ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без розгляду
11 березня 2011 року № 2а-15445/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:
головуючої судді –Добрівської Н.А.,
за участю:
секретаря судового засідання –Щерблюк А.І.,
позивача –ОСОБА_1,
представника відповідача –Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації –Мдзелурі К.З. (довіреність від 12.01.2011р. № 227/01),
представника третіх осіб –ОСОБА_4 (довіреності від 19.08.2009р. НОМЕР_1 та від 27.07.2010р. НОМЕР_2),
розглянувши у попередньому судовому засіданні заяву представника третіх осіб у адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
доВідділу приватизації державного житлового фонду Солом’янської райдержадміністрації м. Києва
Солом’янської райдержадміністрації м. Києва
Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна
треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача:
ОСОБА_5, ОСОБА_3
провизнання дій незаконними та такими, що порушують право приватної власності на житло, визнання нечинними та скасування актів, зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
28 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації, в якому просив:
- скасувати рішення відділу приватизації Залізничної районної державної адміністрації міста Києва від 18.08.1993р. № 3705 про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_5;
- скасувати свідоцтво про право власності на житло від 18.08.1993р. № 3705 виданого відділом приватизації Залізничної районної державної адміністрації міста Києва ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1;
- скасувати реєстраційний напис про реєстрацію права власності, записаного у реєстраційну книгу Київського МБТІ за № 2357 від 21.09.1993р.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2010 року відкрито провадження у адміністративній справі.
28.01.2011 року на підставі ч.2 ст.26 КАС України та з дотриманням вимог ст.15-1 КАС України справа № 2а-15445/10/2670 передана на розгляд судді Добрівської Н.А.
Ухвалою судді від 31.01.2011 року справа прийнята до провадження та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2011 року (з урахуванням ухвали суду від 01.03.2011 року про виправлення описки) було залучено до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_3.
21 лютого 2011 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив:
- визнати незаконними та такими, що порушують право приватної власності на житло дії виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів у м. Києві, ОСОБА_5 щодо переведення особового рахунку по квартирі АДРЕСА_1 з імені позивача на ім’я ОСОБА_5;
- визнати незаконними дії відділу приватизації Залізничної районної у м. Києві державної адміністрації, правонаступником якого є Відділ приватизації державного житлового фонду Солом’янської райдержадміністрації м. Києва, Київського МБТІ та ОСОБА_5 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1, одержаної позивачем внаслідок знесення приватного будинковолодіння позивача, як частки державного житлового фонду та реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_5 та членами її сім’ї: ОСОБА_1 та ОСОБА_3;
- визнати нечинним пункт 6 Рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів у м. Києві № 224 від 28.08.1989 року про переведення особового рахунку з імені позивача, як власника квартири АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_5;
- визнати нечинним розпорядження невідомого органу приватизації № 3705 від 18.08.1993 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_5, посвідченого печаткою відділу по приватизації житла Залізничної районної державної адміністрації;
- визнати нечинним свідоцтво про право власності на житло № 3705 від 18.08.1993 року, видане Відділом приватизації Залізничної районної державної адміністрації м. Києва ОСОБА_5 та членам її сім’ї, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1;
- визнати нечинним реєстраційний напис про реєстрацію права власності, записаний у реєстрову книгу Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна за № 2357 від 21 вересня 1993 року;
- відновити становище, яке існувало до порушення права власності на житло шляхом скасування пункту 6 Рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів у м. Києві № 224 від 28.08.1989 року про переведення особового рахунку з імені позивача, як власника квартири АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_5; розпорядження невідомого органу приватизації № 3705 від 18.08.1993 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_5, посвідченого печаткою відділу по приватизації житла Залізничної районної державної адміністрації; свідоцтва про право власності на житло № 3705 від 18.08.1993 року, видане Відділом приватизації Залізничної районної державної адміністрації м. Києва ОСОБА_5 та членам її сім’ї, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1; реєстраційного напису про реєстрацію права власності, записаний у реєстрову книгу Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна за № 2357 від 21 вересня 1993 року;
- зобов’язати Солом’янську районну у м. Києві державну адміністрацію постановити рішення, яким перевести особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_1 з імені ОСОБА_5 на ім’я позивача;
- зобов’язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна здійснити напис у реєстровій книзі про скасування права власності за №2357 від 21 вересня 1993 року;
- зобов’язати ОСОБА_5 та її сина ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні власною квартирою позивача АДРЕСА_1.
Відповідно до положень, закріплених в ч.3 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, при визначенні підвідомчості спору суд виходить не лише із його суб’єктного складу, а й із характеру спірних правовідносин.
