Дата документу 04.10.2024Справа № 643/14808/21

Провадження № 2-о/554/229/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2024 року                                                                        м.Полтава

                       Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

                       головуючого — судді Черняєвої Т.М.

                       за участю секретаря — Діменко А.І.,

                       представника заявника – адвоката Рябініної К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження у режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шоста Харківська державна нотаріальна контора, Харківська міська рада, про встановлення факту спільного проживання, –

ВСТАНОВИВ :

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання.

Заяву обгрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла хрещена заявниці - ОСОБА_2 , яка на момент смерті мешкала за адресою АДРЕСА_1 .

Хрещена все життя товаришувала з батьками заявниці: ОСОБА_3 , 1952 року народження, та ОСОБА_4 , 1950 року народження, які були для неї завжди родиною.

У ОСОБА_2 було непросте життя вона рано овдовіла - ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї помер чоловік - ОСОБА_5 . Дітей у Хрещеної не було. Батьки її: Мати - ОСОБА_6 - померла коли ОСОБА_7 було лише 10 років, батько- ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Майже все своє трудове життя ОСОБА_7 працювала в Національному технічному університеті «Харківського політехнічного інституту» у Бібліотеці. Заявниця часто приходила ще з дитинства до неї на роботу, а тому знала майже всіх співробітників ОСОБА_9 та вони знали про неї, Хрещена завжди називала її «донькою».

З дитинства ОСОБА_1 ОСОБА_7 завжди була поруч та приймала участь у її житті. Вона та її батьки були для неї родиною. Вони разом відмічали свята та проводили час.

Останні років сім до смерті ОСОБА_7 почала себе не дуже добре почувати їй потрібна була допомога по господарству та піклування про неї. В зв?язку з похилим віком Хрещеної та станом її здоров?я ОСОБА_1 почала мешкати з нею однією родиною з 01 жовтня 2013 року. Саме заявниця займатися усіма побутовими питаннями та купувала ліки, харчі, піклувалась про Хрещену. З того часу вони були пов?язані спільним побутом та мали взаємні права та обов?язки, вели спільне господарство.

Хрещена продовжувала працювати не дивлячись на вмовляння, що вже потрібно більше відпочивати та займатися здоров?ям.

12 листопада 2020 року Хрещеній стало погано її відвезли до лікарні й там вона залишилась лікуватись на стаціонарі. А 17.11 2020 року вона померла з діагнозом злоякісне новоутворення верхньої частки лівої легені. Похованням ОСОБА_2 займалася заявниця.

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , що належать їй на праві власності.

ОСОБА_2 заповіт за життя складено не було.

17.06.2021 року заявниця звернулася до Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою щодо видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, але в одержанні такого Свідоцтва було відмовлено постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії на тій підставі, що ОСОБА_1 не являється спадкоємцем за законом, так як не може підтвердити факт родинних чи інших відносин з померлою, і тому, відповідно до роз?яснень Шостої Харківської міської держаної нотаріальної контори від 17.06.2021 р. 2051/02-31, мені необхідно звернутись до суду.

Ухвалою судді Московського районного суду м.Харкова від 20.08.2021 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі у якості третіх осіб Шосту Харківську державну нотаріальну контору та Харківську міську раду.

       Ухвалою суду від 07.02.2022 року витребувано від Шостої Харківської державної нотаріальної контори копію матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

Розпорядженням голови Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальна підсудність судових справ Московського районного суду м.Харкова змінено на Октябрський районний суд м.Полтави.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 року, справа передана на розгляд судді Черняєвій Т.М.

Ухвалою судді від 06.04.2023 року справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 27.07.2023 року заява ОСОБА_1 залишена без розгляду у зв`язку з повторною неявкою заявника.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25.04.2024 року ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 27.07.2023 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заявниця ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час судового розгляду.

Представник заявника у судовому засіданні заяву підтримала та просила задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеному у заяві. Додатково зазначила, що відповідно до ст.1277 ЦК України, орган місцевого самоврядування зобов`язаний подати заяву про визнання спадщини відумерлою у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу одного року з часу відкриття спадщини. У вказаній справі ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини 17.06.2021 року (до закінчення однорічного строку), тому Харківська міська рада не є зацікавленою особою у вказаній справі. Просила не обрати їх заперечення проти задоволення заяви до уваги.

Представник Шостої Харківської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового розгляду, направили до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового розгляду, не повідомив про причину неявки.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона є кумою заявниці, з якою вони познайомилися у 2007 році, працюючи на одній фірмі. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що коли хрещеній останньої – ОСОБА_2 , стало гірше зі здоров`ям, то ОСОБА_11 прийняла рішення жити разом із нею з 2013 року. Десь на Салтівці, на АДРЕСА_3 (точної адреси не знає). Ще деякий час після смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_1 проживала у квартирі хрещеної, а потім переїхала до чоловіка, бо їй було важко пережити втрату, знаходячись у помешканні, де вони разом проживали. ОСОБА_1 любила свою хрещену, піклувалася про неї, придбавала путівки на санаторно-курортне лікування. У ОСОБА_2 рідних не було: чоловік помер, а дітей не було. Хрещена працювала бібліотекарем та останні роки жалілася, що у неї болить спина. ОСОБА_11 купувала ліки, просила залишити роботу, але вона не погоджувалася. Хрещена померла у 2020 році через рак легенів.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що вони із ОСОБА_1 однокласниці із 10 класу. Дружать і досі. ОСОБА_2 була хрещеною ОСОБА_1 та її рідною людиною. ОСОБА_11 постійно про неї згадувала. Вони обмінювалися подарунками на свята. У 2013 році хрещена почала себе погано почувати і постало питання щодо допомоги їй. З того часу жінки проживали разом на станції метро Студентська у м.Харкові (точної адреси не знає). Вдома у них не була – зустрічалися із ОСОБА_11 вдома у ОСОБА_12 чи на нейтральній території. Їй відомо, що ОСОБА_11 вмовляла ОСОБА_2 пройти обстеження, але та не погоджувалася. У жінок був один холодильник на двох. Відносини між ними були теплі, їх об`єднувала любов до книжок. ОСОБА_1 придбавала продукти та ліки, опікувалася усіма побутовими питаннями. Хрещена померла у лікарні приблизно у 2019-2020 роках, як пізніше стало відомо, від раку легенів. Похованням займалася ОСОБА_11 . Чоловік ОСОБА_2 помер раніше, а дітей у їх сім`ї не було.

