Справа № 2-35/10.

                                                                                 РІШЕННЯ

                                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 листопада  2010 року         Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

                      головуючого судді           -  Яреми Л.В.

                        при секретарі                  -  Скрипій А.А.

                        за участю адвоката          - ОСОБА_1

                        за участю позивачів       - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

                за участю представника відповідачів – ОСОБА_4,

                        за участю  відповідачів  - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом  ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Чернівецької міської ради,  департаменту  житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, треті особи на стороні відповідача – Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації та Чернівецьке комунальне міське бюро технічної інвентаризації  про визнання права спільного користування нежитловими приміщеннями та частково недійсним свідоцтва про право власності на приватизовану квартиру,-

           В С Т А Н О В И В:

    Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3  звернулися в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Чернівецької міської ради про визнання права спільного користування нежитловими приміщеннями та частково недійсним свідоцтва про право власності на приватизовану квартиру.

    Посилається на те, що вони та ще три інші власники трьох квартир користуються житловим будинком АДРЕСА_1, загальною площею 291,40 кв.м., який є історичною пам’яткою. Починаючи з їх вселення в даний будинок у 1946 році, вони постійно займали квартиру № 2 на другому поверсі даного будинку в його мансардній частині,  відкрито користуються більше 15 років другим поверхом будинку, загальною площею 93,10 кв.м. Вказують, що майже весь перший поверх за виключенням коридору спільного користування літ.І площею – 14,10 кв.м., а також – 3,70 кв.м., тобто самоцільно переобладнаної з комори у вбиральню літ.1-1 площею – 2,30 кв.м. і тамбуру до неї – 1,40 кв.м., а всього, за виключенням трьох приміщень загальною площею – 17,80 кв.м., і фактично і юридично до 06 грудня 2006 року, займала сім’я відповідачів. В даний час сім’я відповідачів, без їх згоди, оформила на себе і право власності, а значить і володіння і користування не тільки на займану ними квартиру, а і на два вищевказані нежитлові приміщення площею 3,70 кв.м. Під час розгляду іншої цивільної справи випадково з’ясувалось, що 06 грудня 2006 року відповідачі всупереч закону приватизували два нежитлові приміщення загальною площею – 3,70 кв.м. спільного з ними користування, а саме: вбиральню та тамбур до неї. Відповідачі стали обмежувати їх право спільної власності  і подальшого спільного користування даними приміщеннями, забороняючи користуватись ними. Зазначають, що вони ніколи ні усно, ні письмово не відмовлялись ні від права спільної власності, ні від права спільного користування приміщеннями. Просять визнати за ними та відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 право спільного користування нежитловими приміщеннями, а саме: вбиральнею, площею 2,30 кв.м. з прилеглим до неї тамбуром площею 1,40 кв.м., визнати частково недійсним оформлений відповідачем Чернівецькою міською радою в особі його департаменту ЖКГ на відповідачів – ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, видане їм свідоцтво № НОМЕР_1 від 06.12.2006 року про право власності на квартиру АДРЕСА_1, зобов’язавши відповідача Чернівецьку міську раду виключити з цього свідоцтва та технічного паспорта до нього приміщення вбиральні, площею 2,30 кв.м. з прилеглим до неї тамбуром площею 1,40 кв.м.  

    В ході судового розгляду справи позивачі  доповнили і збільшили підстави свого позову, вказавши, що відповідачі оформили свідоцтво про право власності, в тому числі і на спірні нежитлові приміщення без їх згоди як співвласників будинку, а тому такий правочин є  нікчемним і просять визнати його недійсним. Також він є незаконним, оскільки пряма заборона  влаштування подібних приміщень  в таких місцях спільного користування, як коридор, тим більше їх будинок є історичною памяткою і будь-які переобладнання  в ньому заборонено. Доповнивши вимоги позовної заяви про зобов’язання  відповідачів-фізичних осіб – демонтувати зазначену вбиральню, переобладнавши її в попередній стан, залишивши все це приміщення площею 3,7 кв.м. для їх з відповідачами спільного користування.

    В судовому засіданні позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному об’ємі, просили їх позов задовольнити з підстав вказаних в позові.

      Відповідач – представник  Чернівецької міської ради та  департаменту житлово-комунального господарства  ОСОБА_11 вирішення питання стосовно позову залишив на погляд суду, пояснивши, що  квартира АДРЕСА_1 була передана у спільну приватну власність відповідачам відповідно до рішення органу приватизації від 06.12.2006 року, відповідно до якого  до складу приватизованих приміщень увійшли  приміщення,  серед яких спірне приміщення -вбиральна площею 2,30 кв.м.  Відповідно до Положення про порядок  передачі квартир, будинків у власність громадян передаються приміщення  на підставі  заяв громадян  про приватизацію майна у приватну власність, довідка про склад сім’ї та відповідного плану квартири, де вказано, які саме приміщення входять до квартири. Відповідно орган приватизації приймає розпорядження про передачу житла у власність громадян.  Відповідно до чинного законодавства, згода сусідів на приватизацію    не вимагається, а тому  вважає, що орган приватизації не вийшов за межі своїх повноважень і здійснив приватизацію відповідно до чинного законодавства.