Оскільки позовна заява в редакції від 21.02.2011 року поєднувала в собі вимоги позивача, що підлягають розгляду в порядку різного судочинства та не визначено в якості відповідачів осіб, до яких фактично заявлено вимоги у прохальній частині позову (з приєднанням копії позовної заяви для направлення вказаним особам), а також враховуючи заяву представника третіх осіб щодо порушення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, у попередньому судовому засіданні 01 березня 2011 року була оголошена перерва та запропоновано позивачу подати до суду уточнену позовну заяву з врахуванням вказаних недоліків з обґрунтуванням правомірності звернення до суду через 17 років після вчинення останньої з оскаржуваних дій відповідача.
03 березня 2011 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій, визначивши в якості відповідачів Солом’янську районну державну адміністрацію м. Києва в особі Відділу приватизації державного житлового фонду, Київське міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна просив:
- визнати незаконними та такими, що порушують право приватної власності на житло дії виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів у м. Києві, ОСОБА_5 щодо переведення особового рахунку по квартирі АДРЕСА_1 з імені позивача на ім’я ОСОБА_5;
- визнати незаконними дії відділу приватизації Залізничної районної у м. Києві державної адміністрації, правонаступником якого є Відділ приватизації державного житлового фонду Солом’янської райдержадміністрації м. Києва, Київського МБТІ та ОСОБА_5 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1, одержаної позивачем внаслідок знесення приватного будинковолодіння позивача, як частки державного житлового фонду та реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_5 та членами її сім’ї: ОСОБА_1 та ОСОБА_3;
- визнати нечинним пункт 6 Рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів у м. Києві № 224 від 28.08.1989 року про переведення особового рахунку з імені позивача, як власника квартири АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_5;
- визнати нечинним розпорядження невідомого органу приватизації № 3705 від 18.08.1993 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_5, посвідченого печаткою відділу по приватизації житла Залізничної районної державної адміністрації;
- визнати нечинним свідоцтво про право власності на житло № 3705 від 18.08.1993 року, видане Відділом приватизації Залізничної районної державної адміністрації м. Києва ОСОБА_5 та членам її сім’ї, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1;
- визнати нечинним реєстраційний напис про реєстрацію права власності, записаний у реєстрову книгу Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна за № 2357 від 21 вересня 1993 року;
- відновити становище, яке існувало до порушення права власності на житло шляхом скасування пункту 6 Рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів у м. Києві № 224 від 28.08.1989 року про переведення особового рахунку з імені позивача, як власника квартири АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_5; розпорядження невідомого органу приватизації № 3705 від 18.08.1993 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_5, посвідченого печаткою відділу по приватизації житла Залізничної районної державної адміністрації; свідоцтва про право власності на житло № 3705 від 18.08.1993 року, видане Відділом приватизації Залізничної районної державної адміністрації м. Києва ОСОБА_5 та членам її сім’ї, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1; реєстраційного напису про реєстрацію права власності, записаний у реєстрову книгу Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна за № 2357 від 21 вересня 1993 року;
- зобов’язати Солом’янську районну у м. Києві державну адміністрацію постановити рішення, яким перевести особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_1 з імені ОСОБА_5 на ім’я позивача;
- зобов’язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна здійснити напис у реєстровій книзі про скасування права власності за №2357 від 21 вересня 1993 року.
09 березня 2011 року позивачем подано до суду уточнену позовну заяву з вимогами, аналогічними тим, що заявлені в позовній заяві в редакції від 01.03.2011 року та визначено в якості відповідачів: Відділ приватизації державного житлового фонду Солом’янської райдержадміністрації м. Києва, Солом’янську райдержадміністрацію м. Києва, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.
В останній редакції позовної заяви позивач зазначає про дотримання ним строку звернення до суду з огляду на положення п.4 ч.1 ст.268 ЦК України (в редакції на день звернення до суду із даним позовом), відповідно до якого позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
У попередньому судовому засіданні 11.03.2011 року судом поставлено на обговорення заяву представника третіх осіб про залишення без розгляду адміністративного позову, поданого після закінчення строків, установлених законом.
