АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:
головуючої Перепелюк І.Б.
суддів: Яремка В.В., Галичанського А.Д.
секретар Варгоцька Н.С.
за участю : ОСОБА_1, представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про повернення безпідставно утримуваних коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 04 лютого 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про повернення безпідставно утримуваних коштів.
Просив стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 315480грн., що є еквівалентом 40000дол. США, передані відповідачам в якості завдатку відповідно до розписки від 03.11.2007р. А також стягнути на користь ОСОБА_4 судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.11.2007р. між ОСОБА_4 та відповідачами було укладено угоду, згідно якої відповідачі погодилися продати їй контейнер розташований на ринку «Калинівський»м.Чернівці. Відповідачі в якості завдатку отримали від ОСОБА_4 40000 дол. США. До 14 березня 2010 року відповідачі не передали їй контейнер. На данний час виконання зобов»язання щодо купівлі продажу контейнера втратило для позивача інтерес, у зв»язку з цим вона просить стягнути з відповідачів на її користь грошові кошти передані відповідачам в якості завдатку.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 04 лютого 2011 року в задоволені позову ОСОБА_4 в інтересах якої діє ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 04 лютого 2011 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невірну правову оцінку фактичним обставинам по справі.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції було встановлено, що 03.11.2007р. ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_4 завдаток в розмірі 40000дол. США за контейнер, що підтверджується відповідною розпискою. Данна обставина не оспорюється та визнавалася сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 02.03.2010р. зазначену розписку від 03.11.2007р. визнано письмовою угодою, згідно якої між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за згодою ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу контейнера розташованого на МТК «Калиновський ринок»за 80000дол. США без зазначення строку виконання угоди.
Судом першої інстанції було встановлено, що сторони в березні – квітні 2010 року обмінювалися листами щодо передачі торгового контейнера, однак ніякої згоди не дійшли.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про передачу майна не містила всіх необхідних відомостей щодо місця та часу виконання такої вимоги і тим самим унеможливлювала її виконання. Судом зазначено, що позивач не довела належними доказами факт своєї присутності по місцю знаходження майна, яке їй достеменно відоме, для його отримання у володіння та дійсність своїх намірів і бажання отримати контейнер.
Однак такий висновок суду є безпідставним, невірним та спростовується представленими по справі доказами.
Так з матеріалів справи та представлених по справі доказів колегією суддів встановлено, що 03.11.2007р. ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_4 завдаток в розмірі 40000дол. США за контейнер, що підтверджується відповідною розпискою. Зазначений контейнер позивач ОСОБА_4 орендувала у відповідачів, сплачувала орендну плату та мала намір його придбати.
Данні обставини не оспорюються та визнавалися сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 02.03.2010р. зазначену розписку від 03.11.2007р. визнано письмовою угодою, згідно якої між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за згодою ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу контейнера розташованому на МТК «Калиновський ринок»за 80000дол. США без зазначення строку виконання угоди.
Встановлено, що позивач зверталася до відповідачів з приводу повернення їй коштів переданих в рахунок придбання контейнера, однак відповідачі їй кошти не повернули, а можливості сплатити іншу частину коштів для придбання контейнера у неї немає.
Відповідачі відмовляються повернути отримані кошти, посилаючись на те, що відповідно до ст.571 ЦК України, порушення зобов»язання сталося з вини боржника, тому завдаток поверненню не підлягає.
Відповідно до положень ст.530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов»язку не встановлений кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зокрема суд не врахував той факт, що місце виконання зобов»язання передбачено ст. 532 ЦК України, і безпідставно виходив з того, що вимога про передачу майна не містила всіх необхідних відомостей щодо місця та часу виконання такої вимоги і тим самим унеможливлювала її виконання.
Необґрунтованим та безпідставним є також посилання суду першої інстанції на те, що позивач не довела належними доказами факт своєї присутності по місцю знаходження майна, яке їй достеменно відоме, для його отримання у володіння та дійсність своїх намірів і бажання отримати контейнер.
Встановлено, що на адресу відповідачів, представником позивача був направлений лист від 03.03.2010р. з вимогою про передачу ОСОБА_4 торгового контейнера, однак відповідачами цього не було зроблено.
При розгляді справи суд першої інстанції не дослідив всі обставини по справі та не дав їм належної оцінки.
Судом безпідставно не було враховано, що позивач зверталася до відповідачів з приводу повернення їй коштів переданих в рахунок придбання контейнера, внаслідок складного матеріального положення, що склалося внаслідок потопу, який був в червні 2008 року, та неможливості сплати іншої частини вартості торговельного контейнера, однак відповідачі їй кошти не повернули.
Суд не дав правової оцінки тому, що відповідачі не бажали повертати ОСОБА_4 кошти отримані від неї, і в той же час, не передавали їй контейнер, посилаючись на те, що вона не сплатила повну його вартість.
Зазначені обставини визнавалися сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції та були підтверджені відповідачем ОСОБА_1 та представником відповідачів ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції.
Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами. Оскільки договір купівлі-продажу контейнера в установленому законом порядку між сторонами не укладено, передана ОСОБА_4 спірна сума є авансом, який підлягає поверненню позивачці у цьому ж розмірі.
З огляду на наведене, суд першої інстанції неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, зробив невірні висновки, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, тому відповідно до пп.1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Слід стягнути зазначену позивачем суму а саме 315480грн., що є еквівалентом 40000дол. США, з відповідача ОСОБА_5, оскільки саме нею були отримані від ОСОБА_4 кошти, відповідно до розписки, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів з відповідача ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи ці обставини з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати, а саме 2550грн. судового збору та 240грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 04 лютого 2011 року скасувати.
Позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про повернення безпідставно утримуваних коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти, передані відповідно до розписки від 03.11.2007р. в розмірі 315480грн. ( триста п»ятнадцять тисяч чотириста вісімдесять грн.).
В позові ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно утримуваних коштів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2550грн. судового збору та 240грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: