Справа № 2-300/11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

          21.03.2011 року                                                                              смт Красногвардійське                              Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді  Шевченко І.В., при секретарі Нудьга Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення безпідставного збагачення,

в с т а н о в и в :

          У січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення безпідставного збагачення.

          У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона у серпні 2010 року домовилася із відповідачами про постійне проживання у їхньому домоволодінні з метою здійснення ними догляду за нею за рахунок її пенсії. Після переїзду до будинку відповідачів, ОСОБА_2 переконала її додатково передати їм грошові кошти, які знаходилися на депозитному рахунку ОСОБА_1 у відділенні ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” у розмірі 15000 грн. В подальшому у жовтні 2010 року вона передала ОСОБА_2 ще 12000 грн. Деякий час до неї гарно ставилися, піклувалися про неї. Потім відносини між ними стали погіршуватися і вона виїхала з домоволодіння відповідачок. Вважає, що відповідачі безпідставно збагатилися за її рахунок й просила стягнути солідарно з відповідачів 27000 грн, судові витрати 120 грн  та витрати з надання юридичної допомоги.

          У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, пояснили, що дійсно у серпні 2010 року за домовленістю між позивачкою та відповідачками ОСОБА_1 переїхала на постійне проживання у їх домоволодіння. Вона зобов’язалася надавати ОСОБА_2 свою щомісячну пенсію, а відповідачі –піклуватися про позивачку. Відносини між сторонами були добрі, потім у серпні 2010 року позивачка передала ОСОБА_2 15 000 грн, які зняла з депозитного рахунку та у жовтні 2010 року –ще 12 000 грн, які вона також зняла з депозитного рахунку. Позивачка надала вказані кошти відповідачам, тому що вважала, що вони будуть мешкати однією сім’єю, вести спільне господарство. Після цього відповідачі почали робити ремонт і стосунки між ними стали погіршуватися. Справа дійшла до того, що позивачка у листопаді 2010 року вимушена була виїхати з домоволодіння та переїхала до брата. Вважає, що відповідачі скористувалися її грішми та зробили умови її проживання у їхньому домоволодіння нестерпними. Також ОСОБА_1 пояснила суду, що гроші відповідачам дала добровільно, вони їх у неї не просили. Гроші дала, оскільки сподівалася, що вони будуть разом жити однією сім’єю, відповідачі робили ремонт на дворі, потрібні були гроші на придбання плитки, тому вона вирішила надати їм допомогу й внести свій вклад.

          Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково та пояснили, що з 25 серпня 2010 року по 16 листопада 2010 року у їхньому домоволодінні проживала позивачка, яка сама попросилася до них тому що її ображав брат, з яким вона до цього мешкала. У серпні 2010 року вона добровільно зняла гроші зі свого депозитного рахунку у сумі 15 000 грн та передала їх для використання у їх розпорядження, щоб не відчувати себе винною за те, що вона живе в них за їхній рахунок. Частину грошей вони потратили на її утримання, купували їй їжу, ліки, дбали про неї, коли вона знаходилася у лікарні, оплачували її лікування. 12 000 грн, які, як стверджує позивачка, вона у жовтні 2010 року передала їм, вони не бачили й не брали. Позов визнають в частині 5000 грн, вважаючи, що отримавши від позивачки 15 000 грн, 10 000 грн з них вони витратили на її утримання.  

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 19.11.2010 року до Красногвардійського РВ ГУМВС України в АР Крим надійшла заява ОСОБА_1 про шахрайські дії ОСОБА_2, ОСОБА_3, у зв’язку з чим заявниці була спричинена матеріальна шкода у сумі 27000 грн. В ході проведеної перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 в період з серпня 2010 року до листопад 2010 року проживала у домоволодінні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в серпні 2010 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 15000 грн, які вона зняла зі свого депозитного рахунку та дозволила розпоряджатися грошима на свій розсуд. Після тижня проживання у домоволодінні відповідачок, ОСОБА_1 знов зняла з депозиту гроші у розмірі 12000 грн та передала їх ОСОБА_2, яка пообіцяла витрачати гроші тільки на потреби ОСОБА_1. 16.11.2010 року ОСОБА_1 за власним бажанням переїхала назад до свого брата. ОСОБА_3 в усній формі зобов’язалася повернути ОСОБА_1 гроші у розмірі 15000 грн до кінця вересня 2011 року, від боргу не відмовляється. Допитані за даним фактом працівники Красногвардійського відділення „Райффайзен Банк Аваль” пояснили, що ОСОБА_1 приходила до банку з якоюсь жінкою знімати грошові кошти зі свого рахунку. За результатами перевірки у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 за ознаками ст. 190 КК України відмовлено на підставі ст.6 п.2 КПК України за відсутністю складу злочину (а.с.5-6).  

Судом оглянуто відказний матеріал № 2470 за заявою ОСОБА_1, який підтверджує відомості, зазначені у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи.

          Судом оглянуто витяг про надходження та зняття коштів в період з 01.09.2010 року по 30.11.2011 року з пенсійної картки позивачки, з якого вбачається, що вперше гроші було знято 11.11.2011 року.

Відповідно до копій витягів по вкладному (депозитному) рахунку ОСОБА_1 31.08.2010 року з її рахунку було знято 11 784,09 грн, а 06.10.2010 року –14 018,78 грн у зв’язку з достроковим розірванням депозитного договору (а.с.32, 33).

Згідно з повідомленням Красногвардійської районної лікарні ОСОБА_7 в період з 28.10.2010 року по 08.11.2010 року дійсно знаходилася на лікуванні у терапевтичному відділенні лікарні з діагнозом: ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, АВА та аорти, симптоматична артеріальна гіпертензія, СН ПА (а.с.43).   

