КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
19.06.06 р. № 19/8-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Агрикова О.В.
Мамонтова О.М.
при секретарі судового засідання Коробко О.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Дудник А.В., довіреність № б/н від 10.04.06, представник;
Мочинський А.Р., довіреність № б/н від 10.04.06, представник;
від відповідача 1: ОСОБА_1, приватний підприємець;
від відповідача 2: Кислян О.А., довіреність № 22 від 18.01.06, представник;
від третьої особи: Власенко М.Ф., довіреність № 1149 від 17.03.06, представник;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 07.02. -15.02.2006 р.
у справі № 19/8-06 (суддя Чорна Л.В.)
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства “Янтарне”, с. Фурси, Білоцерківський район, Київська область
до 1) Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква, Київська область
2) Відкритого акціонерного товариства “Сквирський комбінат хлібопродуктів”, м. Сквира
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні відповідача 1: Відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, м. Біла Церква, Київська область
про стягнення 200000,00 грн.
в с т а н о в и в :
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного сільськогосподарського підприємства „Янтарне” (далі - позивач, ПП „Янтарне”) до приватного підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач 1, ПП ОСОБА_1), Відкритого акціонерного товариства „Сквирський комбінат хлібопродуктів” (далі - відповідач 2, ВАТ „Сквирський КХП”) про стягнення збитків.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 18.03.2005 року задоволено позовні вимоги та стягнуто з ПСП „Янтарне” на користь фізичної особи ОСОБА_1 зернових культур на суму 580000 грн., ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 10.06.2005 року змінено спосіб виконання рішення суду та стягнуто з позивача кошти в сумі 580000 грн. Державною виконавчою службою у Білоцерківському районі, виконуючи рішення суду, описано та накладено арешт на зерно ячменю пивоварного (далі - зерно, ячмінь пивоварний), що знаходилось за адресою: АДРЕСА_1 в кількості 400 тон на суму 200000 грн., акт опису й арешту майна серія НОМЕР_1 (далі - акт опису й арешту майна).
Згідно вказаного акту опису й арешту майна, вказане в акті зерно в кількості 252743 кг. фізичної ваги ячменю, було передано на відповідальне зберігання стягувачеві- ОСОБА_1, про що останній розписався в даному акті відповідно до ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження”. ОСОБА_1також був повідомлений про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, а також отримав копію акту опису й арешту майна.
ОСОБА_1, в свою чергу здав зерно на відповідальне зберігання ВАТ „Сквирський КХП”, а потім незаконно продав зерно приватному підприємцю ОСОБА_2 (далі - ПП ОСОБА_2), чим порушив умови відповідального зберігання зерна, які вказані в акті опису й арешту та завдав позивачеві збитків на суму 269916,87 грн. Позивач також надав суду докази, що підтверджують розрахунок суми збитків та просив суд позов задовольнити повністю до відповідача 1.
Відповідач 1 позовні вимоги не визнав в повному об'ємі, вказуючи у відзиві на позовну заяву про те, що обставини, викладені в позовній заяві не стосуються ПП ОСОБА_1, оскільки на відповідальне зберігання зерно йому було передано як фізичній особі в зв'язку з виконанням державною виконавчою службою рішення місцевого загального суду, згідно якого він виступає стягувачем як громадянин.
Відповідач 2 в відзиві на позовну заяву вказував, що уклавши з відповідачем 1 договір зберігання зерна НОМЕР_2, а потім переоформивши 60 тон зерна на ПП ОСОБА_2 за заявою відповідача 1, відповідач 2 діяв в межах вимог чинного законодавства, тому підстав для задоволення позовних вимог до нього він не вбачає та просив суд в позові відмовити.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.12.2005 року накладено арешт на майно ПП ОСОБА_1 в межах суми позову 200000 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 07.02. -15.02.2006 р. у справі № 19/8-06 позовні вимоги ПСП „Янтарне” до приватного підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю, а в позові до ВАТ “Сквирський КХП” відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ПП ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 20.02.2006 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і припинити провадження у справі.
До загального відділу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшло клопотання від 18.04.2006 року про виклик в судове засідання для надання пояснень по суті справи представника Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Григор'єва Андрія Валерійовича.
Колегія суддів, розглянула клопотання та дійшла висновку про необхідність його задоволення частково, оскільки вважає необхідним відповідно до ст. 27 ГПК України залучити Відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Білоцерківського міськрайонного УЮ, третя особа) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1.
