Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.06                                                                                            Справа №  8/450

 

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Фаловської  І.М. (доповідач по справі),

суддів:                                 Агрикової  О.В. суддів:                                 Мамонтової  О.М.  

                                                                                                                              .

при секретарі судового засідання  Коробко О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Тараненко М.П. –прот. б/н від 13.09.04р., директор;

  Дейнець В.М. –дов. б/н від 10.05.06р., представник;

від відповідача 1: не з’явились;

від відповідача 2: не з’явились;

від третьої особи: не з’явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Стерх»на ухвалу господарського суду  Полтавської області від 20.02.2006 року

у справі  № 8/450 (суддя Плеханова Л.Б.)

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Стерх»,                   с. Засулля, Лубенський район

до           1) Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції, м. Лубни

          2) Відділення Державного казначейства у Лубенському районі,                 м. Лубни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Полтавське обласне управління юстиції, м. Полтава

про                               стягнення 313140,84 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стерх»звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Лубенського міського відділення юстиції про стягнення 313140,84 грн. шкоди, завданої незаконними діями державного виконавця.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.12.2005р. у справі 8/450 на підставі ст. 24 ГПК України  було залучено до участі в справі іншого відповідача - Відділення державного казначейства в м. Лубни Полтавської області.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.01.2006р. у справі 8/450 на підставі ст. 27 ГПК України  було залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Полтавське обласне управління юстиції.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.02.2006р. у справі 8/450  на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України  припинено провадження у справі.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.02.2006 року у справі № 8/450 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Стерх»через місцевий господарський суд звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 22.03.2006 року № 5, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.02.2006 року у справі № 8/450 та прийняти нове рішення по справі, яким позов задовольнити повністю, стягнути із відповідача на користь скаржника 313140,84 грн. завданої шкоди.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 17 КАС України, спори юридичних осіб із суб’єктом  владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів і розглядаються (відповідно) за правилами КАС України.

Згідно п. 7) ч. 1 ст. 3 КАС України, суб’єкт  владних повноважень –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт  при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 6 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України визначено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 15.05.2006 року у справі  № 8/450 відкрито апеляційне провадження та за ухвалою від 18.05.2006 року проведено необхідні підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтував наступним.

Господарський суд Полтавської області, не вірно витлумачив і не вірно застосував п. 1 Постанови Кабінету міністрів України від 23.04.2005 № 320 «Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції»(далі –Постанова КМ України № 320), оскільки в ньому чітко зазначається, що на базі органів державної виконавчої служби утворено Департамент державної виконавчої служби, як урядовий орган державного управління. Окрім того, скаржник посилається на положення ч. 2 ст. 81 ЦК України, в якій зазначено, що  юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридичні особи публічного права створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки  Крим або органу місцевого самоврядування.  Отже, Департамент державної виконавчої служби є юридичною особою публічного права і він утворений Постановою КМ України № 320, в якій прямо вказується, що Департамент створено на базі органів державної виконавчої служби. Таким чином, скаржник вважає, що правонаступником органів державної виконавчої служби (відділів державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України) є Департамент державної виконавчої служби у складі Міністерства юстиції України з державною виконавчою службою на місцях.

Також позивач вважає, що суд першої інстанції повинен був з’ясувати всі обставини у справі і провести заміну відповідача його правонаступником (ст. 25 ГПК України) або ж застосувати ст. 24 ГПК України.

Державна виконавча служба у Лубенському районі (далі –ДВС у Лубенському районі) надіслала до загального відділу Київського міжобласного апеляційного господарського суду лист № 3800 від 11.05.2006 року, в якому зазначила, що відповідно до Закону України від 23.06.2005 р. № 2716 «Про внесення змін до законів України «Про державну виконавчу службу»та «Про виконавче провадження»»(далі –Закон України від 23.06.2005 р. № 2716), Указу Президента України від 20.04.2005 р. № 701/2005 «Питання Міністерства юстиції України»та Постанови КМ України № 320 відбувся процес реформування органів державної виконавчої служби. На виконання вказаних нормативних актів та Наказу Міністерства  юстиції України від 19.08.2005 р. № 1482/к відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областей, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції ліквідовано, в тому числі й відділ державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області. Тому, ДВС у Лубенському районі, як новостворений орган державної виконавчої служби не є правонаступником ліквідованого відділу державної виконавчої служби, в зв’язку з чим, не може направити для участі в судовому засіданні представника Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції.