    Відповідачі  ОСОБА_5, яка діє і в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_6, яка діє і в інтересах  ОСОБА_7 та їх представник ОСОБА_4 позов не визнали, просили в позові відмовити.

    Представник Чернівецького  комунального обласного бюро технічної інвентаризації  Шпак О.С.  суду пояснив, що на момент здійснення приватизації квартир №1,2,3 у свідоцтвах про право власності та технічних  паспортах вбиральня 1-10 площею 2,30 кв.м. не визначена приміщенням спільної власності та місцем загального користування.  Приміщення вбиральні площею 2,30 кв.м.   зареєстровано на праві власності за мешканцями квартири №1.

    Представник Чернівецького міського бюро технічної інвентаризації Завадська-Степічева Т.А. суду пояснила, що дійсно представниками ЧМБТІ був виготовлений  технічний паспорт на квартиру №1, який передує видачі свідоцтва про право власності на житло при приватизації. При виконанні технічного паспорту передбачено вихід на місце їх працівника, де він обстежує житло та звіряє з попереднім планом, який виготовлявся у жовтні 2006 року, виконавець Прохоренко, бригадир Дяченко,  з якого видно, що вбиральня  площею 2,30 кв.м.. Це приміщення вже має перегородку під сходинковим маршем  і тому його площа має тільки 2,30 кв.м. 21 листопада 2006 року  виконавцем ЧМБТІ Васка були   внесені поточні зміни в план квартири №1, але ці поточні зміни не стосувались спірного приміщення  санвузла і коридору.

    Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що бувала в  будинку  сторін по АДРЕСА_1 і достовірно знає, що кладовкою, поряд ще був умивальник, користувалися позивачі. Це було  десь  у 1986 чи 1996 роках.

     Заслухавши доводи сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов  не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир (будинків),  квартир  у гуртожитках,  призначених  для проживання сімей та одиноких осібкімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і таке інше) державного житлового фонду на користь громадян України.  

Судом встановлено, що в будинку АДРЕСА_1, на другому поверсі проживають позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3  в квартирі №2,  та відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в квартирі №1 на першому поверсі.

Квартира № 2 в будинку АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка складається із 2 кімнат житловою площею 45,50 кв.м., у тому числі: 1-а кімната – 24,30 кв.м., 2-а кімната – 21,20 кв.м., кухні площею 13,10 кв.м., ванної кімнати  поєднаної з вбиральною, площею 5,70 кв.м.,  коридору – 13,20 кв.м., комори – 2,90 кв.м., квартира обладнана терасою 18,50/5,50 кв.м., лоджією 5,70/2,90 кв.м., загальна площа квартири 110/94,20 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 02 серпня 1999 року, технічним паспортом (а.с.16, 17).

Квартира № 1 в будинку АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності відповідачам  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, складається із 4 кімнат, житловою площею 62,90 кв.м., у тому числі: 1-а кімната – 21,20 кв.м., 2-а кімната – 18,10 кв.м., 3-я кімната – 12,70 кв.м., 4-а кімната – 10,90 кв.м., кухні площею 7,10 кв.м., ванної кімнати площею – 4,40 кв.м., вбиральні  – 2,30 кв.м., коридору – 4,80; 3,40; 2,60 кв.м., квартира обладнана терасою – 7,50/2,20 кв.м., загальна площа квартири 95,00/89,70 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності  від 06 грудня 2006  року,  яке видане згідно розпорядження від 06 грудня 2006 року №НОМЕР_1 та технічним паспортом,  з якого видно, що приватизована в тому числі і вбиральна, площею 2,30 кв.м. (а.с.8-10).

  До складу приватизованої квартири входить спірне приміщення, яке складається із вбиральні, яка розташована під сходовим маршем.

Як встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2002 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа обласна організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури до Чернівецької міської ради, Ленінського райвиконкому, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_16 , ОСОБА_6 про визнання рішення Ленінського райвиконкому м. Чернівці про узаконення самовільно переобладнаної та перепланованої квартири частково незаконним, про усунення перешкод в користуванні сходовою клітиною, про поділ будинку  було відмовлено.

Саме  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в своєму позові посилались на те, що мешканці квартири №1 із кладовки, яка була під сходовим маршем обладнали вбиральню, ці зміни були узаконені,  рішенням №30/2 від 23.02.2000 року Ленінського райвиконкому м.Чернівці дозволено  ОСОБА_10 внести поточні  зміни в особовий рахунок та інвентарну справу, а тому вони просили визнати це рішення незаконним.