Апелянт в апеляційній скарзі вказував на порушення судом норм матеріального права, в зв'язку з чим судом було невірно визначено статус відповідача 1. Крім цього, як зазначає ПП ОСОБА_1, переданий йому на зберігання ячмінь і в даний час перебуває на зберіганні у ПП Барвіцького, з яким відповідач 1 уклав договір зберігання. ВДВС Білоцерківського міськрайонного УЮ не звертався до нього з вимогами про повернення зерна з відповідального зберігання, як не звертався і позивач з аналогічними вимогами.
Також відповідач 1 в апеляційній скарзі посилався на те, що рішенням господарського суду Київської області, яким виключено зерно ячменю з акту опису й арешту, встановлено, що позивач не є власником зерна, тому останній не має права вимагати від ПП ОСОБА_1, як стягнення збитків так і повернення зерна.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що господарський суд Київської області при прийнятті рішення дійшов правильного висновку про те, що незаконними діями ПП ОСОБА_1 було завдано збитків ПСП „Янтарне” на суму 269916,87 грн. Просив рішення суду залишити без змін. Разом з тим, додав, що позовні вимоги, які заявлені до відповідача 2 ним заявлені безпідставно, отже збитки підлягають стягненню лише з відповідача 1.
Відповідач 2 підтвердив свої доводи, викладені в відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні апеляційної інстанції вказував на відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача до нього.
Третя особа надала відзив на позовну заяву, в якій вказала, що на їх думку зерно ячменю належить ВАТ „Йосипівське”, а не позивачеві. Останній не пред'являв вимог до третьої особи про повернення зерна ячменю позивачеві, тому зерно находиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1 Стосовно незаконного розпорядження відповідача 1 зерном, що передано на відповідальне зберігання, то представник третьої особи зазначив, що він не володіє такими фактами, але на вимогу позивача ним було направлено до слідчих органів подання відповідно до вимог статті 88 Закону України „Про виконавче провадження” стосовно перевірки таких обставин.
Відповідно до розпорядження Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року справа передана для подальшого розгляду колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Фаловська І.М., суддя Агрикова О.В., суддя Мамонтова О.М.
В судових засіданнях 25.04.2006 року та 22.05.2006 року в порядку ст. 77 ГПК України були оголошені перерви.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення місцевого господарського суду -скасувати, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_1, як громадянином у 2003-2005 роках існували господарські правовідносини.
Згідно довідки Ставищанської районної державної адміністрації Київської області відповідач 1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та включений до ЄДРПОУ з 09.02.2005 року.
Таким чином відповідач 1, маючи статус суб'єкта підприємницької діяльності на час подачі позову до суду може бути учасником спору, що підлягає розгляду в господарських судах України.
18 березня 2005р. рішенням Білоцерківського міськрайонного суду у справі №2-212 2005р. зобов'язано ПСП „Янтарне” та ВКФ „Ніл” солідарно передати у власність громадянина ОСОБА_1 1000т. кукурудзи вартістю 400000 грн. та не менше 150000 т. соняшника вартістю 180000 грн. Ухвалою від 10.06.2005р. Білоцерківського міськрайонного суду змінено спосіб виконання рішення у справі №2-212 2005р. та стягнуто з позивача на користь 1-го відповідача 580000 грн.
Виконуючи зазначену ухвалу ВДВС Білоцерківського міськрайонного УЮ відкрито виконавче провадження та накладено арешт на рахунки і майно позивача.
Державною виконавчою службою у Білоцерківському районі, виконуючи рішення Білоцерківського міськрайонного суду, описано та накладено арешт на ячмінь пивоварний, належний ПСП „Янтарне”, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 в кількості 400 тон на суму 200000 грн. згідно із актом опису й арешту майна серія НОМЕР_1.
Згідно із зазначеним актом та актами державного виконавця від 08.09.2005р. та від 09.09.2005р. описане майно - ячмінь в кількості 252,7т. передано на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_1, про що останній розписався в даному акті відповідно до ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження”. ОСОБА_1також був повідомлений про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, а також отримав копію акту опису й арешту майна.
Отже судова колегія встановила, що на відповідальне зберігання ячмінь пивоварний в кількості 252,7т. був переданий громадянину ОСОБА_1, оскільки останній виступає стягувачем згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 18.03.2005 року.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1, отримавши статус приватного підприємця здійснив дії, направлені на відповідальне зберігання зерна, як приватний підприємець.
Відповідно до договору НОМЕР_3 укладеного між 1-им та 2-им відповідачами, товарно-транспортним накладним, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ячмінь пивоварний був переданий на зберігання 2-ому відповідачу.