Відповідач 2 надав заперечення на апеляційну скаргу № 02-11/749 від 01.06.2006 року, в якому зазначив, що не погоджується із залученням Відділення Державного казначейства у Лубенському районі у справу в якості відповідача 2, оскільки останнє, виконуючи свої функції та завдання, з позивачем ні в які правовідносини не вступало, тому не може нести  відповідальність за дії, які виникають із правовідносин   позивача  та   ВДВС  Лубенського   міського  управління юстиції.

Третя особа надала відзив на апеляційну скаргу № 7-12-90 від 13.06.2006 року, в якому зазначила, що вважає оскаржувану ухвалу обґрунтованою та законною, оскільки фактично діяльність відділів державної виконавчої служби районних управлінь юстиції (у тому числі ВДВС Лубенського МУЮ) було припинено з 30.12.2005 року (наказ Полтавського обласного управління юстиції № 208/5 від 20.12.2005 р.), документація та виконавчі провадження були передані новоствореним державним виконавчим службам за актами прийому-передачі, а затверджене положення нової юридичної особи не містить даних про будь-яке правонаступництво.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи положення ч. 4 статті 196 КАС України, про те, що неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі уповноважених представників відповідачів та третьої особи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.02.2006 року у справі № 8/450 –скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Лубенського міського відділення юстиції про стягнення 313140,84 грн. шкоди, завданої незаконними діями державного виконавця.

Як свідчать матеріали справи, 20.05.2003 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Лубенського районного управління юстиції Юхимовичем О.В. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (т. І, а.с. 12) (далі –постанова ВДВС від 20.05.2003 року). Відповідно до п. 1 вказаної постанови було накладено арешт на все майно, що належить позивачу, а відповідно  п. 2 заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить позивачу.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.08.2003 року у справі № 10/95-8/210 (т. І, а.с. 13), яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2003 року у справі № 10/95-8/210 (т. І, а.с. 14-16), задоволено скаргу позивача на дії і бездіяльність ВДВС Лубенського районного управління юстиції  та визнано недійсною постанову ВДВС від 20.05.2003 року.

Разом з тим, 25.12.2003 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Лубенського районного управління юстиції Юхимовичем О.В. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (т. І, а.с. 18) (далі –постанова ВДВС від 25.12.2003 року). Відповідно до п. 1 вказаної постанови було накладено арешт на майно, що належить позивачу на суму 286331,63 грн., а відповідно п. 2 заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить позивачу.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.03.2004 року у справі № 10/95-8/210 (т. І, а.с. 19), яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2004 року у справі № 10/95-8/210 (т. І, а.с. 22-24), задоволено скаргу позивача на дії ВДВС Лубенського районного управління юстиції  та постанову ВДВС Лубенського РУЮ від 25.12.2003 року у  справі №10/95-8/210 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження визнано недійсною та такою, що втратила чинність, зобов’язано ВДВС Лубенського  РУЮ  відкликати з Лубенського МРЕВ, інспекції держнагляду, Лубенського МБТІ, Лубенської першої державної нотаріальної контори недійсні постанови про арешт майна ТОВ фірми «Стерх»від 20.05.2003 року та  25.12.2003 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2005 року у справі № 10/95-8/210 (т. І, а.с. 25-28) касаційна скарга Відділу державної виконавчої служби Лубенського районного управління юстиції Полтавської області залишена без задоволення, а постанова Харківського апеляційного господарського суду  від 06.09.2004 у справі № 10/95-8/210 - без змін.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, застосовував положення Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст.86 Закону України «Про виконавче провадження»збитки заподіяні державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження  підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Статтею 1166 ЦК України встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду,  для застосування якої  необхідною є  наявність складу правопорушення,  а саме: шкода, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв’язок між ними, а також вина заподіювача шкоди.

Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним та юридичним особам під час виконання рішення,  згідно ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу»підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом,  за рахунок держави.

