Справа № 2-1628/11

Категорія 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Цокол Л.  І. ,

при секретарі –                    Шарапа М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом    ОСОБА_1 до Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" про визнання недійсним  пункту укладеного договору, стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду і просить  визнати недійсним з моменту укладення пункт 2 договору про розірвання Контракту №16-193/Д47 від 23.03.2006р.(про інвестування у нежитлове будівництво) в частині залишення у відповідача 5% від проінвестованої позивачкою суми, стягнути з відповідача грошову суму сплачених нею коштів за договором у розмірі 983 173,79 грн., що включає в себе також  індекс інфляції в розмірі 424 143,35грн. та три відсотки річних у розмірі 93 293,45 грн., а також суму моральної шкоди в розмірі 1 700грн., та  відшкодувати судові витрати. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що договір про розірвання контракту в оспорюваній частині був вчинений позивачем проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї психологічного  тиску з боку відповідача. При цьому відповідач і після підписанні договору грошові кошти визначені  домовленістю не повернув, чим завдав  позивачу збитків , душевних страждань та хвилювань.

Під час судового розгляду представники позивача підтримали вимоги, просили їх задовольнити, в обгрунтування вимог посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача під час судового розгляду вимоги позивача не визнав, вважав їх необгрунтованими та просив відмовити в повному обсязі. Представник посилався на те, що договір про розірвання контракту  відповідав волевиявленню обох сторін, при цьому позивач не пред"являла вимоги про виплату коштів, що  свідчить про відсутність  прострочення суми боргу.

Суд вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.   

Під час судового розгляду встановлено, що позивачка ОСОБА_1 23.06.2006 року уклала з відповідачем АТХК «Київміськбуд» інвестиційний контракт №  16-193\Д47 про інвестування у нежитлове будівництво  вбудованого приміщення № 4 в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 66,8м2.

Відповідно до пункту 2.1 Контракту позивачка зобов»язалася сплатити  відповідачу грошову суму в розмірі 464 037 (чотириста шістдесят чотири тисячі тридцять сім) грн.. 00 коп., за що відповідач  в свою чергу зобов"язався  побудувати для позивача  приміщення в строк, відповідно до пункту 1.5 Контракту в першому кварталі 2006 року.

Позивачка у термін встановлений пунктом 2.1 Контракту,  повністю виконала договірні зобов»язання передбачені даним контрактом, а  саме   сплатила 60 000 грн. відповідно до квитанції № 509 від 24.03.2006 року та 404 037 грн. відповідно до квитанції № 544 від 31.03.2006 року, а всього 464 037 грн. 00 коп.

В свою чергу відповідач зобов»язався здати об’єкт інвестування у першому кварталі 2006 року.

19.05.2010  року сторони , а саме  ОСОБА_1 та АТХК "Київміськбуд" домовились про розірвання інвестиційного контракту №16-193/Д47 від 23.03.06р. (нежитлове вбудоване приміщення №4 у житловому будинку АДРЕСА_1) укладений між ними. Вказана домовленість сторін викладенена ними в договорі про розірвання Контракту. Пунктом  2 вказаного договору сторони визначили, що внесені ОСОБА_1 кошти в сумі 464 037грн., які сплачені інвестором необхідно повернути на розрахунковий рахунок відкритий в Київській міській філії АКБ "Укрсоцбанк" за мінусом 5%. Поверненню підлягає сума у розмірі 440 835,15грн.

Згідно п.3.4. Інвестиційного Контракту №16-193\Д47 від 23.06.2006р.   у випадку розірвання цього контракту компанія повертає внесену інвестором суму, утримавши при цьому неустойку у розмірі 5% від внесеної суми.

Суд відхиляє посилання представників позивача щодо недійсності частини укладеного між сторонами договору щодо  неустойки  в розмірі 5%, оскільки  під час судового розгляду не було надано жодного доказу в підтвердження здійснення психологічного тиску на позивача до або під час підписання правочину.

При цьому суд знаходить повністю обгрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми, яка підлягала поверненню відповідачем з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. В даному випадку суд виходить з того, що позивач до укладення договору про розірвання інвестиційного контракту  відкрила поточний мультивалютний рахунок та повідомила про нього відповідача під час укладення правочину . Сторони визначили, що саме на вказаний рахунок відповідач повертає грошові кошти. З часу укладення договору  19.05.2010 року  до цього часу відповідач своїх зобов"язань не здійснив. Отже відповідач повинен виплатити позивачу 440 835,15грн., з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за період  невиконання своїх зобов"язань, тобто з травня 2010 року по січень 2011 року включно (440 835,15грн.х101,2х102,9х101:100), що складає 22 812,26грн.-інфляційні витрати, 8 877,09грн.-3%річних (440 835,15грн.Х3Х245:365:100).

Решта вимог підлягає відхиленню з вищенаведених мотивів.

Суд не знаходить достатніх підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, враховуючи, що  права , за  захистом яких було звернення до суду відновлені в повному обсязі.

Судові витрати підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15,16,526,625 ЦК України,  ст. ст. 8,10,60,88,208,212,213,214,215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

   Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 440 835,15грн., суму інфляційних витрат в розмірі 22 812,26грн., 3% річних в розмірі 8 877,09грн., судові витрати в сумі 1 820грн., а всього 474 350,50грн. ( чотириста сімдесят чотири тисячі триста п"ятдесят гривенб 50 коп.)

В решті вимог відмовити.   Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти діб з дня його проголошення.

Суддя                                                                                            Л. І. Цокол