Листами від 16.09.2005р. та від 15.09.2005р. відповідач 1 звернувся до відповідача 2 про переоформлення ячменю на ПП ОСОБА_2
Відповідно до договору схову (збереження) від 15.09.2005р., актів НОМЕР_4, НОМЕР_4 1-ий відповідач передав ПП ОСОБА_2 на схов (зберігання) 252,7 т. ячменю. Здійснення таких дій будучи приватним підприємцем, на думку судової колегії, не суперечить вимогам чинного законодавства. Отже, ПП ОСОБА_1 здійснював дії, направленні на зберігання переданого йому, як громадянину, зерна ячменю, оскільки на час здійснення таких дій був приватним підприємцем.
Не погоджуючись з зазначеним арештом позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про виключення майна з акту опису й арешту. Рішенням у справі №252/8-05 від 16 вересня 2005р. позов задоволено. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.12.2005р. рішення залишено без змін.
Рішенням господарського суду Київської області від 16 вересня 2005р. виключено з акту опису й арешту майна НОМЕР_1 ячмінь пивоварний в кількості 400т.
Як вбачається із постанови ВДВС Білоцерківського міськрайонного УЮ від 14.12.2005 року, останнім виключено з акту опису й арешту майна НОМЕР_1 ячмінь пивоварний в кількості 400т. Про повернення зерна позивачеві в зазначеній постанові не йдеться.
Матеріали справи також свідчать, що ячмінь пивоварний в кількості 252,7т., із описаних чотирьохсот тон, який було передано на відповідальне ОСОБА_1 в зв'язку з його описом та арештом, не повернутий позивачеві після виключення останнього з акту опису й арешту та на час розгляду справи по суті знаходиться у відповідача 1, про що останній не заперечує.
Судом також встановлено, що зерно ячменю пивоварного в кількості 252,7 т., не належало позивачеві на праві власності, оскільки відповідно до угоди про спільну діяльність від 01.08.2004 року, акту виконаних робіт від 26.05.2005 року, акту комісії від 30.09.2004 року описане й арештоване зерно є спільною власністю позивача та ВАТ „Йосипівське”. Зокрема з цих підстав, описане й арештоване зерно було виключено з акту опису й арешту майна вище вказаним рішенням суду Київської області.
Як зазначає представник третьої особи, саме з цих підстав виключене з акту опису й арешту зерно не повернуто позивачеві до цього часу.
З цих підстав у своїх позовних вимогах позивач просить відшкодувати йому збитки в розмірі реальної вартості втраченого майна в сумі 159516,87 грн. за завдану шкоду, а також відшкодувати збитки у вигляді втраченої вигоди в розмірі 110400 грн.
Таким чином, позивач заявив позов про стягнення збитків на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка передбачає підстави відповідальності за завдану майнову шкоду та на підставі ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка передбачає відшкодування збитків.
Відповідно до п.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються, зокрема, втрата або пошкодження майна особи.
До складу збитків, згідно абз. 4 п.1 ст. 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 1 не існувало договірних правовідносин та зобов'язань один перед одним. Отже підстав стягнення збитків з відповідачів відповідно до вимог статей 224 - 225ГК України у позивача не виникло.
Відповідно до статі 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставами для деліктної відповідальності згідно статті 1166 Цивільного кодексу України за завдану майнову шкоду у вигляді збитків та збитків у вигляді упущеної вимоги є наявність передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад цивільного правопорушення. До складу правопорушення відносяться такі його елементи, як протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) особи; шкода; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). За зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Виходячи з цього, у даній справі позивач повинен був довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, розмір відшкодування.
Як вбачається із матеріалів справи, в діях відповідачів не вбачається наявності елементів правопорушення, що було доведено відповідачами під час розгляду справи по суті в суді апеляційної інстанції.
Так, відповідач 1, як стягувач згідно вищевказаного рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 18.03.2005 року та відповідно до Актів державного виконавця від 08.09.2005 року та 09.09.2005 року отримав на відповідальне зберігання зерно ячменю пивоварного в кількості 252,7 тон.
Отже, мав право здійснювати дії, направлені на збереження переданого майна, зокрема укладати договори зберігання майна з відповідачем 2 та ПП ОСОБА_2. Як вбачається із вищевказаних Актів державного виконавця, дії відповідача 1, направлені на збереження майна, обмежувались лише відчуженням, розтратою, приховуванням ввіреного йому майна. Разом з тим, такі дії не обмежувались формою зберігання та суб'єктним складом осіб, з якими відповідач 1 мав укладати такі договори.
