Справа № 2-538/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "23" березня 2011 р. року  Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

        Головуючого, судді – Старової Н.А.,

        при секретарі –            Лешко Ю.П.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина на час навчання,-

                                                                                встановив:

Позивачка ОСОБА_1  звернулася до ОСОБА_2  про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина на час навчання.

Свої вимоги мотивує наступним. Від шлюбу з відповідачем має повнолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Відповідач допомагав сину матеріально, однак останнім часом відмовився надавати допомогу, а їй самої важко утримувати сина. На цей час ОСОБА_3 навчається на другому курсі магістратури денної форми навчання Інституту міжнародних відносин Київського міжнародного університету на відділенні міжнародне право.  Посилаючись на ст. 198,199 Сімейного кодексу України просить стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Гродно БРСР аліменти на її користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі ? частки всіх його видів заробітку щомісячно до закінчення навчання.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності, посвідченої належним чином, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснила, що позивач є матір’ю повнолітнього ОСОБА_3, який навчається на другому курсі магістратури денної форми навчання Інституту міжнародних відносин Київського міжнародного університету на контрактній формі. У зв’язку із навчанням потребує матеріальної допомоги, оскільки оплачує навчання, несе витрати, пов’язані із харчуванням,  проїздом. Просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі ? частки всіх його видів заробітку щомісячно до закінчення навчання.

Представник відповідача ОСОБА_6 який діє на підставі довіреності, посвідченої належним чином, позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилався на наступне. ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_3 досяг двадцятитрирічного віку, а 30.01.2011 року закінчив навчання у Київському міжнародному університеті. Крім того, відповідач просить прийняти до уваги, що під час поділу майна, яке було об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позивач ОСОБА_1 одержала значно більшу частину майна за умови, що вона не буде пред’являти вимоги про стягнення аліментів, що підтверджується  мировою угодою, укладеною між сторонами 03.12.2007 року та ухвалою Джанкойського міськрайонного суду №2-3616/2007 від 03.12.2007 року. Позивач має значно кращій стан здоров’я, оскільки в відповідача видалені нирки та краще матеріальне становище, що підтверджується  вищевказаними мировою угодою та ухвалою Джанкойського міськрайонного суду. Відповідач за станом здоров’я не працює та не має доходу, позивач  є фізичною особою-підприємцем та одержує дохід. В порушення ч. 3 ст.10, ст.60 ЦПК України позивачем  не надано доказів того, що син в період навчання у вищому навчальному закладі потребує матеріальної допомоги. Позивач не посилається на знаходження сина на її утриманні та відсутність в неї можливості забезпечити сина на період учбового процесу як на підставу покладання  на відповідача обов’язку утримувати сина під час навчання до досягнення двадцятитрирічного віку. Позивачем не надано доказів вартості навчання, підручників, проїзду, харчування, придбання одягу та інших витрат. Вважає, що підстави для стягнення аліментів з відповідача на час навчання повнолітнього сина, передбачені ст. 199 Сімейного кодексу України відсутні та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, докази, які надані сторонами, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

 Матеріалами справи та наявними доказами встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідач ОСОБА_2 є батьком повнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим 09.11.2010 року.

Позивач ОСОБА_1  є матір’ю ОСОБА_3, який проживає в час вільний від навчання із позивачем, що не заперечується відповідачем.

ОСОБА_3 навчався на другому курсі денної форми навчання  Інституту міжнародних відносин Київського міжнародного університету, термін навчання до 01.03.2011 року, що підтверджується довідкою зазначеного закладу (а.с.7).

Згідно положень ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Наведеною нормою закону визначені умови, з якими пов’язано виникнення права повнолітньої дитини на утримання з боку батьків у випадку продовження навчання до досягнення 23 років, тому при вирішенні таких справ має ретельно перевірятися наявність визначених обставин, зокрема, потреба повнолітньої дитини у матеріальній допомозі у період продовження навчання, а також можливість батьків надавати таку допомогу.   

          Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»№ 3 від 15.05.2006 року обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність можливості у батьків надавати таку допомогу.   

         Положеннями статті 200 Сімейного кодексу України встановлено врахування  при визначенні розміру аліментів на повнолітню дитину зазначених у статті 182 цього кодексу обставин, зокрема, стану здоров’я та матеріального становища платника аліментів.     

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.   

Згідно ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.   

Вирішуючи спір по суті, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить також з наступних підстав.

Позивач просить стягнути на її користь аліменти в розмірі ? частки всіх його видів заробітку  на утримання сина  у зв’язку з продовженням навчання.

