Справа № 2-270/10.

                Р І Ш Е Н Н Я

                                                        І М Е Н Е М   УКРАЇНИ

24 грудня  2010 року         Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

              головуючого судді                   -  Яреми Л.В.

             при секретарі                          -  Скрипій А.А.

             за участю представника позивача   -  ОСОБА_1

            за участю представника відповідачки  - ОСОБА_2,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5  про стягнення боргу за договором позики,-

           В С Т А Н О В И В:

    Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5  про стягнення боргу за договором позики.

    Посилається на те, що 05 січня 2004 року він позичив, а відповідач ОСОБА_4 отримав  в борг грошові кошти в сумі 250000 доларів США строком повернення 01 січня 2007 року. 02 лютого 2006 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 була укладена додаткова угода до договору позики від 05 січня 2004 року, якою визначена договірна територіальна підсудність до позову, що може пред’являтись позикодавцем у разі невиконання позичальником умов договору позики. Вказує, що на його прохання в добровільному порядку сплатити борг, відповідач ОСОБА_4 пояснив, що в нього не має коштів, тому він не може погасити борг. Відповідно до п. 4.2 договору позики, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він збов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Станом на 25 серпня 2009 року курс гривні до долара США, встановлений НБУ, дорівнює 7,94 грн., відповідно сума боргу по договору позики складає 1985000 грн. Період прострочення відповідача з 01 січня 2007 року по 01 серпня 2009 року – 31 місяць, розмір відсотків за користування коштами становить суму в розмірі 153837 грн. 50 коп. Зазначає, що на момент отримання позики відповідач ОСОБА_4 перебував у шлюбі із відповідачкою ОСОБА_5 Грошові кошти відповідач використав в інтересах сім’ї, а саме: облаштував житловий будинок АДРЕСА_1, придбав меблі, побутову техніку тощо, а також на свої та дружини особисті потреби. Вважає, що позика є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 і відповідно кожен з відповідачів є боржником по даному договору позики у рівних частинах. Просить стягнути з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 на його користь борг за договором позики в сумі  1985000 гривень та відсотки за користування коштами в розмірі 153837 гривень 50 копійок , а також понесені судові витрати.

    23 січня 2009 року відповідачка ОСОБА_5 надала суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, посилаючись на те, що договір позики укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є фіктивним, без наміру створити правові наслідки, а з метою уникнути розподілу спільно нажитого майна подружжя – будинку АДРЕСА_1. Про те, що відповідачі уклали договір їй не було не відомо, хоча станом на 05 січня 2004 року вона з ОСОБА_4 підтримували нормальні подружні стосунки, разом працювали, будували будинок, підстав приховувати щось один від одного не було. Згоди на позику, отримання цих коштів вона не давала, а настільки значна сума не вносилась ОСОБА_4 в сімейний бюджет  і ніяким чином не відобразилось на її з чоловіком статках. Вказує, що через деякий час вона з відповідачем ОСОБА_4 придбали автомобіль, оформивши на неї кредит у банку. Вважає, що даний договір позики був укладений в кінці 2007 року на початку  2008 року, коли вона заявила чоловіку про намір з ним розлучитись. Відповідач ОСОБА_3 є приятелем ОСОБА_4, часто приходив до них додому. Станом на січень 2004 року у ОСОБА_3 не могло бути суми, яку він позичив.  Зазначає, що відповідач ОСОБА_4 умисно приховав перед судом обставину, що незавершений будинок АДРЕСА_1 будувався під час шлюбу із нею, з тим, щоб не отримувати її нотаріально посвідченої згоди на його відчуження, тому уклав із ОСОБА_3 під час розгляду справи у суді мирову угоду. Оскільки договір позики від 05 січня 2004 року є фіктивним, просить визнати його недійсним.  

    Ухвалою суду від 24 грудня 2010 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним залишено без розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просить стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в сумі   2138837 грн. 50 коп., а також понесені судові витрати, з підстав, викладених в позові, повністю підтвердивши викладені в ньому обставини.

Позивач ОСОБА_3 підтримав позов і пояснив, що дійсно він працював за кордоном і приїхав в 2003 році, привізши суму коштів. З ОСОБА_4 вони друзі і він позичив йому 150 тисяч доларів США строком на три   роки під 2%. 250 тисяч доларів  це сума боргу з відсотками.

