ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
РІШЕННЯ
Іменем України
|
14.09.2006 |
Справа №2-22/11495-2006 |
За позовом - ТОВ “Гор-Нова компанія”, м.Севастополь
До відповідача - СПД ОСОБА_1
Про стягнення 1181,97 грн.
Суддя С.В.Яковлєв
представники:
Від позивача - Мірошниченко В.Є. - пред-к, дов. від 24.07.2006 р.
Від відповідача - не з'явився.
Сутність спору : ТОВ “Гор-Нова компанія” (далі позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з СПД ОСОБА_1( далі відповідач) 1181,97 грн. Вимоги мотивовані тим, що між позивачем і відповідачем 31.12.2003 р . був укладений договір НОМЕР_1 , відповідно до умов якого позивач передав відповідачу товар на суму 2414,44 грн., а останній був зобов'язаний оплатити вартість отриманого у першого товару. Відповідач частково сплатив вартість одержаного товару, на час звернення до суду його заборгованість скала 984,61 грн., яку позивач просить стягнути з нього. Крім того, керуючись умовами договору він також просить стягнути 124,34грн. пені, 53,39 грн. - суми індексу інфляції, 19,63 грн. - 3% річних.
Керуючись ст. 22 ГПК України, представник позивача під час судового засідання, яке відбулось 14.09.2006 р., уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 984,61 грн. - заборгованості за отриманий товар, 88,46 грн. пені, 53,39 грн. - суми індексу інфляції, 19,63 грн. - 3% річних.
Відповідач письмовий відзив на позов до суду не надіслав, явку свого представника у судові засідання не забезпечив, про дні та час їх проведення був сповіщений належним чином.
За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів неможливості участі представників відповідача у судовому засіданні з поважних причин, суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає можливим продовжити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ :
Між позивачем та відповідачем 31.12.2003 р. був укладений договір НОМЕР_1 , згідно з яким останній прийняв на себе обов'язки передати у власність першого алкогольні напої, продукти харчування та непродовольчі товари ( далі товар). Відповідач був зобов'язаний оплатити його вартість протягом 7 днів з моменту отримання товару (п. 1.1).
У п. 3.2. договору сторони визначили, що у разі несплати вартості товару у термін, пердбачений договорі, відповідач сплачував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
У п. 7.2. визначено термін дії договору до 30.12.2006р.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання і іншими учасниками відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського або управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Ст. 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобов'язань, окрім випадків, передбачених законом.
Учасники господарських відносин згідно зі ст. 216 ГК України, несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування у відношенні правопорушників господарських санкцій. При цьому, згідно зі ст. 218 ГК України учасники господарських відносин відповідають і за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань. До штрафних санкцій, передбачених ст. 230 ГК України, відносяться господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.
Нарахування штрафніх санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст.232 ГК України). Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором (ст.237 ГК України).
Ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлюває, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України). Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно(товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). Ст. 662 ЦК України встанавлює обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльностсті або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договром, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Матеріали справи підтверджують, що позивач відповідно до видаткових накладних за період часу з 01.07.2005 р. по 05.10.2005 р. передав відповідачу товар на суму 2414,44 грн.
Позивач надав докази часткової сплати відповідачем вартості отриманого товару, на час звернення до суду його заборгованість склала 984,61 грн.
У порядку, пердбаченому ст. 34 ГПК України, відповідач не надав доказів сплати у повному обсягу вартості отриманого від позивача товару.
В силу викладеного суд вважє, що знайшов підтвердження факт невиконання їм умов зазначеного договору щодо здійснення розрахунків.
За таких обставин, вивчивши надані сторонами документи, суд, керуючись ст. 193 ГК України, ст. 509, 662 ЦК України, вважає, що підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача 984,61 грн. -заборгованості за отриманий товар. В інший частині провадження по справі підлягає припиненню за п.4 ст. 80 ГПК України.
Приймаючи до уваги відсутність доказів сплати відповідачем у повному обсязі вартості отриманого у позивача товару , що свідчить про однобічну відмову від виконання прийнятих на себе за зазначеним договором зобов'язань, суд, керуючись п. 3.2 договору НОМЕР_1 від 31.12.2003 р., ст. 193,216,232 ГК України, ст. 526, 551, 625 ЦК України, вважає, що підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача 88,46 грн. -пені, 53,39 грн. - суми інфляції, 19,63 грн. - 3% річних.
В іншій частині позовних вимог провадження по справі підлягає припиненню за п.4 ст. 80 ГПК України.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у розмірі задоволених вимог згідно ст. 49 ГПК України.
За згодою представника позивача в ході судового засідання, яке відбулось 14.09.2006 р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлене і підписане 20.09.2006 р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80, 82-84 ГПК України, суд
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити частково .
2. Стягнути з Суб'єкта підрпиємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПННОМЕР_2, банковські реквізити невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гор-Нова Компанія” ( м.Севастополь, пр-т Перемоги, 45-А, п/р 260032781 у СФ АППБ “Аваль” м.Севастополь, МФО 324504, ЗКПО 324504 ) 984,61 грн. -заборгованості за отриманий товар 7248,80 грн. -заборгованості, 88,46 грн. -пені, 53,39 грн. - суми інфляції, 19,63 грн. - 3% річних, 98,90 грн.- держмита, 114,42 грн. - витрат по забезпеченню судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог - провадження по справі
припинити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.