На обґрунтування своєї заяви представник третіх осіб посилається на те, що позивач в порушення вимог ст.99 КАС України звернувся до суду із даним адміністративним позовом з пропуском шестимісячного строку. При цьому представник третіх осіб зазначив, що посилання позивача на те, що він дізнався про порушення своїх прав 09 червня 2010 року з ухвали Солом’янського райсуду м. Києва в цивільній справі № 2-3000/10 та з доданих до неї матеріалів не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах цивільних справ (№ 2-2214/07, № 2-804/08, № 2-2621/08 (2-233/09), № 2-3757/09, № 2-761/10, № 2-1809/10), що розглядались Солом’янським районним судом м. Києва є свідчення позивача про те, що він дізнався про «незаконність» приватизації спірної квартири № 34 різними датами і різними календарними роками, а саме: 16 жовтня 2007 року, 10 квітня 2008 року, 15 вересня 2008 року, 12 травня 2009 року, 24 листопада 2009 року, 12 січня 2010 року. Таким чином, інформацію про дату повідомлену позивачем як дату коли він дізнався про своє порушене право не можна вважати достеменною. Разом з тим, довідку № 83 відділу приватизації державного житла Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації, де зазначено, що «квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3 в рівних частках кожному»ОСОБА_1 отримав особисто в цьому органі приватизації 17 червня 2009 року.
Позивач проти задоволення заяви представника третіх осіб заперечив та зазначив що відповідно до положень статті 268 Цивільного кодексу України на спірні правовідносини не розповсюджується строк позовної давності, отже підстав для залишення позовної заяви без розгляду з підстави пропущення строку, встановленого КАС України відсутні. При цьому, позивачем зазначено, що в разі необхідності ним може бути заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Представник відповідача –Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації заявлене клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на те, що позивач був обізнаний про проведення приватизації ще 17.06.2009 року. Представником на підтвердження своїх доводів надано належним чином завірену копію витягу з журналу реєстрації видачі довідок, яка свідчить про отримання ОСОБА_1 довідки Відділом приватизації державного житла саме 17.06.2009 року.
Заслухавши представника осіб, які з’явились в попереднє судове засідання, дослідивши матеріали справи, що стосуються вирішення даного питання, судом встановлено наступне.
Згідно ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 07.07.2010 року для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010р. № 2453-VI, що набрав чинності 31.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовного матеріалу, ОСОБА_1 не погоджується з діями відповідачів у справі стосовно прийняття вище вказаних рішень відповідно: від 28 серпня 1989 року, 18 серпня та 21 вересня 1993 року. Разом з тим, дану позовну заяву про визнання нечинними та скасування вище вказаних правових актів індивідуальної дії, які, на думку позивача, порушують його права, подано до адміністративного суду лише 28 жовтня 2010 рок, тобто з пропуском строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду із вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Наведені в позовній заяві останньої редакції доводи про те, що позивач дізнався про своє порушене право з ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 9 червня 2010 року сприймаються судом критично, оскільки матеріали справи містять копію заповненого бланку заяви поданою ОСОБА_5 до керівника органу приватизації щодо оформлення передачі квартири в приватну (спільну, сумісну, спільну часткову) власність датовану 07.05.1993 року, де в розділі «Підписи наймача та повнолітніх членів сім’ї»міститься підпис поряд з написом «ОСОБА_1»(т.1 а.с.13).
Згідно ч.ч.1, 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Належних та допустимих, отриманих у встановлених законодавством порядку, доказів на підтвердження доводів щодо вчинення підпису на документі іншою особою поряд з прізвищем, ім’ям, по-батькові позивача останнім не надано.
Посилання позивача на те що, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України (в чинній редакції) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право є помилковими та такими, що підлягають відхиленню, оскільки згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності згаданим Кодексом.
Враховуючи дату прийняття відповідачами спірних актів та вчинення дій, а також дату, коли позивач дізнався (міг дізнатися) про своє порушене право –07.05.1993 року, суд приходить до висновку що строк позовної давності встановлений Цивільним процесуальним кодексом (1963 року) закінчився 07.05.1996 року, тобто ще до 01.01.2004 р., а тому правила Цивільного кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2004 р.), в тому числі норми п.4 ч.1 ст.268 цього Кодексу, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.
Доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, а саме, існування обставини, які є об’єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду позивачем не надано.
Відповідно до вимог статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З огляду на те, що оскаржувані рішення та дії відповідача мали місце відповідно: 28 серпня 1989 року, 18 серпня та 21 вересня 1993 року і про них стало відомо (могло стати відомо) позивачу в травні 1993 року, а адміністративний позов подано ОСОБА_1 до суду 28.10.2010 року, тобто, з пропуском строку, встановленого ст.99 КАС України, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст.99, 100, 121, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу приватизації державного житлового фонду Солом’янської райдержадміністрації м. Києва, Солом’янської райдержадміністрації м. Києва, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, третя особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та такими, що порушують право приватної власності на житло, визнання нечинними та скасування актів, зобов’язання вчинити певні дії –залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки визначені статтею 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя:Н.А. Добрівська