Справа № 2-127/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

19 січня 2011 року      

Індустріальний районний суд м.  Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді Мірошниченко Н.В.,

при секретарі –Поляковій Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  залі суду м. Дніпропетровська цивільну  справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 третя особа: Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування,

        В С Т А Н О В И В :

В березні 2010 року  ОСОБА_1, ОСОБА_2 (позивачі) звернулись до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою (з урахуванням уточнень позовної заяви від 09.06.2010)  до  ОСОБА_3, ОСОБА_4 третя особа: Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування.

В позовній заяві та у судовому засіданні позивачі зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати  ОСОБА_1 (позивач 1). У зв”язку зі смертю ОСОБА_5 була        відкрита спадщина. Відповідно до даних КП ”Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” Дніпропетровської обласної ради,  право власності на квартируАДРЕСА_1 зареєстровано на ? ч. за гр. ОСОБА_5 та ? ч. за ОСОБА_6. За життя ОСОБА_5 не складала заповіт. Спадкоємцями ОСОБА_5 були її діти:ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (позивач 1). На момент смерті ОСОБА_5 інших                                          спадкоємців першої черги не було, оскільки чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.  Позивачі, посилаючись на п.3 ст. 1268 ЦК України, зазначають, що оскільки брат позивача-1 ОСОБА_6 постійно проживав разом із матір”ю на час                      відкриття спадщини, він вважається таким що прийняв спадщину, але не оформив це документально. Таким чином, ОСОБА_6 перейшла ? (25/100) квартири АДРЕСА_1, а позивачу- 1 повинна була перейти ? (25/100) цієї квартири. Проте,  позивач-1 не може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, оскількиІНФОРМАЦІЯ_3помер його брат- ОСОБА_6. На момент смерті ОСОБА_6 повинен був мати у власності 3/4(75/100) частини вищевказаної квартири.

ОСОБА_6 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 (відповідач), яка є                             спадкоємцем першої черги. ОСОБА_2 (позивач-2)  є рідною донькою померлого ОСОБА_6, яка є також спадкоємцем першої черги. До теперішнього часу ні після смерті ОСОБА_5 ні після смерті ОСОБА_6 спадщина не         прийнята. Позивач-1 не  прийняв спадщину через те, що про смерть своєї матері-                         ОСОБА_5 дізнався тоді, коли строк на прийняття спадщини майже сплив. Крім того, позивач-1 проживав в іншому місті та постійно перебував у відрядженнях за місцем основної роботи. Перешкодою для прийняття спадщини (яка залишилася після смерті ОСОБА_6) позивачем-2 є наявність двох неповнолітніх дітей. Через постійний                    догляд за дітьми вона не мала можливості приїхати до міста Дніпропетровська для оформлення спадщини. Крім цього, позивач-2 зазначає, що оскільки її батько ОСОБА_6 не прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5,  неможливо було встановити розмір частки на спірну квартиру, яку мають спадкувати спадкоємці                 ОСОБА_6

09.06.2010р. позивачі уточнили позовні вимоги, відповідно до яких просять суд                  визнати право приватної власності в порядку спадкування за позивачем-1 ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 1/4(25/100);                визнати  право приватної власності в порядку спадкування за позивачем-2 ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 1/4(25/100); визнати  право приватної власності в порядку спадкування за відповідачем- ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 в                        розмірі ? (50/100); всі витрати по справі розподілити між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09.06.2010року залучено в якості співвідповідача ОСОБА_4.

В судовому засіданні представник позивача-2, позивач -1 позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідач -ОСОБА_3 у судове засідання з’явилася, проти позову заперечувала посилаючись на те, що відносно спадщини до неї ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_2 не зверталися; документи на спірну квартиру ніколи не приховувала.

21.09.2010р. представник позивача-2 надав до суду копію лікарського свідоцтва про смерть  відповідача-2 ОСОБА_4.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача-2, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню по наступним підставам.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі свідоцтва про право власності  на житло від 20.12.1994 року виданого виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів згідно розпорядження  №3/3430-94 та зареєстроване в КП «ДМБТІ» (а.с.15), станом на 30.11.2009 року право власності на квартируАДРЕСА_1 зареєстровано на ? ч. за гр. ОСОБА_5 та ? ч. за ОСОБА_6.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 мати  ОСОБА_1 (позивач 1) та ОСОБА_6(копія свідоцтва про смерть (а.с 12.).  У зв”язку зі смертю ОСОБА_5 була відкрита спадщина (спадкові відносини, які виникли між сторонами регулюються чинним на той час законодавством, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі- ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом).

Згідно ст.525  ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті  спадкодавця.

Відповідно ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.  Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з  моменту відкриття спадщини.

