Справа №  2-а-218/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 року  Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

В складі :

головуючого судді                           Ходак С.К.

при секретарі                                    Климюк Ю.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно адміністративну  справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі про  визнання дій неправомірними та  перерахунок і виплата пенсії,      

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що  в 1988 році приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 28 лютого 2003 року медичною комісією йому встановлена третя група інвалідності, а 26 червня 2006 року – друга група інвалідності по захворюванню, яке пов»язане з Чорнобильською катастрофою. З березня 2003 року являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1.

22.11.2010 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі з проханням про перерахунок розміру пенсії як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, оскільки довідався про те, що вказане Управління йому безпідставно не нараховувало пенсію в належному розмірі.

На свою заяву до відповідача позивач отримав відповідь від 01.12.2010 року за №5654/07, у якій управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі відмовив йому в перерахунку пенсії  посилаючись на те що, не були приведені у відповідність після скасування Конституційним судом положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та у зв»язку з відсутністю нормативного акту про відновлення дії Закону України «Про статус та соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній до внесення змін.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Позивач належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Рівненською облдержадміністрацією 06 березня 2003 року. На підставі довідок Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної МСЕК серії НОМЕР_2 від 28.02.2003 року позивач є інвалідом третьої групи та серії НОМЕР_3 від 26.06.2006 року позивач є інвалідом другої групи.

Основні положення реалізації права на соціальний захист, зазначений у с. 46 Конституції України, визначені і закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 1 ст. 50 вищевказаного закону як особа, віднесена до першої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та як інвалід ІІІ групи позивач повинен був отримувати щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а згідно з ч. 4 ст. 54 цього Закону – пенсію не нижче 6 мінімальних пенсій за віком; як особа,  віднесена до першої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та як інвалід другої групи позивач повинен був отримувати щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а згідно з ч. 4 ст. 54 цього Закону – пенсію не нижче 8 мінімальних пенсій за віком. Тобто, в обох випадках для обчислення розміру  пенсії мала братись мінімальна пенсія за віком, яка визначалася відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" . Окрім того, у  відповідності до ч. 3 ст. 67 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності з 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії. Перерахунок розміру пенсії здійснюється з дня  встановлення нового прожиткового мінімуму.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно – правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Як видно з відповіді суб'єкта владних повноважень від 01.12.2010 року, розмір пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю був обчислений згідно положень Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак відповідач при обчисленні розміру пенсії виходив не з положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  а керувався розмірами визначеними постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету". В 2008 році відповідач керувався змінами до вказаного Закону, внесеними Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік", які були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, однак відповідач вважає, що порядок обчислення розміру пенсії залишився не врегульованим, а тому має застосовуватися положення постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та положення постанови КМУ від 16.07.2008 року №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", згідно якої мінімальний розмір пенсії повинен становити не менше ніж 1090 грн.

Вказані нормативно – правові акти для обчислення розміру  пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідач застосовував безпідставно, оскільки за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при обчисленні розміру пенсії він повинен був керуватись положеннями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Надання ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повноважень Кабінету Міністрів України на визначення порядку обчислення передбачених цим законом пенсій не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав, визначених законом.

Саме з таких міркувань  виходила колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зазначаючи в постанові від 30 вересня 2008 року  про те, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування зазначеної величини ( мінімальної пенсії за віком ) для розрахунку  інших, не пов'язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.

Стосовно змін до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", внесених Законом України №107-У1 від 28.12.2007 року "Про державний бюджет України на 2008 рік", то рішення  Конституційного Суду України має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень Закону України " Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ".

Таким чином, оскільки відповідач незаконно відмовив позивачу в перерахунку розміру його пенсії і додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, не зробив перерахунку розміру цієї пенсії у зв»язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, він змушений звертатись до суду із позовом.

В судовому засіданні представник позивача та позивач повністю підтримали свої позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в зал судового засідання не з»явилась, подала суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не визнала та подала письмові заперечення проти позову.

Суд, заслухавши доводи учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В судовому засіданні встановлено, що позивач належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Рівненською облдержадміністрацією 06 березня 2003 року. На підставі довідок Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної МСЕК серії НОМЕР_2 від 28.02.2003 року позивач є інвалідом третьої групи захворювання пов»язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та серії НОМЕР_3 від 26.06.2006 року позивач є інвалідом другої групи захворювання пов»язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. (а.с.6,7,8).

Право позивача на одержання пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідачем не оспорюється, тому на підставі ч. 3 ст. 72 КАС України доказуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами  ІІІ групи призначається  щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а згідно з ч. 4 ст. 54 цього Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  пенсію не нижче 6 мінімальних пенсій за віком; інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімально пенсії за віком, а згідно ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

За змістом ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт який має вищу юридичну силу. Таким чином при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови №530 від 28 травня 2008 року та №654 від 16 липня 2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених закон прав.

Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії то щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта який би визначав цей розмір не має. Тому положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у якому значено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмів пенсій призначених згідно з цим Законом не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутністю іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачу слід визначити пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Тому відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність визначеного законом є протиправною.

При цьому не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати державну і додаткову пенсію відповідно до вимог ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки зі змісту ст. 104 КАС України захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушене в майбутньому.    

Щодо строків позовної давності, то ч. 2 ст. 99 КАС України передбачено для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, та інтересів шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та свобод.

Позивач  до суду не надав доказів, якими  обґрунтовує поважну причину пропуску строку для звернення до суду за захистом порушених прав, тому  позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, а саме  підлягають до стягнення суми коштів за шість місяців до моменту звернення до суду з позовом.  

Керуючись   ст.ст. 50, 54, 67 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ", ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ст. ст. 99,  163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі про  визнання дій неправомірними та  перерахунок і виплата пенсії - задоволити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку та виплати пенсії та  додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю.

Зобов'язати  Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі  75 % мінімальної пенсії за віком з 22.08.2010 року по 22.02.2011 року включно.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Дубенський місьрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення.

    Суддя :