Замиги він не має та просить суд суворо його не карати.

- показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 про те, що 19.12.2009 року приблизно о 17 год. 30 хв. він керував власним технічно-справним автомобілем «Форд Фієста»д.н.з. НОМЕР_3 і рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год. по автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ в напрямку м. Дніпропетровськ. В його автомобілі в якості пасажира знаходилась його дружина ОСОБА_4, якій і належить автомобіль. Була темна пора доби, на вулиці йшов сніг, дорога була засніжена. В обидва напрямки руху було по одній колії. Ширина проїзної частини була достатньою для роз»їзду зустрічного автотранспорту. Попереду, в попутному йому напрямку рухався вантажний автомобіль. Після роз»їзду з вантажним автомобілем, автомобіль «Шкода Фабія», який рухався в зустрічному напрямку, почав крутитись проти годинникової стрілки і виїхав на його смугу руху. Він застосував екстрене гальмування, але уникнути зіткнення не вдалось. Зіткнення відбулось на його смузі руху. Таким чином водій ОСОБА_1 виїхав на зустрічну смугу руху і порушив правила дорожнього руху.

- показами свідка, головного інженера філії Київського дорожньо-експлуатаційного управління про те, що 19.12.2009 року цілий день був інтенсивний снігопад. На ділянці дороги періодично прибирався сніг спецтехнікою.

Крім того вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

-протоколом огляду місця події, схемою та фототаблицею до нього де зафіксовано положення автомобілів після ДТП;

- протоколами огляду автотранспорту в яких зафіксовані пошкодження на автомобілях учасників ДТП.  

-висновком судово-медичної експертизи № 42-д, від 21.03.2010 року у відповідності до якого виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження могли утворитись в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент спричинення.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в сукупності суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині доведена повністю і його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення вимог правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Обираючи покарання, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину, особу підсудного, який злочин вчинив вперше, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліках у лікаря нарколога психіатра не перебуває, конкретні обставини справи, а тому ОСОБА_1 потрібно призначити покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

Обставин, що пом’якшують покарання  підсудного є щире каяття та сприяння розкриттю злочину, відшкодування заподіяної потерпілому шкоди.

Тому, враховуючи всі вищевикладені обставини, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції його від суспільства, а міра покарання йому повинна бути обрана в межах, установлених в санкції статті, Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Разом з тим суд вважає за недоцільне застосовувати до підсудного ОСОБА_1 додаткове покарання, передбачене ч.2 ст.286 КК України, а саме позбавлення його права керування транспортними засобами, оскільки під час вчинення злочину Замига був у тверезому стані і автомобіль йому потрібен для поїздок на роботу та для обслуговування членів сім»ї.

Речові докази по справі, автомобілі «Форд-Фієста»д.н.з. НОМЕР_3, «Шкода Фабія»д.н.з. НОМЕР_1, у відповідності до ст.81 КПК України підлягають поверненню власникам.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 слід відмовити з наступних підстав.

ОСОБА_4 звернулась з позовом у кримінальній справі в якому просить стягнути з підсудного ОСОБА_1 на її користь 36 309 грн. 82 коп. матеріальних збитків та 787 грн. 76 коп. судових витрат, а з ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»» на її користь 25 000 грн.

          Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що в результаті ДТП, що мало місце 19 грудня 2009 року її автомобіль «Форд Фієста»отримав значні механічні пошкодження. Винним в ДТП Є ОСОБА_1 А відповідно до висновку експерта заподіяна шкода складає 88 627 грн.

          Оскільки автомобіль позивачки був придбаний в кредит та знаходиться в заставі то між нею та страховою компанією був укладений договір страхування автомобіля на повну його вартість. На підставі договору про повне Каско, страхова компанія ЗАТ «Страхова компанія «Провідна»»перерахувала 27 317 грн 18 коп.

          Оскільки ОСОБА_1 мав договір з ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»»про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то відповідальність має покладатися на двох осіб: ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»»в межах ліміту страхового відшкодування -25 000 грн. та на ОСОБА_1 –36 309 грн. 82 коп.