Згідно письмових, нотаріально посвідчених пояснень свідка ОСОБА_13 , остання була колегою по роботі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дружні стосунки склалися з 2008 року, коли свідок прийшла працювати до бібліотеки, де ОСОБА_2 пропрацювала 30 років. Рідних у померлої нікого не було, крім хрещениці ОСОБА_1 та її батьків. ОСОБА_2 була досить замкненою людиною та мало з ким спілкувалася, але із хрещеницею та її батьками спілкувалася все життя. Коли померла стала себе погано почувати, у зв`язку з похилим віком та хронічними захворюваннями, її хрещениця почала мешкати з нею та весь час допомагала грошима, піклувалася про неї, купувала ліки, продукти та інші необхідні речі. Разом вони прожили останні 7 років. ОСОБА_2 була їй за це дуже вдячна та ставилася до неї як до дочки. Вказані відомості їй відомі зі слів ОСОБА_2 та бачила на власні очі (а.с.32).

Суд, заслухавши представника заявниці та свідків, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.7).

21.04.2021 року у Спадковому реєстрі зареєстровано спадкову справу №319/2021 після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з подачею заяви ОСОБА_1 (а.с.8).

У ОСОБА_2 , на час смерті, відсутні близькі родичі, оскільки чоловік ОСОБА_5 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , а.с.10) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.11); її батьки – ОСОБА_14 та ОСОБА_15 померли – мати, коли дочці було 10 років, а батько – ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 та свідоцтвом про смерть ОСОБА_15 серії НОМЕР_5 (а.с.12-13), а також встановлено у судовому засіданні.

До 30.10.2020 року ОСОБА_2 працювала у Національному технічному університеті «Харківського політехнічного інституту» на посаді бібліотекаря, що підтверджується трудовою книжкою від 08.05.1957 р. (а.с.14-25).

Похованням ОСОБА_2 займалась ОСОБА_1 , що підтверджується листом Харківської місцевої прокуратури N? 3 від 18.11.2020 року, актом на ритуальні послуги та предмети ритуального призначення від 19.11.2020 року, довідкою з кладовища (а.с.27-30).

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , що належить їй на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим Виконавчим комітетом Харківської міської ради за №5-99-193401 від 03.08.1999 року (а.с.37).

Далі встановлено, що постановою державного нотаріуса Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Афанасьєвої С.Є. про відмову у вчиненні нотаріальної дії №2051/02-31 від 17.06.2021 року, відмовлено ОСОБА_1 у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки вказана нотаріальна дія не може бути вчинена, так як заявником не подано оригіналу документа, який підтверджує родинний зв`язок зі спадкодавцем (а.с.31).

Факт спільного проживання ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_2 з 01.10.2013 року підтверджено у судовому засіданні свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , також ці обставини підтверджує і свідок ОСОБА_13 у своїй нотаріально посвідченій заяві, а також підтверджуються наданими до суду спільними фотокартками ОСОБА_2 із ОСОБА_1 та її батьками, а також вказаний висновок можна зробити із інших письмових доказів, доданих до справи.

Згідно ч. 3, 5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу(шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, в разі, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За п.21 вказаної постанови При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК ( 2947-14 ) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

За змістом статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 3 цього Закону визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо такі обставини підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів. Аналогічного висновку дійшов ВС у своїй постанові від 04 липня 2018 року по цивільній справі №404/2163/16-ц.

За змістом норм ст.ст. 1268-1269 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. У випадку, якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, він має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

Водночас, згідно ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Зважаючи на те, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а заявниця ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори 17.06.2021 року, до спливу однорічного строку, визначеного ст.1277 ЦК України, тому у Харківської міської ради не виникло право на відумерлу спадщину, тому їх заперечення щодо задоволення заяви ОСОБА_1 не можуть бути взяті судом до уваги.

У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 в зв`язку з тим, що вона заявником не подано оригіналу документа, який підтверджує родинний зв`язок зі спадкодавцем.

Метою звернення позивача до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст.1268 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Суд вивчив наявні в справі докази, проаналізував вищезазначені факти та приймаючи до уваги, що позивач позбавлений можливості у здійсненні права на спадкування в інший спосіб, крім встановлення у судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем, приходить до висновку про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

       Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шоста Харківська державна нотаріальна контора, Харківська міська рада, про встановлення факту спільного проживання - задовольнити.

       Встановити факт спільного проживання однією сім`єю – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 01 жовтня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 (день смерті ОСОБА_2 .

       Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

       У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Повний текст рішення виготовлено 08.10.2024 року.

       Суддя                                                                                Т.М.Черняєва