Позивач звернулася до суду згідно вхідного штампу на позовній заяві 15.11.1020 року, в час коли повнолітній ОСОБА_3 продовжував навчання, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, згідно наданої довідки Київського міжнародного університету термін навчання спливає 01.03.2011 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 досяг двадцятитрирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що підтверджується вищезазначеним свідоцтвом про народження.

Таким чином, виходячи з положень ст. 199 Сімейного кодексу України в усякому разі право на отримання аліментів припиняється ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

У відповідності зі ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Позивач не надала суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 є таким, що потребував матеріальної допомоги на час навчання в період з 15.11.2010 року, часу звернення до суду та з якого позивач просить стягнути аліменти та до ІНФОРМАЦІЯ_4 року –часу досягнення ОСОБА_3 двадцятитрирічного віку.

Суду не надано доказів витрат ОСОБА_4, якій він поніс в зазначений період у зв’язку з навчанням, а саме на вартість навчання, проїзду до м. Київ за місцем знаходження навчальної установи, харчування, проживання, придбання учбової літератури. Сам по собі факт того, що ОСОБА_4 навчався в Київському міжнародному університеті, ще на доказує, що він потребував матеріальної допомоги.

Факт того, що відповідач ОСОБА_2 є таким, що має можливість надавати матеріальну допомогу на час навчання повнолітнього сина також не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні. Згідно витягу з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 інституту урології та нефрології АМН України відповідач не працює,  має діагноз пухлина правої нирки  Т2 NоM, 25.03.2003 року переніс операцію  нефректомія справа. Відповідач не працює та має доходу, що представником позивача не заперечувалося в судовому засіданні.

За таких обставин, коли відповідач має важке захворювання та не працює за станом здоров’я, суд вважає, що він є таким, що не має можливості надавати допомогу на час навчання повнолітнього сина ОСОБА_3

Відповідно ухвали Джанкойського міськрайонного суду №2-3616/2007 року від 03.12.2007 року визнано мирову угоду згідно якої  з майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідачу ОСОБА_2 виділене майно у вигляді двох автотранспортних засобів, а позивачу ОСОБА_1 нерухоме майно у вигляді  земельної ділянки, квартири у м. Джанкой, торгового павільйону, нежилих приміщень у складі №5 в м. Джанкой, 7/100 часток цілого майнового комплексу,  двох  ларьків, розташованих в м. Джанкой,  тобто за умовами даної мирової угоди все нерухоме майно, що належало сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя виділене позивачу, автотранспорті засоби, які були виділені відповідачу ним реалізовані, що представник позивача не заперечувала в судовому засіданні. Разом з тим, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача в тієї частині, що сторони домовилися, що при виділенні позивачу всього нерухомого майна, що належало сторонам на праві власності позивач не буде пред’являти вимог про стягнення аліментів на утримання дітей, з огляду на наступне.

       Згідно вимог ст. 190 Сімейного кодексу України той із батьків,  з ким проживає дитина,  і той із батьків, хто проживає окремо від неї,  з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у  зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).   Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає  державній реєстрації. Оскільки договір  про припинення права на аліменти для дитини у  зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно між сторонами не укладався, суд вважає, що в даному випадку позивач має право на звернення з зазначеними вимогами, але нею не доведені підстави стягнення аліментів на повнолітню дитину, визначені ст. 199 Сімейного кодексу України. Зокрема,  суду не надано відомостей,  щодо відсутності у позивачки за її матеріальним станом або з інших причин можливості підтримувати матеріально сина у період навчання. Крім того, у встановленому порядку позивачкою також не було доведено, що відповідач за станом здоров’я та загальним матеріальним станом здатний надавати матеріальну допомогу сину під час продовження навчання у вищому учбовому закладі.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивач судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не сплачувала.

Відповідно до п. 5 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито»від сплати судового збору позивач звільнена.

Відповідно до частини 3 ст. 81 ЦПК України у справах про стягнення аліментів витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи покладаються на сторони після розгляду справи.

Згідно ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, суд стягує  з позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 120 гривень 00 копійок.

         Керуючись ст. 10,11, 88 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. 199-201 Сімейного кодексу України, суд

                                                                                         вирішив:

Позовну заяву  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина на час навчання –залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженки с. Кримка Джанкойського району, проживаючої за  адресою: АДРЕСА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 120 (сто двадцять)  грн. 00 коп.

         Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Джанкойський  міськрайонний суд Автономної Республіки Крим  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

СуддяН. А. Старова