Справа № 2-755/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І м е н е м                 У к р а ї н и

29 лютого 2012 року           Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Батченка О.В. при секретарі Яценко Л.В., з участю позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 , третьої особи на стороні відповідачки –приватного нотаріуса Лашини О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1 недійсним. В обґрунтування позову посилалась на ті обставини, що на час укладення спірного договору ОСОБА_3 навмисно ввела її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: обіцяла доглядати ОСОБА_1 до смерті, чого фактично не робила. Крім цього, як на підставу своїх вимог, позивачка послалась на удаваність спірного правочину.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, суду пояснила, що дала згоду на відчуження квартири ОСОБА_3 , проте дарувати їй цю квартиру не збиралась, ніяких обіцянок щодо її (позивачки) утримання ОСОБА_3 не давала і будь-яка допомога від неї їй не потрібна.

Представник позивачки наполягала на задоволенні позову.

Відповідачка проти позову заперечувала, пояснила, що сторони спірного договору мали намір створити такий юридичний наслідок як безоплатний перехід права власності на квартиру від однієї особи до іншої, волевиявлення його сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а тому відсутні підстави для визнання спірного правочину недійсним та удаваним. Заперечила проти факту введення позивачки в оману щодо умов спірного правочину.

Третя особа –приватний нотаріус Лашина О.П. - вважала позов таким, що не підлягає задоволенню, суду пояснила, що посвідчила договір дарування, оскільки сумнівів між сторонами у намірах на укладення цього правочину, а також у дієздатності дарувальника не виникло.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

30 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір дарування за реєстровим № 3078, зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 09.12.2008, за умовами якого позивачка безоплатно передала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , а відповідачка прийняла у власність подаровану квартиру.

При цьому позивачка стверджує, що цей договір є удаваним, тобто таким, що оформлений з метою приховання іншої угоди –договору довічного утримання.

Згідно зі статтею 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони вчинили насправді.

Удаваний правочин складається без наміру створити правомірний юридичний результат. Волевиявлення в ньому направлено на досягнення певного правового ефекту, але в той же час сторони домовляються про інші правові наслідки, ніж ті, які, згідно з законом, є результатом даного волевиявлення.

Судом не встановлено будь-яких обставин, що свідчили про наявність між сторонами іншого, укладеного ними правочину, зокрема, договору довічного утримання. Так, сторонами не досягнуто згоди щодо розміру щомісячного утримання, порядку його надання, а також інших обов`язкових умов такого правочину.

Згідно ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійним.

Обманом є умисні вольові дії однієї зі сторін, направлені на невірне усвідомлення другою стороною обставин, що мають істотне значення. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Позивачкою суду не надано належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_3 таких винних дій до або під час укладення спірного договору.

Таким чином, суд вважає, що при укладенні договору дарування ОСОБА_1 усвідомлювала його правові наслідки, бажала їх настання, таке волевиявлення було вільним та відповідало її внутрішній волі, а тому позов є безпідставним і задоволенню не підлягає.

В силу ст. 88 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові судові витрати присудженню з відповідачки на користь позивачки не підлягають.

Керуючись ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В  И  Р  І  Ш  И  В :

В позові ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                                                 О.В. Батченко