Однак, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі не дав належну оцінку доказам, які знаходяться в матеріалах справи, не дійшов висновку щодо доведеності вимог позивача та обґрунтованості заявленої до стягнення суми завданої шкоди, чим припустився порушення вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного й об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі необхідно припинити на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України, мотивуючи свою ухвалу тим, що Постановою КМ України № 320  у складі Міністерства юстиції на базі органів виконавчої служби утворено Департамент державної виконавчої служби як урядовий орган державного управління. Відповідно до Законів України «Про державну виконавчу службу»та «Про виконавче провадження»були внесені зміни щодо структури Державної виконавчої служби. На виконання вищезазначених нормативних актів наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2005 № 1482/к (т. ІІ, а.с. 31) ліквідовані відділи державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції в зв’язку з реформуванням системи органів державної виконавчої служби.

Наказом Департаменту державної виконавчої служби № 3/к від 19.08.2005 року (т. ІІ, а.с. 26-27) утворено у складі Департаменту державної виконавчої служби Державну виконавчу службу Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а відповідно наказом Департаменту державної виконавчої служби            № 46/к від 26.10.2005 року (т. І, а.с. 37) утворено у складі Департаменту державної виконавчої служби Державну виконавчу службу у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

Суд першої інстанції також зазначає, що фактична діяльність відділів державної виконавчої служби районних управлінь юстиції (у тому числі ВДВС Лубенського МУЮ) було припинено з 30.12.05 (наказ Полтавського обласного управління юстиції від 20.12.2005 № 208/5 (т. ІІ, а.с. 28)), а затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 року № 711 Положення про Департамент державної виконавчої служби не містить даних про будь-яке правонаступництво. В зв’язку з цим, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ВДВС Лубенського міськрайонного управління юстиції було ліквідовано без правонаступництва.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок місцевого господарського суду, що провадження у справі підлягає припиненню в зв’язку з ліквідацією відповідача.

Пунктом 6 частини 1 статті 80 ГПК України, передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Однак, як встановлено апеляційним господарським судом, на момент прийняття оскаржуваної ухвали відділ державної виконавчої служби Лубенського районного управління юстиції не виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою головного управління статистики у полтавській області від 02.06.2006 року № 09/2-562з.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Окрім того, колегія апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що новостворені органи державної виконавчої служби не є правонаступниками відділів державної виконавчої служби, виходячи з наступного.

Пунктом 1 Постанови КМ України № 320 визначено, що Департамент державної виконавчої служби як урядовий орган державного управління утворюється на базі органів державної виконавчої служби. Як вбачається з відзиву Полтавського обласного управління юстиції на апеляційну скаргу № 7-12-90 від 13.06.2006 року, документація та виконавчі провадження були передані новоствореним державним виконавчим службам за актами прийому-передачі.

Правовий статус органів державної виконавчої служби в України, її функції та правові основи діяльності регулюються Законом України «Про державну виконавчу службу», нормою ст. 11, якого передбачено обов’язкове відшкодування шкоди, заподіяної державним виконавцем фізичним та юридичним особам під час виконання рішення у порядку, передбаченому законом,  за рахунок держави.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду, вважає, що чинним законодавством передбачено можливість відшкодування шкоди, заподіяної державним виконавцем фізичним та юридичним особам під час виконання рішення безвідносно до того, який правовий статус мають органи державної виконавчої служби на момент звернення до суду  із позовною заявою та розгляду відповідної справи судом чи господарським судом.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильної ухвали, в зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Полтавської області від 20.02.2006 року у справі № 8/450 - скасуванню.

Відповідно до п. 4) статті 202 КАС України, підставами для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись п. 3 ст. 199, п.4 ст. 202, ст.ст. 205, 206 КАС України, розділом VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Стерх»на ухвалу господарського суду  Полтавської області від 20.02.2006 року у справі № 8/450 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду  Полтавської області від 20.02.2006 року у справі № 8/450 скасувати.

3.  Матеріали справи № 8/450 направити до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду справи.

4. Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом одного місяця, в порядку встановленому ст.ст. 212, 213 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                         Фаловська  І.М.                                            Судді:                                                                                     Агрикова  О.В.  Судді:                                                                                     Мамонтова  О.М.