ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
13.09.06 Справа № А5/14-12/3
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Дубник О.П.
суддів Орищин Г.В.
Якімець Г.Г.
При секретарі судового засідання Скольська А.Г.
розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства (далі ПП) «РОЛІС»№1004/06 від 10.04.06р.
на постанову господарського суду Львівської області від 03.04.2006р.
у справі №А5/14-12/3
за позовом ПП «РОЛІС», м.Львів
до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Франківському районі м.Львова, м.Львів
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №24765/10/23-4 від 16.12.05р.
за участю представників
від позивача –не з’явився;
від відповідача –Кармелюк Т.Б. –представник (дов. у справі).
Права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.
Представник відповідача подав клопотання про відмову від технічної фіксації процесу.
Позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, докази цього містяться в матеріалах справи, ухвала суду про призначення справи до розгляду направлялась сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Постановою господарського суду Львівської області від 03.04.2006р. у цій справі (суддя Запотічняк О.Д.) в задоволенні позовних вимог ПП «РОЛІС»до ДПІ у Франківському районі м.Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №24765/10/23-4 від 16.12.05р. відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №168/97-ВР), п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями (далі Закон №2181-Ш), на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про правомірність донарахування податковим органом позивачу податку на додану вартість в сумі 33907,52 грн. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 16953,76 грн., так як контрагентами позивача, зокрема ТзОВ «Онтен», не сплачено до державного бюджету податку на додану вартість, крім того між позивачем та ТзОВ «Онтен»не було жодних фактичних господарських відносин.
З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ПП «РОЛІС»оскаржило рішення суду, наполягаючи на тому, що воно не має правових підстав контролювати звітність свого контрагента, а його право на податковий кредит підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.
Апелянт просить скасувати оспорювану постанову суду та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №24765/10/23-4 від 16.12.05р.
У запереченні на апеляційну скаргу ДПІ у Франківському районі м.Львова, не погоджуючись з доводами апелянта, вважає, що рішення суду винесене з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки Законом №168/97-ВР чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до державного бюджету, чого контрагентами позивача зроблено не було, що також підтверджується матеріалами зустрічних перевірок по ланцюгу, тому вказане рішення суду слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційних вимог відмовити.
Заслухавши представника сторони, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суд встановив наступне:
доповненням №23-4/2610/1 від 28.11.05р. до акту перевірки від 26.04.05р. №23-2/576 «Про результати тематичної документальної перевірки ПП «РОЛІС»з питання правильності визнання податкового зобов’язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, лютий 2005р.»зафіксовано порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР, в результаті чого йому зменшено суму податкового кредиту по податку на додану вартість за липень 2004р. на суму 33907,52 грн. та відповідно зменшено за цей період і суму бюджетного відшкодування на 33907,52 грн.
В даному випадку, сума 33907,52 грн., відшкодована позивачу на момент проведення перевірки, підлягає виключенню з податкового кредиту останнього, відображеного в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2004р. на користь бюджету.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Франківському районі м.Львова 16.12.05р. прийняла податкове повідомлення-рішення №24765/10/23-4, яким згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4. п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-Ш, відповідно до п.1.8 ст.1, п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 33907,52 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 16953,76 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведених зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника та встановлення факту сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України контрагентами позивача вбачається, що ТзОВ «Отен»(основний постачальник лісоматеріалів для ПП «РОЛІС»), яке реалізувало позивачу лісоматеріали та надало податкові накладні на суму 243754,08 грн., в тому числі податок на додану вартість –40652,68 грн., який віднесено останнім до складу податкового кредиту в липні 2004р., виступало лише постачальником вказаного товару.
Крім того, згідно відповіді Червоноградської ОДПІ останнє по ланцюгу постачальників товару позивачу підприємство –ПП «Укркристалмет»знято з обліку як платник податків 30.06.04р., а як платник податку на додану вартість –17.0.504р. та у зв’язку з його ліквідацією неможливо провести зустрічну перевірку такого щодо сплати ним податку на додану вартість до державного бюджету.
Також, у відповідності до листа управління податкової міліції ДПА у Львівській області №1424/09-1 від 03.04.06р. в результаті проведення досудового слідства по кримінальній справі №144-6480 встановлено, що між ПП «РОЛІС»та ТзОВ «Отен»не існувало жодних господарських правовідносин, а податкові накладні по продажу вищезазначеного товару згідно висновку почеркознавчої експертизи №3137 підписані Ященком В.П., а не Бухаровим В.В., як в них зазначено.
Пунктом п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР визначено, що бюджетне відшкодування - це сума , що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках передбачених Законом.
У відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 , п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168/97-ВР можна зробити висновок, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операцій з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.
В той же час, наведена вище норма пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що Законом №168/97-ВР встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
Згідно нормам Закону №168/97-ВР право на відшкодування виникає при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Враховуючи вищенаведенні обставини справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не має права на відшкодування суми 33907,25 грн. податку на додану вартість з державного бюджету, оскільки джерело відшкодування такої відсутнє та судом не встановлено факт сплати податку на додану вартість до державного бюджету.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апелянт повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, ч.5 ст.254 КАС України –
Львівський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 03.04.2005р. у цій справі без змін.
2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена згідно ст.ст.211, 212 КАС України.
Головуюча-суддя О.П. Дубник
суддя Г.В.Орищин
суддя Г.Г. Якімець