Справа № 236/4114/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

з секретарями судових засідань Безорчук А.О., Теліусом С.С.,

за участі:

позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Лиман Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Лиманського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства про стягнення 2916,13 грн. безпідставно отриманих коштів за спожиту холодну воду та 5000,00 грн. моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Краснолиманського міського суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до КП «Компанія «Вода Донбасу» в особі Лиманського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства про стягнення 2916,13 грн. безпідставно отриманих коштів за спожиту холодну воду та 5000,00 грн. моральної шкоди.

Заявлені нею вимоги позивачка обґрунтовує такими обставинами.

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.01.2000 ОСОБА_1 та 5 членам її родини належить на праві спільної сумісної власності ізольована квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Батько позивачки ОСОБА_2 мав статус особи з інвалідністю внаслідок війни І групи, мешкав разом з позивачкою, позивачка доглядала за ним. У 2001 році між ОСОБА_2 та КП «Донецькоблводоканал» було укладено договір на надання послуг з водопостачання та водовідведення, на ім`я цього споживача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» користувався пільгами, зокрема, мав 100-відстокову знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання. Такою ж знижкою користувалась і ОСОБА_1 в період з 01.03.2005 по ІНФОРМАЦІЯ_2 (як така, що здійснює догляд за особою з інвалідністю внаслідок війни).

12.11.2003 в квартирі, належній родині позивачки було встановлено прилад обліку спожитої холодної води з показаннями 00018 куб. м, за спожиту холодну воду за вказаним приладом родина позивачки сплачувала вже з 13.11.2003. В квартирі проживали та були зареєстровані 6 осіб. Родина позивачки споживала холодну воду в межах однієї середньої норми споживання, а в період з 01.03.2005 по ІНФОРМАЦІЯ_2 - в межах двох середніх норм споживання.

ОСОБА_1 вважає, що з 13.11.2003 по квітень 2020 року відповідачем неправильно здійснено нарахування плати за спожиту холодну воду, переплата за особовим рахунком № НОМЕР_1 внаслідок цього становить 2916,13 грн.. Зокрема, на думку позивачки, з 13.11.2003 по ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач надавав пільги особі з інвалідністю внаслідок війни в розмірі лише 1/6 від показань приладу обліку спожитої холодної води, хоча загальні показники спожитої води не перевищували одного нормативного обсягу споживання, відповідачем були надані пільги в розмірі 16,7 % від середньої норми споживання замість встановленої законом 100% середньої норми споживання.

Згідно зі здійсненими позивачкою розрахунками, відповідач безпідставно отримав від неї кошти за спожиту холодну воду: переплата з листопада 2003 року по листопад 2004 року, за січень - квітень 2011 року - 196,82 грн.; стягнутий борг з вересня 2005 року по грудень 2010 року - 2646,97 грн.; переплата за грудень 2018 року - 72,34 грн. (всього на суму 2916,13 грн.). Саме таку суму коштів позивачка просить стягнути з відповідача на її користь.

Як зазначає ОСОБА_1 , при наданні пільг її батькові ОСОБА_2 посадові особи відповідача керувались п.22 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630. Позивачка вважає, що цей пункт Порядку відповідачем застосовано неправильно, оскільки відповідач здійснював пропорційний розподіл показань засобів обліку між кількістю мешканців квартири, а такий розподіл можливо здійснити лише для комунальної квартири з кількома споживачами, а не для ізольованої квартири х одним споживачем послуг. ОСОБА_1 зауважує, що норми ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мають вищу юридичну силу порівняно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, ці норми передбачають надання пільг особі з інвалідністю внаслідок війни в розмірі 100% в межах середньої норми споживання щомісяця незалежно від кількості зареєстрованих в квартирі мешканців.

За твердженнями позивачки, вона користувалась житловою субсидією, до відповідача за період з листопада 2014 року по січень 2019 року надійшла субсидія в розмірі 5312,92 грн., з цих коштів було використано для поточної оплати спожитих послуг з водовідведення та водопостачання - 2776,19 грн., а решта субсидії - 2536,73 грн. - використана відповідачем на погашення «неіснуючого» боргу, з котрим ОСОБА_1 не згодна. Сама позивачка 21.05.2019 була вимушена здійснити оплату залишку «неіснуючого» боргу перед відповідачем у розмірі 110,24 грн., але лише для того, щоб її родина не втратила можливість надалі користуватись житловою субсидією. ОСОБА_1 вважає, що кошти на загальну суму 2646,97 грн. (з розрахунку 2536,73 грн. + 110,24 грн.) підлягають стягненню з відповідача на її користь, оскільки заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення була нарахована неправомірно.

Позивачка наголошує на неправильному застосуванні відповідачем положень п.15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630. За її твердженнями, прилад обліку холодної води, встановлений в її квартирі, в грудні 2018 року проходив періодичну повірку, повірка лічильника проведена 10.12.2018, опломбування лічильника здійснено представником відповідача 18.12.2018. ОСОБА_1 вважає, що за грудень 2018 року вона як споживач повинна оплатити послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до середньомісячного обсягу водоспоживання за попередні три місяці (за вересень, жовтень, листопад 2018 року). Натомість відповідачем нараховано ОСОБА_1 оплату за обсяг води, що на 2,8 куб. м є більшим, від середньомісячного обсягу за попередні три місяці споживання. Внаслідок таких дій представників відповідача позивачка була змушена переплатити за спожиті комунальні послуги кошти в розмірі 72,34 грн., ці кошти ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача як безпідставно отримані.

