Справа № 654/2300/21

Провадження №2/654/275/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

                                      головуючого судді Сіянко В.М.,

                                      за участю секретаря Петришак В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань м.Гола Пристань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», приватний нотаріус Ричка Юлія Олександрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-                                                                                                                                                                    у с т а н о в и в:

11 серпня 2021 року до Голопристанського районного суду Херсонської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа приватний нотаріус Ричка Юлія Олександрівна, про визнання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі під №732 від 13.04.2021, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлією Олександрівною про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборгованості в сумі 1000736,68грн. та понесених витрат по вчиненню виконавчого напису в розмірі 2500,00грн., таким, що не підлягає виконанню.

Свою заяву позивач  обґрунтовує тим, що нотаріусом не було враховано факт припинення у 2009 році кредитних відносин між ВАТ КБ "Надра" та позивачкою, що потягло за собою безпідставне вчинення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", виконавчого напису на суму понад мільйон гривень за відсутності факту безспірності такої заборгованості, тому вважає виконавчий напис вчинений з порушенням закону.

Представник відповідача надав суду відзив у якому зазначив, що ознайомившись з позовною заявою вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що позивач у встановленому законом порядку не спростовує належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису є іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, не надає доказів часткового чи повного погашення заборгованості, то жодних підстав для задоволення даної позовної заяви не має. Жодних доказів на підтвердження іншої суми заборгованості (тобто, що розмір заборгованості є спірним). Позивачем не надається (квитанції про сплату, тощо). Представник відповідача вважає, що позовна заява є необгрунтованою та безпідставною, а отже підлягає залишенню без задоволення в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні, позов підтримує.

Представник відповідача, третя особа, будучи повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про шлюб  серія НОМЕР_2 від 09 січня 2014  року)  було укладено кредитний договір №839490, відповідно до якого позивачка отримала  кредит за програмою Перше житло в сумі  13  468, 00  дол. США (а.с. 11). 

За договором іпотеки, посвідченим 20 червня 2008 року приватним нотаріусом Голопристанського нотаріального округу Маршаловою М.В.  та зареєстрованим в реєстрі за №2263, в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором Позивачка передала в іпотеку   ВАТ КБ «Надра» житловий будинок  АДРЕСА_1 , який належав Позивачці на підставі  договору купівлі-продажу, посвідченого 19 червня 2008 року приватним нотаріусом Голопристанського нотаріального округу Маршаловою М.В.  та зареєстрованим в реєстрі за № 2227 (а.с. 16-19). 

У зв`язку з тим, що зобов`язання за кредитним договором  Позивачкою виконувалися не своєчасно та не в повному обсязі, заочним рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 05 травня 2009 року по справі 2-3422/09 з ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» було стягнуто 119 437,39 грн., з яких 102 424,94 грн. – заборгованість за тілом кредиту,  що складало  12 803,11 дол. США, виходячи  із середнього курсу долара США до гривні  станом на травень 2009 року – 8 грн. за 1 дол. США. (а.с. 24).

Тобто, у 2009 році ВАТ КБ «Надра» скористався своїм правом та достроково стягнув з ОСОБА_2   всю  суму наданого кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12 (провадження N 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі N 10/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

На час звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Таким чином, у зв`язку з постановленням 05 травня 2009 року судового  рішення про дострокове стягнення з ОСОБА_2 отриманого кредиту, кредитні відносини між ВАТ КБ «Надра» та Позивачкою фактично припинилися і правовідносини сторін  перейшли під регулювання  ст.625 ЦК України.  

13 квітня 2021 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлією  Олександрівною було вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 732  про  стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» з ОСОБА_2   заборгованості за кредитним договором № 839490 в сумі 1000736,68 грн., з яких 367148,18 гривень  - основний борг та 633588,50 грн. - відсотки (а.с. 26). 

Отже, за змістом вказаного виконавчого напису нотаріусом не було  враховано факт припинення у 2009 році кредитних відносин між ВАТ КБ «Надра» та Позивачкою, що потягло за собою безпідставне вчинення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (яке, як вказано у виконавчому написі, набуло право вимоги за кредитним договором №839490 від 20.06.2008 року та за іпотечним договором від цієї ж дати), виконавчого напису на суму понад  мільйон гривень за відсутності факту безспірності такої заборгованості.

У Постанові   від  22 травня 2020 року по справі N 674/918/17 (провадження N 61-26659св18) Верховний Суд в аналогічних правовідносинах (визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) зазначив наступне:

Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 N 296 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595 (далі - Порядок), постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів".

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, зокрема, підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункту 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України "По нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь з відповідача відповідно до положення ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 141, 209, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

                                                           УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», приватний нотаріус Ричка Юлія Олександрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити повністю.

Визнати таким, що непідлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О., який вчинено 13 квітня 2021 року, зареєстровано в реєстрі за №732, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованості в розмірі 1000736,68 грн та понесених витрат по вчиненню виконавчого напису в розмірі 2500 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» ЄДРПОУ 40696815 на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 15.02.2022.

Суддя                                                                 В. М. Сіянко