Позовні вимоги не можуть бути задоволені оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В ч. 3 п.9 Постанови Пленуму верховного Суд України № 6 від 27.03.92 р. за змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»зазначено, що постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування шкоди особі, відповідальній за шкоду.

Позивачем не надано жодних доказів про наявність чи відсутність пошкодженого автомобіля, що позбавляє можливості суд прийняти рішення відповідно до вимог закону про долю автомобіля та з»ясувати стан пошкодженого автомобіля на даний час і його вартість на момент розгляду справи в суді.

Крім того, позивачем не надано інформації та доказів про те, які запасні частини, вузли та агрегати можуть бути використані та не встановлена їх вартість.

Так розмір повної шкоди в суді позивачка обґрунтовує висновком авто-товарознавчої експертизи від 2 березня 2010 року, де визначено, що матеріальний збиток складає 88 627 грн.

Суд критично оцінює посилання позивача на вказаний висновок. Суд вважає, що даний висновок не є висновком товарознавчої експертизи. Згідно ст. 75 КПК України експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Відповідно до вимог статті 53 ч. 2 ЦПК України, як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. ОСОБА_5 якому було доручено проведення експертизи не відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу», оскільки не внесений до Державного реєстру атестованих судових експертів. Як показав ОСОБА_5 в суді він є лише оцінювачем і не є експертом. Таким чином висновок оцінювача не є висновком експерта.

Автомобіль позивачки був застрахований на повну його вартість, тобто до умов договору про добровільне страхування транспортного засобу, страхова компанія ЗАТ «Страхова компанія «Провідна»»зобов’язана була здійснити виплату страхового відшкодування позивачці в межах страхової суми, що відповідає дійсній вартості автомобіля. Фактично ЗАТ «Страхова компанія «Провідна»перерахувала 27 317 грн. 18 коп., що за позицією страховика є повним відшкодуванням заподіяної шкоди. Позивачка погодившись з розміром даного відшкодування фактично підтвердила вірність встановлення розміру шкоди та вірність того факту, що виплатою даної суми їй відшкодована шкода в повному обсязі. Претензій до страховика позивачка не має і позовних вимог не заявляє, що позбавляє суд перевірити вірність встановлення страховиком розміру шкоди та розміру страхового відшкодування, чи враховано при цьому розмір франшизи, чи врахована при розрахунку залишкова вартість автомобіля та запчастин і агрегатів, що мають цінність, чи враховано знос деталей, чи враховані страховиком інші обставини та фактори, що вплинули на встановлення розміру страхового відшкодування.

Виходячи з обставин справи та доказів наданих позивачкою суд приходить до висновку що в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачці ЗАТ «Страхова компанія «Провідна»»була здійснена виплата страхового відшкодування в межах страхового суми, що відповідає дійсній вартості автомобіля з врахуванням залишкової вартості пошкодженого автомобіля. Позивачем не надано доказів недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди. Неподача ж позивачем позову про стягнення інших витрат, як то невиплаченої франшизи, витрат на транспортування та інші затрати не позбавляє можливості позивача звернутися до суду з новим позовом в порядку цивільного судочинства.

Не ґрунтується на вимогах закону і вимога позивачки про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 787 грн. 76 коп., оскільки зазначена сума не являється судовими витратами. Так квитанція від 25.02.2010 року свідчить про оплату роботи оцінювача ОСОБА_5, а чек на суму 37 грн. 76 коп. свідчить про здійснення оплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323,324 ,328, 330,331, 332 КПК України, суд

з а с у д и в :

    ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого, ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання –4 роки позбавлення волі.

   У відповідності до ст.ст.75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1  (один) рік.

          Покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов»язки:

-не виїздити за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

-повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_1 - підписку про невиїзд з постійного місця проживання залишити без змін.

В задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь 36 309 грн. 82 коп. матеріальних збитків та 787 грн. 76 коп. судових витрат, а з ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»»на її користь 25 000 грн. - відмовити.

Речові докази, які знаходяться на відповідальному зберіганні у засудженого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишити у їх володінні, користуванні та розпорядженні.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного  суду Київської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим який перебуває під вартою з моменту отримання копії вироку.

Суддя                                                                      В.В.Журавський