Справа №  2-388/11

РІШЕННЯ

Іменем України

08.04.2011  року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:  

головуючої судді                       Рябової О.Д.,

при секретарі                          Дроздовій Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Першої Херсонської державної нотаріальної контори про визнання права власності, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому посилається на те, що з 23.09.1972 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син – ОСОБА_2, відповідач по справі. За час шлюбу з чоловіком в період 1973-1975 року збудували житловий будинок по АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік помер. 30.01.2003 року державним нотаріусом Першої Херсонської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину. Згідно якого вона та її син, відповідач по справі, у рівних частках по Ѕ частині спадкують житловий будинок АДРЕСА_1. Оскільки із сином на той час склалися дружні стосунки, вона в той час не заперечувала проти такого свідоцтва на право спадщини, навіть хотіла передати відповідачу весь будинок АДРЕСА_1. Проте, після повторного одруження, син із новою невісткою перестали їй допомагати, стали сварити, принижувати, систематично учиняти сварки, а у грудні 2010 року звернувся до суду з позовом про розподіл вказаного домоволодіння. Позивачка вважає, що вказаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя, а тому її частки є рівною з часткою померлого чоловіка, тому вона з відповідачем повинні успадкувати Ѕ частину домоволодіння, яка належала померлому чоловіку, в рівних частках, тобто по ј частки кожному. Між тим, при оформленні спадкових прав, нотаріус її права, як співвласника не врахував, та видав свідоцтво про право власності їй та відповідачу в рівних частках на все домоволодіння. Позивачка просить визнати  за нею право власності на Ѕ частину одноповерхового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1. Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.01.2003 року, зазначивши, що спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається з Ѕ частини житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 500кв.м та зобов’язати Першу Херсонську державну нотаріальну контору видати їй та відповідачу нові свідоцтва про право на спадщину.

У судовому засіданні позивачка та її представник уточнили позовні вимоги, звернулися до суду з клопотанням про визнання причин пропуску строку позовної давності на звернення до суду поважними, просили визнати за ОСОБА_1, що є дружиною ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на Ѕ частину у спільному майні, набутому за час шлюбу, а саме: на Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1. Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.01.2003 року, виданому Першою державною Херсонською нотаріальною конторою, спадкова справа №69/2003, в частині належності ОСОБА_2 Ѕ частини спадкового майна, зазначеного у свідоцтві – житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1. Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.01.2003 року, спадкова справа №69-2003, зазначивши, що спадкове майно, складається з Ѕ частини житлового будинку, АДРЕСА_1 та зобов’язати Першу Херсонську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нові свідоцтва про право на спадщину відповідно до часток спадкоємців у спадковому майні.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку з спливом строку позовної давності на звернення до суду.

Представник нотаріальної контори до суду не з’явився, надав заяву про розгляд справи без їх участі.

Вислухавши сторони, їх представників, дослідивши надані докази, суд вважає заявлені вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про одруження, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 23.09.1972 року.

Відповідно до акту прийомки індивідуального домоволодіння №40/4 від 02.04.1986 року на ОСОБА_3 оформлено домоволодіння АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.01.2003 року спадкоємцями в рівних частинах після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дружина ОСОБА_1 та його син ОСОБА_2. Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_1.

У відповідності до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу.

Статтею 256 ЦК України, визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.п.4,5 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі є підставою для відмови у позові, якщо суд визнає поважними причини порушення позовної давності, порушення право підлягає захисту.

У своєму клопотанні про поновлення строку позовної давності на звернення до суду за захистом її порушеного цивільного права, позивачка посилається на те, що до подачі позову про виділ належної відповідачу Ѕ частини домоволодіння, відповідач визнавав її право власності, у зв’язку з чим її право не порушувалось та не було підстав для звернення до суду. Ці підстави з’явились у грудні 2010 року, просить визнати ці причини поважними та захистити її порушене цивільне право власності.

Судом встановлено, що 30.01.2003 року позивачкою було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом. Таким чином, початок перебігу строку на звернення до суду за захистом свого права у позивача почався від дня, коли вона отримала цей документ, тобто з 30 січня 2003 року, оскільки саме з цієї дати вона дізналась про порушення її права на житловий будинок, а звернулася до суду з позовом про визнання права власності 12.01.2011 року, тобто після спливу майже восьми років. Будь-яких інших підстав, підтверджуючих поважність причин пропуску строку звернення з позовом до суду, позивачкою суду не надано.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачкою без поважних причин пропущено строк позовної давності на звернення до суду за захистом її права власності на житловий будинок, в зв’язку з чим її позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.16, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Першої Херсонської державної нотаріальної контори про визнання права власності, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом – відмовити у зв’язку із спливом строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з моменту його проголошення до Апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд м.Херсона.

  Суддя                                          О.Д. Рябова