ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 766/21372/20

Номер провадження: 22-ц/819/567/22

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого - Радченка С.В.,

суддів: Майданіка В.В., Семиженка Г.В.

секретар: Плохотніченко А.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвокат Саплєва О.В.;

представник відповідача - адвокат Тюпляєва Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Саплєва Олена Василівна, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 листопада 2021 року, ухваленого під головуванням судді Шестакової Я.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона", Служба у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради про усунення перешкод у користуванні майном шляхом відновлення порушеного права та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що їй, а також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2017 року належить 31/50 частина житлового будинку з відповідною частиною належних до нього будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач є власником 19/50 частин вказаного домоволодіння. 01.11.220 року ОСОБА_2 без жодних попереджень перекрила їй водовідведення від водопроводу № 1, який є спільною власністю. Станом на дату подачі позову вона разом з малолітніми дітьми не мають доступу до води. Дані перешкоди чиняться відповідачем, чим порушуються її права, як співвласника домоволодіння. Вказані дії ОСОБА_2 завдають ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки остання позбавлена можливості задовольнити елементарні людські потреби, змушена набирати воду у сусідів. В зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав. На підставі наведеного позивач просила суд: усунути перешкоди у користуванні нею домоволодінням по АДРЕСА_1 , забезпечивши їй право безперешкодного доступу до спільних мереж водопостачання для їх обслуговування та експлуатації в тому числі з метою відновлення водопостачання домоволодіння та приведення систем водопостачання у належний стан, який існував до порушення; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 80 000,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження чинення їй відповідачем перешкод у користуванні водопроводом, та не доведено обставин, на які вона посилалася. Таким чином, судом не встановлено вини відповідача у відключенні домоволодіння позивача від водопостачання. А оскільки неправомірність дій відповідача не підтвердилася під час судового розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими і задоволенню також не підлягають.

.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

На зазначене рішення суду ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Саплєва О.В., подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог. Зокрема зазначає про те, що суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що від`єднання частини внутрішнього водопроводу ОСОБА_1 від внутрішньобудинкової мережі у колодязі виконано саме ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд не надав належної оцінки, а також показаннями самої ОСОБА_2 , наданими під час слухання справи в суді першої інстанції.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

Відзиву на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є співвласниками 31/50 частини житлового будинку з відповідною частиною належних до нього будівель за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В.В. за реєстром № 366 (а.с.17-18).

19/50 частин вказаного домоволодіння належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.1983 року, посвідченого другою Херсонською державною нотаріальною конторою за № 1-2716 (а.с.88-89).

Сторони є співвласниками домоволодіння в тому числі дворового водопроводу.

Зазначені обставини визнаються сторонами по справі, а тому, в силу частини 1 статті 82 ЦПК України , не підлягають доказуванню.

ОСОБА_1 та її представник в листопаді-грудні 2020 року зверталися з заявами до самого відповідача, голови квартального комітету, голови Херсонської міської ради, МКП «Виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства м.Херсона» та органів поліції з заявами про перекриття відповідачем їй доступу до водопостачання з метою поновлення порушених прав та вжиття заходів реагування (а.с.30,34,35,36,37,38,39,40,41,42).

З акту, складеного 29.12.2020 року МКП «Виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства м.Херсона», вбачається, що на час обстеження мережі водопостачання за адресою АДРЕСА_1 в частині домоволодіння споживача ОСОБА_2 водопостачання наявне, в частині споживача ОСОБА_3 - відсутнє з причини від`єднання внутрішньо будинкового водопроводу від внутрішньо будинкової мережі у колодязі (а.с.70).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна (в тому числі майнових прав) має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тобто, у відповідності до ст.391 ЦК України, право власності може бути захищено шляхом усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном лише у разі доведення факту його порушення.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов`язана довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 травня 2018 року у справі № 367/2271/15-ц зробила висновок, що суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, та у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення вищенаведених норм процесуального права, позивачем не надано належних та достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач чинить їй будь-які перешкоди у користуванні спільним водопроводом, у тому числі шляхом самовільного припинення саме відповідачем подачі водопостачання до житлового будинку, який належить позивачу. Надані позивачем до суду копії заяв, адресованих відповідачу, голові квартального комітету, голові Херсонської міської ради, МКП «Виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства м.Херсона» та органам поліції про перекриття відповідачем доступу до водопостачання належного позивачу будинку з метою поновлення порушених прав та вжиття заходів реагування, такими доказами не являються, оскільки вони не містять беззаперечної інформації, що могла би бути предметом доказування у виниклих між сторонами правовідносинах, та яка б вказувала на наявність факту чинення відповідачем будь-яких перешкод у користуванні водопроводом, яким саме способом відповідач чинить такі перешкоди та факту відключення саме відповідачем водопостачання до будинку позивача.

Судом першої інстанції, після з`ясування всіх фактичних обставин справи, вірно встановлено, що відключення водопостачання будинку позивача відбулося саме під час виконання ремонтних робіт трубопроводу працівниками водоканалу і після проведення відповідних ремонтних робіт, водопровід позивача не було під`єднано. Крім того, судом зазначено, що право позивача на користування водопостачанням відновлено в травні 2021 року та з того часу ніким не порушувалось.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем факту порушення відповідачем його прав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки судом першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що від`єднання частини внутрішнього водопроводу ОСОБА_1 від внутрішньобудинкової мережі у колодязі виконано саме ОСОБА_2 , яка своїми поясненнями, наданими в суді першої інстанції, сама підтвердила зазначений факт, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позиція відповідача як в суді першої інстанції так і в апеляційній інстанції ґрунтується виключно на відсутності з її сторони факту чинення нею будь-яких перешкод у користуванні позивачем водопроводом та вчинення нею дій по відключенню позивача від водопостачання.

Інші доводи апелянта зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав правильну правову оцінку, власних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, апелянт не надав.

Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Саплєва Олена Василівна, залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2022 року.

Головуючий С.В. Радченко

Судді В.В.Майданік

Г.В.Семиженко