В рішенні Ленінського районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2002 року встановлено, що рішенням виконкому Ленінської районної ради м.Чернівці від 23.02.2000 року визнано, що технічно можливо узаконити самовільно виконане перепланування квартири ОСОБА_10 по обладнанню санузла на площі бувшої комори, кухні 7,1 кв.м. на площі бувшої ванної та санвузлу, а ванної кімнати 4,6 кв.м. на площі бувшої кухні згідно висновків міжвідомчої комісії від 18 січня 2000 року, протокол №1, так як виконані роботи згідно виконавчих креслень ПК «Проектувальник» узгоджені з ДМБК і ЗВ, міськСЕС та СВПЧ-1. Щодо позовних вимог стосовно визнання частково недійсним рішення Ленінського райвиконкому м. Чернівці від 23 лютого 2000 року № 30/2 про внесення поточних змін в особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_1 в зв’язку із переобладнанням та переплануванням квартири в частині розміщення вбиральні під сходами в загальній сходовій клітці та усунення перешкод в користуванні місцями загального користування – сходовою клітиною шляхом демонтажу вбиральні, яка знаходиться під сходами, вони не підлягають задоволенню, так як у відповідності до висновку міжвідомчої комісії від 18 січня 2000 року роботи по облаштуванню вбиральні, виконані на підставі виконавчих креслень ПК «Проектувальник» узгоджені з відповідними службами, в тому числі в міськСЕС та СВПЧ-1.

Згідно ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об’єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у гутрожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

 Згідно Положення про порядок передачі  квартир ( будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року № 56 із змінами,  передачі у власність громадян підлягають квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки. Які використовуються громадянами на умовах найму.    

 Як встановлено в судовому засіданні, відповідачі на момент приватизації займали саме те приміщення, яке їм передано у власність.

Як вбачається із  інвентаризаційних справ, які досліджені в судовому засіданні і містять в матеріалах справи, то спірне приміщення завжди відносилось до квартири №1, про що свідчить поверховий план та  екплікація   (а.с. 138-139), де внесено  поточні зміни у жовтні 2006 року,  поверховий  план та експлікація  ( а.с. 141-142), де внесено поточні зміни  05.01.1961 року.

Як вбачається з рішення Ленінського районного суду м.Чернівці від 23 квітня 2002 року, у 2000 році відповідачами вже була облаштована вбиральня і доказів, що позивачі нею користувалися, що  вбиральня була місцем спільного користування,  суду не надано.

Виходом на місце, судом встановлено, що спірне  приміщення – це вбиральня, яка розташована з лівого боку при вході в  спільний коридор на першому поверсі. Ключі від вбиральні знаходяться у відповідачів.

Позивачі посилаються, що площа спірного приміщення  має 3,70 кв.м., яка складається із вбиральні – 2,30 кв.м. та тамбуру 1,40 кв.м., але ці твердження  є безпідставними, оскільки інвентаризаційними справами, дослідженими в судовому засіданні, а також поясненнями представників  ЧКОБТІ та ЧМБТІ встановлено, що площа  спірного приміщення вбиральні  - 2,30 кв.м.

Також технічним  паспортом на квартиру АДРЕСА_1, власниками якої є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, який був виготовлений відповідачами під час розгляду справи і прийнятий судом , як доказ, станом на 13 вересня 2010 року, приміщення вбиральні 1-10 має площу 2,30 кв.м. Із  поповерхового плану вбачається, що тамбур та вбиральня  це одне приміщення,  як вказано в технічній характеристиці квартири «вбиральня площею 2,30 кв.м.».

Посилання позивачів, що приватизація відповідачами  квартири була здійснена без їх згоди, як співвласників будинку є безпідставними, оскільки така згода законодавством не передбачена. Згідно   п. 23 вищевказаного положення для передачі житла у власність подаються  оформлена заява на приватизацію квартири ( будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім’ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові умови приватизації.

   Приватизація відповідачами спірного приміщення були проведені відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 22.07.1992 р. і Положення "Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян", затвердженого Державним Комітетом України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 р. Орган приватизації, діючи в межах компетенції, наданої йому щодо передачі квартир у власність громадян, оформив документи, видав свідоцтво про приватизацію квартири.

Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Таким чином,  суд  приходить до висновку про безпідставність вимог позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права спільного користування нежитловими приміщеннями та частково недійсним свідоцтва про право власності на приватизовану квартиру, а тому в позові слід відмовити.

    Оскільки позивач ОСОБА_17 був звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду, як інвалід  першої групи,  то даний судовий збір слід стягнути з позивачки ОСОБА_3 згідно ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст.1, ст.2, ст.5, ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,   Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 15.09.1992 року, ст.ст.319, 321, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

    В позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Чернівецької міської ради,  департаменту  житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, треті особи на стороні відповідача – Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації та Чернівецьке комунальне міське бюро технічної інвентаризації  про визнання права спільного користування нежитловими приміщеннями та частково недійсним свідоцтва про право власності на приватизовану квартиру відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3  на користь держави судові витрати в сумі 8 гривень 50 копійок судового збору.

    Скасувати  заходи забезпечення позову на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 березня 2010 року, якою   заборонено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8  відчужувати вбиральну площею 2,30 кв.м. з прилеглим до неї тамбуром площею 1,4 кв.м.,  що відноситься до квартири АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене  до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги   протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть  подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

                                СУДДЯ                                         Л.В.ЯРЕМА