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що він є братом позивачки. Коли відповідачі приїхали забирати його сестру, він повірив, що їй в них дійсно буде краще. Гроші в сумі 15 000 грн знаходилися на його депозитному рахунку, депозитний договір він передав в руки сестрі. Вказані гроші ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 при ньому. Через два місяці сестра прийшла до нього та попросилася повернутися жити до нього назад, він дозволив. На другий день вона приїхала до нього. Сказала йому, що тільки натякнула відповідачам про те, що бажає повернутися, вони одразу викликали їй таксі. Сказали, що гроші у розмірі 15 000 грн віддадуть їй у вересні 2011 року. Також сказали, що частина грошей була потрачена ними на обладнання її кімнати, коли вона знаходилася у лікарні, оплачували їй лікування. Коли відповідачі приїхали до нього додому, віддали ОСОБА_1 2960 грн –залишок за три пенсії. Його сестра також пояснила, що також віддала ОСОБА_3 ще 12 000 грн,  яки вона зняла з депозитного рахунку.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила,  що працює заступником начальника Красногвардійського відділення АБ „Райффайзен Банк Аваль” та позивачку ОСОБА_1 вона пам’ятає, тому що вона була клієнтом банку. ОСОБА_1 двічі була в банку, знімала грошові кошти з депозитного рахунку. Першого разу ОСОБА_1 прийшла до банку з питанням дострокового розірвання договору з якоюсь жінкою, яка пояснила що вона не є її родичкою, просто знайомою. Договір розірвали, в касі банку їй виплатили гроші. Другого разу ОСОБА_1 обслуговував інший працівник банку. Факту передачі грошей не може підтвердити. Гроші з рахунку були зняті достроково.

Згідно із ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У відповідності до ст.177 ЦК України об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. На гроші розповсюджуються загальні правила щодо майна, за винятками, передбаченими законом. Одним з таких винятків є те, що гроші, у відповідності до ст.389 ЦК України, не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.  

Судом установлено, що позивачка в період проживання у відповідачів у добровільному порядку передала останнім грошові кошти та право розпоряджатися ними на свій розсуд, які, в свою чергу, певний час дбали про неї.

Щодо визначення розміру коштів, які були надані у розпорядження відповідачам, суд вважає, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт передачі ОСОБА_1 відповідачам грошей у розмірі 15 000 грн, що підтверджується поясненнями сторін, свідка та висновками правоохоронних органів. Факт передачі позивачкою відповідачам грошей у сумі 12 000 грн в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження у зв’язку з відсутністю доказів цього.

Судом встановлено, що грошові кошти у розмірі 15 000 грн ОСОБА_1 передала відповідачам з метою надання їм допомоги та з дозволом розпорядження грішми за їх власним розсудом. При цьому вона не вимагала згоди відповідачів на це та не обговорювала якихось умов щодо повернення грошей у майбутньому, тому на думку суду у вказаних правовідносинах підлягають застосуванню положення цивільного законодавства щодо прийняття дарунку та моменту виникнення права власності на нього.

Відповідно до ч.3 ст.722 ЦК України, якщо дарунок направлено обдарованому без попередньої згоди, він вважається прийнятим, якщо особа що його отримала, негайно не заявить про свою відмову від прийняття.

Дарунком, відповідно до ч.1 ст. 718 ЦК України, можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші. З моменту передачі грошей позивачка втратила право на спірне майно, оскільки відповідачі у справі прийняли дарунок, не заявили про відмову від нього, тому іона позбавлена права вимагати повернення їй грошей.

          Однак, оскільки відповідачі визнають позовні вимоги в частині 5 000 грн та не заперечують проти виплати на користь позивачки вказаної суми, суд, враховуючи, що таке визнання позову не суперечить закону, не порушує прав та інтересів третіх осіб, вважає за можливе позов в цій частині задовольнити. Позовні вимоги в інший частині задоволенню не підлягають.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивачки понесені нею та підтверджені документально судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог. У зв’язку зі звільненням позивачки від сплати судового збору при подачі позову, він стягується з відповідачів у дохід держави. Визначаючи розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачки, суд вважає за необхідне стягнути витрати по сплаті ІТЗ розгляду справи у розмірі 120 грн та 74,00 грн витрат на правову допомогу за принципом пропорційності.

Керуючись ст.ст. 722, 1212 ЦК України, ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

          Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вартість безпідставно придбаного майна у розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок), судові витрати у розмірі 194,00 грн (сто дев’яносто чотири гривні 00 копійок), а всього –5 194,00 грн (п'ять тисяч сто дев’яносто чотири гривні 00 копійок) у солідарному порядку.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у доход держави судовий збір у розмірі 51 грн, зарахувавши гроші до місцевого бюджету на р/р 31414537700131 в банк УГК в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, код ОКПО 34740494, у солідарному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя

Справа № 2-300/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

21 березня 2011 року                                                                      смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді  Шевченко І.В., при секретарі Нудьга Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення безпідставного збагачення,

в с т а н о в и в :

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.  

Керуючись ст.ст.722, 1212 ЦК України, ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

          Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вартість безпідставно придбаного майна у розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок), судові витрати у розмірі 194,00 грн (сто дев’яносто чотири гривні 00 копійок), а всього –5 194,00 грн (п'ять тисяч сто дев’яносто чотири гривні 00 копійок) у солідарному порядку.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у доход держави судовий збір у розмірі 51 грн, зарахувавши гроші до місцевого бюджету на р/р 31414537700131 в банк УГК в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, код ОКПО 34740494, у солідарному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя