ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
РІШЕННЯ
Іменем України
|
31.07.2006 |
Справа №2-22/10730-2006 |
За позовом - ОП “Кримтеплокомуненерго”, м.Сімферополь
До відповідача - СПД ОСОБА_1, м.Сімферополь
Про стягнення 10199,85 грн.
Суддя С.В.Яковлєв
представники:
Від позивача - не з'явився .
Від відповідача - ОСОБА_2 - пред-к, дов. від 28.07.2006 р.
При участі Коваль І.М. - пред-ка Управління державної реєстрації юридичних та фізичних осіб, дов. від 28.07.2006 р.
Сутність спору: ОП “Кримтеплокомуненерго” ( далі позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з СПД ОСОБА_1 (далі відповідач) 10199,85 грн. Вимоги мотивовані тим, що між позивачем і відповідачем 11.12.2002 р. був укладений договір на відпуск тепловою енергією № НОМЕР_1 , відповідно до умов якого позивач повинен був забезпечувати відповідача тепловою енергією, а останній оплачувати в повному обсязі одержану теплову енергію. На час звернення до суду відповідач не виконав умови вказаного договору , його заборгованість за одержану теплову енергію за період часу з 01.08.2003 р. по 01.05.2005 р. склала 9016,05 грн., яку він просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 890,25 грн. - суми індексу інфляції, 293,55 грн. - 3% річних.
Під час судових засіданнь які, відбулись 04.07.2006р та 18.07.2006 р., представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач письмовий відзив на позов до суду не надіслав, його представник, під час судового засідання, яке відбулось 31.07.2006 р., визнав факт неповної оплати вартісті отриманої теплової енергії, вказавши, що у лютом 2006 р. звернувся до позивача з заявою про відключення належного йому приміщення від системи опалювання, яка залишена без розгляду.
Позивач явку свого представнику у судове засідання, яке відбулось 31.07.2006 р., не забезпечив, про час та день його проведення був сповішений належним чином.
Суд вважає можливим продовжити розгляд справи за наявними у неї матеріалам.
Розглянувши матеріали справи , заслухавши представників сторін, дослідивши представлені докази, суд
В С Т А Н О В И В :
Між позивачем і відповідачем 11.12.2002 р. був укладений Договір на відпуск теплової ененргії № НОМЕР_1.
Відповідно до п. 1. вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання забезпечувати тепловою енергією для опалюванню приміщення відповідача площею 112 кв.м.
Відповідач був зобов'язаний сплачувати отриману теплову енергію в строк до 5 числа наступного за звітним місяця протягом всього года за тарифами, встановленними відповідно до рішення СМ АРК ( п.11).
Договір був укладений на п'ять років з дня його підписання сторонами та вважався продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії не буде письмового повідомлення одній із сторін про припинення або зміну договору у разі повної оплати за опалюваний сезон (п.26).
Під час укладення договору № НОМЕР_1 діяв Цивільний кодекс УРСР (далі ЦК), згідно з яким в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана була зробити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, а кредитор мав право вимагати від боржника виконання його обов'язків (ст. 151 ЦК ). При цьому, згідно зі ст.ст 161, 162 ЦК зобов'язання повинні були виконуватись належним чином та у встановлений термін згідно з договором, однобічне відмовлення від виконання зобов'язань не допускається.
На момент звернення до суду набрали сили Господарський кодекс України (далі ГК України) та новий Цивільний кодекс України.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання і іншими учасниками відносин у сфері господарювання в силу якого , один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського або управлінського -господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Ст. 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобов'язань, окрім випадків, передбачених законом.
Ст. 275 ГК України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство ( енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду ( далі - енергію) споживачу ( абоненту), який зобов'язаний сплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію використовуваного їм енергетичного устаткування. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. ( ст.276 ГК України).
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору і вимогами ЦК України ( ст. 526 ЦК України).
За договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу одна сторона ( постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачу, абоненту) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів ( ст. 714 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ст. 625 ЦК України).
Надані позивачем документи свідчать про те, що відповідач не здійснював перерахування вартості наданої першим теплової енергії з серпня 2003 р. по квітень 2006 р. За вказаний термін заборгованість відповідача склала 9016,06 грн.
Відповідач не надав доказів повного перерахування вартісті отриманої теплової енергії, неодержання теплової енергії в обсязах, визначених позивачем.
В силу викладеного, приймаючи до уваги пояснення представника відповідача, вивчивши наданий позивачем розрахунок, суд прийшов до висновку, що відповідно до ст. 193, 275 ГК України, ст.509, 625, 714 ЦК України підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача 9016,05 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 890,25 грн. суми інфляційних втрат, 293,55 грн. - 3% річних.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача згідно зі ст. 49 ГПК України.
За згодою представника відповідача в ході судового засідання, яке відбулось 31.07.2005 р., були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. У відповідності зі ст. 84 ГПК України рішення оформлене та підписане 02.08.2006 р.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити .
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ІПННОМЕР_2, банківськи реквизити невідомі) на користь Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” (м.Сімферополь, вул.Гайдара,3-А, п/р 2600700145930 у філії ВАТ “Укрексімбанк” м.Ялта, МФО 324786, ЗКПО 03358593) 10199,85 грн.- заборгованості за теплову енергію з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, 102 грн. - держмита, 118 грн. - витрат на забезпечення процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.