Справа № 2-а-129/11рік

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 березня 2011 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Джала С.Ю., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області про визнання протиправними дій та зобов’язання до вчинення певних дій, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

11.03.2011 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що має статус «дитини війни», внаслідок чого, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», їй на підставі ст.6 вищевказаного закону, починаючи з 01.01.2006р. повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така їй не виплачувалась.

Вказує, що нарахування і виплата такої надбавки відноситься до компетенції відповідача.

Зазначає, що відповідно до ст.3 вказаного закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно правовими актами, що гарантовано і Конституцією. Вказує, що Конституційний суд України своїми рішеннями (№8-рп/99 від 06.07.99р., №5-рп/2002 від 20.03.2002, №7-рп/04 від 17.03.04, №20-рп/04 від 01.12.04, №5-рп/2005 від 22.09.2005, №6рп/2007 по справі №1-29/2007, №10-рп/2008 по справі №1-28/2008) визнав дії держави (порушення його права та невиплату 30% надбавки) неконституційними, а своїм останнім рішенням №26-рп/08 від 27.11.08 по справі №1-38/08 офіційно розтлумачив Кабінету Міністрів України, що законами про державний бюджет не можна вносити зміни до чинних законів, зупиняти їх чи скасовувати, або встановлювати інше правове регулювання правовідносин, які є предметом інших законів, адже держава не може відмовлятись від гарантованих Конституцією та визначених фінансових зобов’язань по забезпеченню прав людини, скасовувати їх чи обмежувати.

Зазначає, що за таких обставин вказаний Закон є чинним, а положення бюджету на 2010р. та п.8 постанови КМУ №530 від 28.05.08р., що стосуються виплат 30% надбавки дітям війни є неконституційним з часу їх прийняття. Вказує, що з врахуванням вищенаведеного їй стало зрозуміло, що їй як дитині війни не виплачувалась щомісячна №30% надбавка і це стало підставою для звернення за захистом свого права до суду.

З огляду на наведене, просить суд визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити їй як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку у розмірі 30%, що передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в межах позовної давності, а також нараховувати  і виплачувати 30% надбавку до пенсії як «дитині війни» у повному розмірі в подальшому.

24.03.2011р. представник відповідача  - Управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі подав в канцелярію суду заперечення проти даних позовів, в яких зазначив, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», так як ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. В частині 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Водночас на даний момент не прийнято жодного нормативно-правового акту на виконання ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як і не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір. Крім того, розрахунок доплати, здійснений позивачами, не може братися судом до уваги, оскільки не ґрунтується на чинному законодавстві. Відповідно до ст.47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивачам виплачується пенсія щомісячно у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія. В даному випадку ст.46 вказаного закону не може застосовуватися, оскільки пенсіонери пенсію отримують. При цьому просить врахувати, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У зв’язку  з усім вищенаведеним, просить відмовити у задоволенні позовів в повному обсязі.

Оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, суд вважає, що у справі міститься достатньо підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку скороченого провадження про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, позивачка у справі, є дитиною війни та на неї поширюються державні соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. Статтею 6 цього закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, законною є вимога про нарахування підвищення, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період, який враховує 6-місячний строк позовної давності, передбачений ч.2 ст.99 КАС України, тобто з 11.09.2010р. по 11.03.2011р. з проведенням перерахунку та виплати, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому суд вважає за необхідне у  відповідності до ст.11 КАС України вийти за межі позовних вимог, зобов’язавши відповідача взяти  за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки це необхідно для повного захисту її прав, свобод та інтересів.

З зазначених підстав суд визнає, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не приймаються до уваги з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20  років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Ч.1 ст.28  Закону України „Про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування” зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений  ч.1 ст.28 зазначеного Закону застосовується виключно  для визначення розрахунку пенсії, однак враховуючи, що іншого порядку розрахунку  мінімальної пенсії за віком законодавчо не передбачено,  а ст.6 розділу 2 та ст.1 розділу 4 Законом України „Про соціальний захист дітей війни” передбачає надання соціальної допомоги  саме в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком,  враховуючи, що позбавлення таких осіб права на отримання соціальної допомоги у встановленому Законом розмірі є порушенням Конституції України,  суд вважає за можливе  для регулювання спірних правовідносин   виходити з принципу аналогії закону, та за основу розрахунку мінімальної пенсії за віком взяти  розмір пенсії, встановлений ч.1 ст.28  Закону України „Про загальнообов”язкове  державне пенсійне  страхування”, а саме   розмір  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який визначається нормами законів про державний бюджет України на відповідний рік.  

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги…, виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». На підставі положень ст.ст.3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” встановлено конкретний розмір державної соціальної гарантії дітям війни у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком та передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. УПФУ в Мостиському районі Львівської області, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачці відповідні нарахування, але на порушення цієї правової норми таких нарахувань в повному обсязі не проводило.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскільки при розгляді справи було встановлено, що відповідач не нарахував та не виплатив позивачці, як дитині війни, підвищення до пенсії у відповідності до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то такі дії відповідача слід визнати протиправними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити позивачці, як дитині війни, підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», беручи за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Однак, що стосується вимоги позивачки зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії в подальшому  в розмірах, передбачених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", то суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки суд не може на майбутнє визначити протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Якщо така протиправність буде мати місце, то позивач зможе скористатися правом захисту порушених прав.

Враховуючи співвідношення заявлених позивачкою вимог до розміру задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача не слід стягувати оплачену позивачкою суму судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 22 Конституції України, ст.ст.3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за № 6-рп/2007 та від 22.05.2008р. за № 10-рп, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст.6, 11, 17, 71, 86, 94, 161-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області про визнання протиправними дій та зобов’язання до вчинення певних дій - задоволити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області щодо невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі Львівської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, беручи за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 11.09.2010р. по 11.03.2011р. включно з урахуванням вже проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.  

Копію постанови не пізніше наступного дня з дня її постановлення надіслати сторонам у справі рекомендованим листом із повідомленням.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду (м.Львів, вул.Саксаганського, 13)  через Мостиський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення (отримання) постанови та з одночасною подачею копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя  Джала С.Ю.