ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
РІШЕННЯ
Іменем України
17.07.2006 | Справа №2-22/9724-2006 |
За позовом - ВП ВКГ Південного берега Криму, м.Ялта
Довідповідача - СПД Гралової О.З. , м. Ялта
Про стягнення 4004,25 грн.
Суддя С.В.Яковлєв
представники:
Від позивача – Печонкін К.А. – пред-к, дов. від 03.05.2006 р.
Від відповідача - не з’явився
Сутність спору: Позивач – ВП ВКГ Південного берега Криму– звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності Гралової О.З. ( далі відповідач) 4004,25 грн. грн., а саме 1942,79 грн. – основного боргу, перевитрат ліміту у сумі 1749,60 грн., 166,02 – пені, 26,20 грн. – 3% річних, 119,64 – інфляційних вртат. Вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані обов’язки по сплаті отриманих послуг з відпуску води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації , надани йому згідно з умовами договору № 988 від 12.07.2000р.
Керуючись ст. 22 ГПК України, позивач уточнив позовні вимоги ( вих.№1083/ю від 26.06.2006 р.), просив стягнути з відповідача 1942,79 грн. – основного боргу, 61,46 грн.– інфляційних втрат.
Відповідач письмового відзиву суду не надав, явку свого представника у судові засідання не забезпечив, про час та дні їх проведення був сповіщений належним чином.
Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає можливим продовжити розгляд справи за наявними в ній материілами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача , дослідивши представлені докази, суд
В С Т А Н О В И В:
Між позивачем та відповідачем 12.07.2000 р. був укладений договір № 988 на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію.
Предметом зазначеного договору було забезпечення відповідача питною водою до міста його приєднання до міського водопроводу та надання позивачем послуг по водовідведенню. Відповідач був зобов’язаний здійснювати оплату за отримані послуги (п.1).
Відповідач мав отримувати у позивача до 20 числа кожного місяця рахунки за використану воду та надані послуги та здійснювати їх оплату протягом 5 банківських днів після їх одержання. У разі несплати сум, визначених у рахунках протягом 5 днів, нараховувалась пеня у розмірі 0,2 % від суми боргу , але не більш подвійної облікової ставки НБУ ( п. 8).
У п.19 договору сторони визначили, що він був укладений на термін до липня 2003 р., та вважався продовженим на новий строк, у разі відсутності за місяць до закінчення терміну його дії заяви будь-якої сторони про відмову від нього.
Під час укладення договору № 988 від 12.07.2000 р. діяв Цивільний кодекс УРСР (далі ЦК), згідно з яким в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана була зробити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, а кредитор мав право вимагати від боржника виконання його обов'язків (ст. 151 ЦК ). При цьому, згідно зі ст.ст 161, 162 ЦК зобов'язання повинні були виконуватись належним чином та у встановлений термін згідно з договором, однобічне відмовлення від виконання зобов'язань не допускається.
На момент розгляду спору набрали сили Господарський кодекс України та новий Цивільний кодекс України.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського або управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін) або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі й кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Ст. 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Учасники господарських відносин згідно зі ст. 216 ГК України, несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування у відношенні правопорушників господарських санкцій. При цьому, згідно зі ст. 218 ГК України учасники господарських відносин відповідають і за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань. До штрафних санкцій, передбачених ст. 230 ГК України, відносяться господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушенні їм правил здійснення господарської діяльності.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України ) зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони ( кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України ( ст. 526 ЦК України). Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ГК України). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання , на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони ( замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ст.901 ЦК України).
Ст.903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачене надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позивачем представлени документи, які підтверджують надання відповідачу послуг за період часу з 01.08.2005 р. по 01.06. 2006 р. на суму 3692,39 грн. Згідно з умовами договору № 988 відповідачем отримані рахунки позивача.
Відповідач частково сплатив вартість отриманих послуг, перерахувавши позивачу 2000 грн. На час розгляду справи його заборгованість склала 1942,79 грн.
Згідно зі ст. 33 ГПК України відповідач не надав доказів неотримання послуг на вказану суму, оплати отриманих послуг в обсягах, які відрізняються від вказаних у позовній заяві ( з урахуванням клопотання), відсутності підстав для сплати суми, яку просить стягнути позивач.
За таких обставин, суд вважає, що матеріали справи свідчать про неповне виконання відповідачем зобов’язань, передбачених договором № 988 від 12.07.2000 р., тому підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача суми боргу у розмірі 1942,79 грн.
Приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать , про невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань по вказаному договору , керуючись умовами договору № 988, ст. ст. 193,219,230 ГК України, ст.ст. 526,546,551,625 ЦК України, а також враховуючи клопотання позивача № 1083/20 від 26.06.2006 р., суд вважає , що підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача 61,46 грн. – інфляційних втрат.
В іншій частині провадження по справі підлягає припиненню.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у розмірі задоволених вимог.
За згодою представника позивача в ході судового засідання, яке відбулось 17.07.2006 р., були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. У відповідності зі ст.84 ГПК України рішення оформлене та підписане 20.07.2006 р.
Керуючись ст.ст. 49, п.4 ст.80 , 82 –85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності Гралової Олександри Захарівни (юрид.адрес.: м. Ялта, вул.Київська, 34, кв.8 ІПН 1673605189 , банківські реквізити невідомі) на користь Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму (м.Ялта. вул. Кривошти, 27, ЗКПО 03348005, п/р 26003300081001 у ЯФ АБ "Південний", МФО 384522) 1942,79 грн. -суми боргу, 61,46 грн. – інфляційних втрат, 51,05 грн. – держмита, 59,06 грн. витрат на ведення процесу.
3. В інший частині провадження по справі припинити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.