Справа № 2-115/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

19 січня 2011 року

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді  Мірошниченко Н.В.,

при секретарі  Поляковій Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2, ОСОБА_3

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю “Січеслав- 95”, ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

про стягнення суми за договором завдатку, суми безпідставного збагачення та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3,  про стягнення суми за договором завдатку та відшкодування моральної шкоди.   

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1  посилалася на те, що для поліпшення своїх житлових умов, позивач вирішила придбати земельну ділянку із незавершеним будівництвом житловим будинком АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2  11.08.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір завдатку, який був складений в агентстві нерухомості ТОВ «Січеслав-95», відповідно до якого вони зобов'язувалися до 20.09.2005 року укласти договір по відчуженню будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1  Згідно до умов даного договору позивач передала ОСОБА_2 кошти у розмірі 1000 доларів США,   в якості завдатку. 20.09.2005 року сторони не уклали договір по відчуженню будинку, оскільки не були оформлені правовстановлюючі документи на будинок. Для їх оформлення ОСОБА_3 отримав від позивача додатково 500 доларів США,  а 23.09.2005 року  від її чоловіка –3000  доларів США,   для добудови будинку АДРЕСА_1. На неодноразові вимоги позивача оформити договір купівлі-продажу, ОСОБА_2.  ухилялася від виконання взятих на себе зобов'язань.   

Оскільки відповідачі  відмовилися повернути гроші,  ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_2 11009 грн. за договором завдатку від 11.05.2008 року та у відшкодування моральної шкоди 50500 грн. Також позивач просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_3 22018 грн. за договором завдатку від 11.05.2008 року, в тому числі безпідставно отримані кошти з урахуванням 3% річних.   

Ухвалами Індустріального районного суду м. Дніпропетровська  до участі  у розгляді даної справи в якості співвідповідачів залучена фірма «Січеслав» (а.с. 46) та ОСОБА_4 (а.с.98).

Справа судами розглядалася неодноразово.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська  від 12.11.2010 року виключено з числа відповідачів: товариство з обмеженою відповідальністю “Січеслав- 95” та ОСОБА_4 та залучено їх до участі в якості третіх осіб.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги ( з урахуванням уточнень), просила задовольнити в повному обсязі та стягнути кошти за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення.

Відповідачі  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судових засіданнях 09.06.2010р., 21.09.2010р.  проти позову заперечували, посилаючись на те, що кошти вони отримали в розмірі 4500 доларів США але договір купівлі-продажу між сторонами не був укладений з вини позивача,  а також на те, що грошові кошти, отримані від позивача, за умовами договору про завдаток були витрачені відповідачем на оформлення документів, необхідних для відчуження обумовленого сторонами майна на користь позивача та для проведення ремонтних робіт у вищевказаному будинку.

Представник третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю “Січеслав- 95” в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині повернення грошових коштів  в якості авансу, переданих відповідачам за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення.

В судове засідання 19 січня 2011 року відповідачі не з”явились, про час та місце судового засідання повідомлено належним чином.

           Суд ухвалив, у відповідності зі ст. 224 ЦПК України та за згодою позивача, провести заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.    

11.08.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір завдатку, який був складений в агентстві нерухомості ТОВ «Січеслав-95», відповідно до якого вони зобов'язувалися до 20.09.2005 року укласти договір по відчуженню будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1  

Згідно до умов даного договору позивач передала ОСОБА_2 кошти у розмірі 1000 доларів США,  в якості завдатку.

20.09.2005 року сторони не уклали договір по відчуженню будинку, оскільки не були оформлені правовстановлюючі документи на будинок. Для їх оформлення ОСОБА_3 отримав від позивача додатково 500 доларів США,  а 23.09.2005 року  від її чоловіка –3000  доларів США,   для добудови будинку АДРЕСА_1.

Крім того, як визнали всі сторони по даній справі, на момент передачі грошових коштів, нерухомого майна частково не існувало, адже воно є самочинним та в експлуатацію в установленому законом порядку не приймалось (стаття 331 ЦК України).   

Тобто між сторонами, зважаючи на положення ст. ст. 574, 570, 635, 638, 639, 657  ЦК України, у належній формі не укладався ані договір купівлі-продажу, ні попередній договір, які могли  забезпечуватись договором завдатку. Предмету цих договорів у зв’язку з самочинністю будівництва існувати не могло.   

Так, відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.   

Крім того, зважаючи на зміст ст. ст. 209, 657 ЦК України про обов’язковість укладення у письмовій формі і нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, попередній договір щодо укладення такого договору у майбутньому має бути також вчинений у письмовій формі та нотаріально посвідчений.  

Відповідно до ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно ч. 1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Таким чином, правило цієї норми щодо залишення завдатку особі, яка його одержала застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, дотримані всі його умови, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін.

Разом з тим, сторони не заперечують, що договір купівлі-продажу будинку, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м.Підгороднє  вул. Тюменська 35 між ними у встановленому законом порядку укладений не був.

З аналізу приведених правових норм слідує, що якщо сторони домовились укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежу визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавались.

Про аналогічну судову практику свідчить рішення судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 13 жовтня 2005 року по справі за позовом про стягнення подвійної суми завдатку.

Оскільки ОСОБА_1 і  ОСОБА_2, належним чином не оформили свої договори завдатку, та не виконали його умов, у тому числі не уклали договір купівлі-продажу, сплачені в рахунок виконання цього договору платежі визнаються  авансовими і повинні бути повернути позивачці.

Щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди.

Ст. 1167 ЦК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до  ст.  23  ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.   

          Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

          В позовній заяві та під час судового розгляду позивачем не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачами моральних страждань, він не довів вину відповідачів, не надав доказів причинно-наслідкового зв’язку між діями (винними, а не будь-якими) третіх осіб, відповідача та начебто завданою шкодою. Отже в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.  

          Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.   

Згідно курсу Національного банку України, який на день ухвалення рішення  19.01.2011 року становив 794 (сімсот дев’яносто п’ять) гривень 45 копійок за 100 (сто) доларів США, стягненню з відповідачів підлягає загальна сума в розмірі - 35750 (тридцять п’ять тисяч сімсот п’ятдесят) гривень 25 копійок =(4500 доларів США).

          Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача також підлягають стягненню солідарно судові витрати у вигляді судового збору, витрат на інформаційно –технічне забезпечення справи.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 570, 571 ЦК України,  ст.ст. 10, 11, 60, 213-215-216, 226 ЦПК  України,  суд

                                                                    В И Р І Ш И В :

         Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

         Стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 суму у розмірі  7944 грн.50коп. (сім тисяч дев’ятсот сорок чотири) грн. 50 коп.

         Стягнути з ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_1 суму у розмірі  27805 грн.75 коп.(двадцять сім тисяч вісімсот п»ять) грн. 75 коп.

        Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 347 грн. 27 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 30 грн.

         В задоволенні решти позову - відмовити.

          Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Рішення може  бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку  до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги/

          У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення  без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

          Суддя:                                                                 Н.В.Мірошниченко