Справа № 2 - а-7962/11р.

П О С Т А Н О В А

Іменем    України

21 квітня 2012 р. в м. Миколаєві  суддя Центрального районного суду м. Миколаєва  Галагуза В.В., розглянувши в порядку скороченого  провадження справу  за  адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

29 червня 2011 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, вона подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, її належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та вона підсудна Центральному районному суду міста Миколаєва, як адміністративному суду. Крім того, відсутні підстави, передбачені ст.ст. 107, 109 КАС України, для її повернення позивачеві або  для відмови у відкритті адміністративної справи по ній.

При цьому, дана позовна заява подана з порушенням встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України 6-місячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи в частині позовних вимог за період з 01.01.2011 року до 30.06.2011 року включно, та, хоча позивачем і подане клопотання про поновлення строку для звернення до суду,  ним не надано  жодного доказу на підтвердження поважності причин його пропуску.

За таких обставин, суддя дійшов висновку, відповідно до ст. 100 КАС України,  що відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 29.06.2011  року до 30.06.2011 року включно, тому даний адміністративний позов слід залишити без розгляду в частині цих вимог.

В іншій частині вимог подана позовна заява хоча й не у повній мірі, але в цілому відповідає вимогам ст. 106 КАС України, через що її залишення без руху є недоцільним.

           В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що є пенсіонером, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни, а тому у відповідності до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни`має право на  підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

           Посилаючись на те, що відповідач не проводив передбачене цим Законом нарахування підвищення до пенсії з 2011 року, просив суд визнати дії відповідача щодо не нарахування державної соціальної допомоги як дитині війни протиправними та зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва нарахувати і виплатити йому як дитині війни недоплачену щомісячну  державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2011р.

          Дослідивши матеріали справи та оцінивши в сукупності наявні у справі докази, судом встановлені  наступні  факти та відповідні їм правовідносини.

           З матеріалів справи вбачається, що позивач є одержувачем пенсії, яку йому сплачує управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, а також має статус «дитини війни».

           Згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни`від 18 листопада  2004 року  дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне  страхування» встановлюється у розмірі прожиткового   мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного  законом про Державний бюджет України  на відповідний рік, який застосовується  виключно для визначення розмірів  пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове  державне пенсійне страхування`не є перешкодою  для застосування величини мінімального  розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат,  пов`язаних з мінімальною  пенсією  за віком, оскільки  чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Пунктом 7  Закону України від  14 червня 2011 року № 3491-VI (3491-17)  «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року, установлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39,50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 14,22,37 та ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених  з військової служби, та деяких інших  осіб`застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного  фонду України на 2011 рік.

На виконання п.7 Закону України від  14 червня 2011 року № 3491-VI (3491-17)  «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік`Кабінетом Міністрів України  6 липня 2011 року прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок  коштів державного  бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року, та  якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких  поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту`та «Про жертви  нацистських  переслідувань»)  до пенсії або щомісячного  довічного  грошового  утримання чи  державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

          Враховуючи викладені обставини, суд  приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме, слід  визнати протиправними дій відповідача щодо виплати у неповному обсязі підвищення до пенсії як дитині війни та зобов`язати  відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії   у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи  з розрахунку  прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили  працездатність, визначеного ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове  державне пенсійне страхування», за період з 01.01.2011 року по 29.06.2011  року з урахуванням фактично виплачених  сум.

Крім того, суд  не вбачає підстав для задоволення позовних  вимог щодо нарахування та виплати  зазначеної надбавки  в повному обсязі в подальшому у зв`язку з їх передчасністю через  неможливість  визначити  правомірність  чи неправомірність  дій відповідача в майбутньому.

          В іншій частині в задоволені позову  слід  відмовити в зв`язку з безпідставністю  заявлених  вимог.

          Керуючись ст.ст.71, 162, 183-2 КАС України, суд                                   

П О С Т А Н О В И В:

           Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

           Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва щодо виплати у неповному обсязі ОСОБА_1 підвищення  до пенсії  як дитині війни.

           Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого  ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни`у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком, виходячи  з розрахунку  прожиткового  мінімуму для осіб, яки втратили  працездатність, визначеного  ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове  державне пенсійне страхування», за період з 01.01.2011 року по 29.06.2011 року  з урахуванням фактично виплачених  сум як дитині війни.

          В іншій частині в задоволені позову відмовити.

          Постанова підлягає негайному виконанню відповідачем.

           Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

           Суддя Центрального районного суду

    м. Миколаєва                                                                         В.В. Галагуза