Тому судом не беруться до уваги твердження позивача про те, що відповідач 1 продав ПП ОСОБА_2 зерно ячменю пивоварного, оскільки договір зберігання (схову) від 15.09.2005 року та транспортні накладні якраз свідчать про передачу його на збереження, отже, належних доказів відчуження вказаного зерна ПП ОСОБА_2. до суду не подано. За таких обставин, не підтверджуються матеріалами справи твердження позивача про продаж відповідачем 1 зерна ячменю пивоварного в кількості 252,7 тон.
Таким чином, в діях ПП ОСОБА_1 не вбачається протиправних дій щодо вищевказаного зерна. Не підтверджується належними доказами і бездіяльність відповідача 1, яка, на думку позивача, виражається у неповерненні майна позивачеві. Оскільки, як свідчать матеріали справи, на відповідальне зберігання майно відповідачеві було передано державним виконавцем, отже і право вимоги повернення переданого майна назад має право лише державний виконавець. Разом з тим, судом встановлено, що ні позивач, ні державний виконавець не звертались до відповідача 1 з вимогою повернути майно з відповідального зберігання. Слід також зазначити, що ПП ОСОБА_1 не брав на себе зобов'язання повернути зерно ячменю саме позивачеві.
Отже, в діях відповідача 1, направлених на збереження майна, відсутня вина.
Так само відсутня вина і в діях відповідача 2. Судом встановлено, що відповідач 2 не здійснював протиправних дій проти позивача. Його дії по переоформленню зерна на особу, яку вказував в заяві про переоформлення зерна відповідач 1 були направлені на виконання своїх статутних обов'язків.
Крім цього, судом встановлено, що позивач не є одноосібним власником зерна ячменю пивоварного, що знаходиться на зберіганні у ПП ОСОБА_1 Дане зерно є спільною власністю позивача та ВАТ „Йосипівське”, тому підстав для стягнення збитків чи відшкодування шкоди у позивача за неповернення йому зерна ячменю відповідачами не має. Отже, відсутній і причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідачів та збитками.
Таким чином, позивачем взагалі не доведено (в розумінні статті 33 ГПК України) наявності завданих йому збитків діями відповідачів в сумі 269916,87 грн.
Слід також зазначити, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється позивачем. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Отже, за будь-яких обставин стягнення упущеної вимоги з відповідача 1 в сумі 110400 грн. є необґрунтованим належними доказами.
Оскільки в діях відповідачів не було встановлено складу цивільного правопорушення, відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин правил статей 1166 Цивільного кодексу України та 224 ГК України.
За таких обставин позовні вимоги до обох відповідачів задоволенню не підлягають.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на позивача повністю.
Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду вважає, що в порушення вимог ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином не досліджено обставини справи та не надано цим обставинам відповідну правову оцінку, в зв'язку з чим, рішення господарського суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення -скасуванню частково.
Відповідно до вимог статті 68 ГПК, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні або ухвалі. Враховуючи наведене та те, що апеляційним судом рішення господарського суду Київської області скасовується в частині стягнення збитків з відповідача 1, забезпечення позову, здійснене ухвалою господарського суду Київської області суду від 27.12.2005 року шляхом накладення арешту на майно ПП ОСОБА_1 в межах суми позову 200000,00 грн. необхідно скасувати.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача повністю.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
п о с т а н о в и в:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 07.02. -15.02.2006 р. у справі № 19/8-06 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Київської області від 07.02. -15.02.2006 р. у справі № 19/8-06 скасувати частково та прийняти нове в цій частині.
3. Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 07.02. -15.02.2006 р. у справі № 19/8-06 викласти в наступній редакції:
«1. В задоволенні позовних вимог до відповідача 1 відмовити повністю.
2. В задоволенні позовних вимог до відповідача 2 відмовити повністю.
3. Скасувати заходи до забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Київської області суду від 27.12.2005 року у справі № 19/8-06 шляхом накладення арешту на майно Приватного підпри ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_5, р/р НОМЕР_6 в тетіївському відділенні Ощадбанку № 2885, МФО 320166) в межах суми позову 200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.»
4. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Янтарне” (09100, Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Колгоспна, 2а; код 30813927) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_5) 1349 (одна тисяча триста сорок дев'ять) грн. 59 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.
5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.
6. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Агрикова О.В.
Мамонтова О.М.