Відповідачка ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та  заперечували проти задоволення позову в частині стягнення боргу з відповідачки ОСОБА_5, оскільки даний борг  ОСОБА_4 брав без згоди дружини та не вкладав їх у сімейний бюджет.

Відповідач ОСОБА_4  в судовому засіданні позов визнав та пояснив, що дійсно він позичив у ОСОБА_6 150 тисяч доларів, а з процентами ця сума повинна складати 250 тисяч доларів. Дану суму він взяв для свого бізнесу, дружина не мала ніякого відношення до позичених грошей.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

    Відповідно ч.1 1046 ЦК України  за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти , а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики).

Згідно ст. 1049 ч. 1 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 533 ЦК України передбачає, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Відносно цих вимог закону, судом встановлено, що 05 січня 2004 року  між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір позики, згідно умов якого позивач позичив відповідачу кошти в сумі 250000 доларів США, що по курсу НБУ на день укладення договору становить суму в розмірі 1262500 грн. терміном до 01 січня 2007 року (а.с.5).

Згідно п. 4.2 даного договору якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.     Забезпеченням зобов’язань згідно п. 5.4 даного договору є незавершене будівництво житлового будинку АДРЕСА_1, яке позичальник не має право відчужувати до повного погашення боргу позикодавцю.  

    На момент отримання позики за договором від 05.01.04 року подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження, з якого видно, що  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 19 вересня 2003 року (а.с.116), від цього шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_7 (а.с.117), який разом із відповідачкою проживає в АДРЕСА_2 (а.с.119).

Як встановлено в судовому засіданні,  договір позики від 05 січня 2004 року  між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 укладався  в період, коли подружжя ОСОБА_4 проживало разом та вело спільний бюджет, в сім’ї не було конфліктів. Саме в цей час відповідач ОСОБА_4 бере автомобіль в кредит, що підтверджує той факт, що позичена сума значних коштів не була вкладена в сімейний бюджет.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9,  ОСОБА_10 підтвердили, що їм відомо, що ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_6 150 тисяч доларів США у 2004 році  та вклав їх у бізнес.

  Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_6 та С.К. підтвердили суду, що подружжя ОСОБА_4  з 2003 по 2005 рік жили дружньо, були між ними гарні відносини, вдома був достаток, вони разом заробляли гроші в туристичному бізнесі, їм відомо, що ОСОБА_4 давав грошові кошти іншим особам під відсоток.      

Суд вважає, що даний договір позики був укладений ОСОБА_4 не в інтересах сім’ї, оскільки гроші не пішли на потреби сім’ї, гроші були вкладені відповідачем у свій бізнес, також даний договір був укладений без згоди дружини ОСОБА_5, а тому відсутні підстави для солідарного стягнення з відповідачки ОСОБА_5 суми боргу.

    В порушення умов договору позики, відповідач ОСОБА_4 кошти в сумі 2138837 грн. 50 коп. до даного часу ОСОБА_3 не повернув, що ОСОБА_3 підтвердив в судовому засіданні, тому суд вважає, що з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача слід стягнути кошти в цій сумі, задовольнивши вимоги позовної заяви в цій частині, а також судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Суд також приходить до висновку, що в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики  слід відмовити. оскільки відсутні підстави для солідарного стягнення з відповідачки ОСОБА_5 суми боргу.

Відповідно до задоволених позовних вимог та ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати.

На підставі  викладеного ст.ст. 533, 625, 1046,1047,1049-1050  ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88 ч.1,  208, 209, 212-215, 218 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_3 про стягнення  боргу за договором позики  задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі  заборгованості по договору позики у сумі 1985000 (один мільйон дев’ятсот вісімдесят п’ять тисяч ) гривень та відсотки за користування коштами в розмірі 153837 ( сто п’ятдесят три тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 50 копійок, а всього 2138837 ( два мільйони сто тридцять вісім тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 50 копійок.

    Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1700 гривень судового збору та  30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

    Рішення може бути оскаржене  до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги   протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть  подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

                            СУДДЯ                                                                        Л.В.ЯРЕМА