Як встановлено ст. 549  ЦК УРСР  визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

    1) якщо він  фактично  вступив  в  управління  або  володіння спадковим майном;

    2) якщо він подав державній нотаріальній  конторі  за  місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

    Зазначені в цій статті  дії  повинні  бути  вчинені  протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.  

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача-1 ОСОБА_1 не прийняв спадщину через те, що про смерть своєї матері- ОСОБА_5 дізнався тоді, коли строк на прийняття спадщини майже сплив. Крім того, позивач-1 проживав в іншому місті та постійно перебував у відрядженнях за місцем основної роботи.

ОСОБА_6 (померлий) фактично  вступив  у володіння спадковим майном, оскільки проживав зі своєю матір”ю, але не оформив це документально.

Згідно довідки Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори від 29.04.2010р., після смерті ОСОБА_5 спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Тобто позивач-1 не вступив  в  управління  або  володіння спадковим майном та не подав до державної нотаріальної  контори заяву про прийняття спадщини, посилаючись на пропуск строку. Суд не може прийняти до уваги ці пояснення, оскільки згідно ст. 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549  цього Кодексу, може бути продовжений  судом,  якщо  він  визнає  причини пропуску строку  поважними.

До суду з позовною заявою про продовження строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 не звертався.

ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 42) помер ОСОБА_6 батько ОСОБА_2 (а.с.16 свідоцтво про зміну прізвища) (позивач-2) та ОСОБА_4 (а.с.44) (відповідач-2). ОСОБА_6 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 (а.с. 63) (відповідач-1), яка зареєстрована та проживає за адресою                        АДРЕСА_1(а.с.59).

Згідно з правилами статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини  вважається день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, виданим відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно ч.3 ст.1268 ЦК України     спадкоємець,  який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,  вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку,  встановленого статтею 1270  цього  Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як встановлено ст.1269  ЦК України  спадкоємець,  який  бажає  прийняти  спадщину, але на час відкриття  спадщини  не  проживав  постійно  із  спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява   про   прийняття   спадщини  подається  спадкоємцем особисто.

Згідно ст. 1297  ЦК України спадкоємець,  який  прийняв  спадщину,  у  складі  якої  є нерухоме  майно,  зобов'язаний  звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців,  свідоцтво  про право на спадщину видається на ім'я кожного з них,  із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Згідно довідки Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори від 29.04.2010р., після смерті ОСОБА_6 за заявою ОСОБА_4 від 14.03.2008року була відкрита спадкова справа № 264/08, але свідоцтво про право на спадщину не видавалось. ОСОБА_2  (позивач-2) та  ОСОБА_3 (відповідач) до Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори не зверталися.

Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть № 36  відповідач-2 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 померла.

Згідно ст.1270  ЦК України,  для   прийняття  спадщини  встановлюється  строк  у  шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом  строку,  встановленого  статтею 1270  ЦК України,  не подав заяву про прийняття спадщини,  він вважається таким, що не прийняв її. За  письмовою  згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець,  який  пропустив  строк  для прийняття спадщини, може подати  заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.  

Суд не приймає посилання позивача-2, про те, що вона не зверталась до нотаріуса з заявою  про прийняття спадщини, оскільки неможливо було встановити розмір частки на спірну квартиру, яку мають спадкувати спадкоємці ОСОБА_6 так як він не оформив спадщину документально після смерті своєї матері ОСОБА_5                                     Як встановлено  ст.1278 ЦК України  частки  кожного  спадкоємця  у  спадщині  є рівними,  якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.                           Згідно ч.1 ст. 1276  ЦК України якщо  спадкоємець  за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг  її  прийняти,  право  на  прийняття належної   йому   частки   спадщини,   крім   права  на  прийняття обов'язкової частки у спадщині,  переходить  до  його  спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця,  який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини,  суд може визначити  йому  додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже,  суд приходить до висновку, що вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за позивачем-1 ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 1/4(25/100); визнання  права приватної власності в порядку спадкування за позивачем-2 ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 1/4(25/100); визнання  права приватної власності в порядку спадкування за відповідачем- ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 в  розмірі ? (50/100)  не підлягають задоволенню, оскільки   право на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 набувається спадкоємцями на підставі свідоцтва про право на спадщину, отриманого в нотаріальній конторі, після реєстрації права власності на дане спадкове майно.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 525, 548, 549, 550  ЦК УРСР (1963р.), ст. ст.1220, 1268, 1268, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 7, 14, 57, 58, 88, 169, 197, 208, 212-216 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права приватної власності в порядку спадкування  відмовити в повному обсязі.

Рішення може  бути оскаржено  в апеляційному порядку  до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                 Н.В.Мірошниченко