17.03.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-201/11 р. Головуючий у першій
інстанції Кукурекін К.В.
Категорія 36 Доповідач в апеляційній
інстанції Птіціна В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Клочка В.П.,
суддів - Птіціної В.І., Лівінського С.В.,
за участю секретаря - Одажиу Л.І.,
представника відповідача - Рибкіна В.С.,
третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційні скарги приватного підприємства "Севтранстрест" та ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 серпня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до приватного підприємства "Севтранстрест" про відшкодування моральної шкоди, третя особа - ОСОБА_4, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Севтранстрест", в якому просить стягнути з останнього 20000 грн. моральної шкоди, яка була заподіяна йому протиправними діями водія громадського міського транспорту ОСОБА_4 та матеріальний збиток у розмірі оплати за проїзд в автобусі - 1,5 грн.
Вимоги мотивовані тим, що позивач, при пересуванні по місту на автобусі, яким керував водій ОСОБА_4, пред'явив водію посвідчення інваліда другої групи та ветерана військової служби, які дають право безплатного проїзду у міському транспорті, однак ОСОБА_4 в грубій формі образив та принизив позивача, заявивши у присутності пасажирів цього автобусу, що посвідчення підроблене, примусив заплатити за проїзд. Таким чином відповідач порушив його права як споживача, відмовившись надати якісні послуги та належне обслуговування, а також розповсюджував про нього недостовірні та ганебні відомості, чим спричинив глибокі моральні страждання позивачу, які привели до емоційного стресу, погіршення психологічного стану здоров'я, необхідністю звернення за допомогою до спеціалістів.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Постановлено стягнути з приватного підприємства "Севтранстрест" на користь ОСОБА_5 1,50 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 1025 грн. – судових витрат, а всього стягнуто – 3026,50 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційних скаргах ПП "Севтранстрест" та ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права при невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що останні підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_5 є інвалідом другої групи та ветераном військової служби, що підтверджується відповідними посвідченнями.
19.08.2009 р. позивач, при переміщенні по місту на автобусі, яким керував водій ОСОБА_4, пред'явив водію посвідчення інваліда другої групи та ветерана військової служби, які дають право безплатного проїзду у міському транспорті, однак ОСОБА_4 заявив у присутності пасажирів цього автобусу, що посвідчення підроблене та примусив ОСОБА_5 заплатити за проїзд.
Встановивши, що водієм ОСОБА_4 було порушено право позивача на безоплатний проїзд у міському транспорті суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача матеріального збитку у розмірі оплати за проїзд в сумі 1,50 грн., проте колегія суддів звертає увагу на той факт, що вимога про стягнення матеріального збитку ОСОБА_5 заявлена не була та з матеріалів справи не вбачається, що позовні вимоги в цій частині були доповнені чи змінені під час розгляду справи.
За таких обставин, рішення суду в частинні стягнення з відповідача на користь позивача суми матеріального збитку не може бути визнано законним та обґрунтованим, оскільки у даному випадку суд вийшов за межі позовних вимог, тобто порушив норм процесуального права.
Щодо відшкодування моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода,
завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пленум Верховного Суду України у пункті 5 своєї постанови від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначив, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов'язковому з'ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року зазначено, що відповідачами по даній категорії справ є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Пункт 11 цієї Постанови роз’яснює, що відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, є юридична особа, в якій вона працює.
В свою чергу колегія суддів звертає увагу на те, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, місцевого самоврядування, на державних чи комунальних унітарних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Суд першої інстанції зазначеним обставинам та вимогам закону належної оцінки не дав, а тому необґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5 до ПП "Севтранстрест", оскільки останній не є належним відповідачем по даній справі.
Викладене свідчить про те, що рішення суду першої інстанції не може бути визнано законним і обґрунтованим, через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову у задоволені позову.
Керуючись викладеним, ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги приватного підприємства "Севтранстрест" та ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 серпня 2010 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до приватного підприємства "Севтранстрест" про відшкодування моральної шкоди, третя особа - ОСОБА_4 - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.П.Клочко
Судді: /підпис/ В.І.Птіціна
/підпис/ С.В.Лівінський
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя В.І.Птіціна