Крім того, позивачка вказує, що неправомірні дії відповідача зумовили отримання її родиною пільг у розмірі меншому, ніж встановлено законом, спричинили неможливість впродовж певного часу користуватись житловою субсидією, зміну звичайного способу життя, необхідність кілька разів звертатись за судовим захистом своїх прав, це негативно позначилось на нервовому стані позиваки та членів її родини, на відношенні позивачки до життя. ОСОБА_1 з огляду на таке просить стягнути з відповідача на її користь 5000,00 грн. моральної шкоди.

Під час судового розгляду справи цивільної справи ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити, на обґрунтування своєї позиції навела доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідача КП «Компанія «Вода Донбасу» в особі Лиманського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом; відповідачем не направлено належним чином уповноваженого представника для участі в судовому засіданні, але надано відзив на позов, в якому висловлена позиція щодо безпідставності вимог позивачки.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначає, що принцип розрахунку вартості житлово-комунальної послуги, а також використання пільг на оплату таких послуг визначені у Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630. Зокрема, за наявності лічильника спожитої води в квартирі показання приладу розподіляються пропорційно до кількості зареєстрованих у квартирі громадян; пільга споживачеві надається на його часту послуг, але не більше норм, визначених законодавством. Такі норми визначені постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування». У споживача, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , нарахування за спожиті послуги здійснено згідно з приладом обліку спожитої холодної води, такі нарахування відповідають нормам чинного законодавства і є правомірними. Позивачка сплачувала за спожиті послуги в добровільному порядку впродовж тривалого часу, тим самим погоджувалась з нарахуваннями. Також представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 не доведена наявність моральної шкоди та правомірність саме такого їй відшкодування викликає обґрунтований сумнів, між позивачкою та відповідачем існує спір, водночас вина відповідача у цьому відсутня, тому відповідач вважав за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд відповідно до ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатись як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ст.81 ЦПК України); обставини, що мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1 ст. 82 ЦПК України).

Суд, вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , дослідивши відзив на позовну заяву відповідача та матеріали цивільної справи № 236/4114/21, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини.

Позивачка ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Красний Лиман Донецької області, є громадянкою України, з 22.06.1988 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.38-39).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданим 24.01.2000 Приватизаційною комісією при Краснолиманському відділенні Донецької залізниці, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві приватної власності ОСОБА_2 та членам його сім`ї; ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.8). Вказана квартира була приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Між Державним обласним комунальним підприємством «Донецькоблводоканал» та ОСОБА_2 було укладено договір від 17.08.2001 щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення. За цим договором виконавець надає споживачеві та особам, які мешкають в квартирі, послуги щодо водопостачання та водовідведення, а споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату за ці послуги; суб`єктами користування послугами визначені 6 осіб (а.с.9).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Управлінням соціального захисту населення м. Красний Лиман, ОСОБА_2 мав статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи (з 07.03.1996), в подальшому - статус особи з інвалідністю внаслідок війни І групи (з 25.02.2005) (а.с.10).

ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області з 01.09.2004 по 10.03.2005, з 11.03.2005 по ІНФОРМАЦІЯ_2 як особа, котра здійснює догляд за інвалідом І групи (підопічним був ОСОБА_2 ) (а.с.11, зворот)

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Красний Лиман Донецької області (а.с.10, зворот).

Позивачкою надана до суду копія «Норм витрат води жилих будинків, державних установ, підприємств промисловості, транспорту, торгівлі в населених пунктах, розташованих на території м. Красний Лиман», затв. рішенням виконкому Краснолиманської міської ради 27.05.2003 № 177 (а.с.12). Згідно з цим документом загальна норма витрат води і стоків (для абонентів без ГВП) становила 180 л на 1 жителя.

Зі змісту листа Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства ДОКП «Донецькоблводоканал» від 11.03.2005 № 2, адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 07.03.2005 заборгованість за спожиті родиною позивачки послуги становила 10,97 грн. (а.с.13).

Зі змісту листа Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Донецькоблводоканал» від 12.10.2007 № 508, адресованого ОСОБА_2 , вбачається, що станом на 01.09.2007 показання приладу обліку холодної води становили 435, заборгованість за спожиті родиною позивачки послуги становила 604,21 грн., в період з 01.01.2005 по 01.09.2007 оплата за послуги з водопостачання та водовідведення не надходила (а.с.14).

Позивачкою надані до суду копії квитанцій про сплату від імені ОСОБА_2 коштів за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за листопад 2003 року, за грудень 2004 року. за січень 2004 року, за лютий 2004 року, за березень 2004 року, за квітень 2004 року, за травень 2004 року, за червень 2004 року, за липень 2004 року, за серпень 2004 року, за вересень 2004 року, за жовтень 2004 року, за листопад 2004 року, за листопад 2006 року, за січень 2011 року, за лютий 2011 року, за березень 2011 року, за квітень 2011 року (а.с.15-17).

Згідно з розрахунками, наведеними позивачкою у формі таблиці, за листопад 2003 року - листопад 2004 року, за січень - квітень 2011 року переплата за спожиту холодну воду становить 196,82 грн. (а.с.18).

Зі змісту листа Лиманського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» від 21.09.2021 № 24/1203, адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що тарифи на постачання води та стічні води з 01.06.2005 становили відповідно 1,28 грн. та 0,6 грн., з 01.09.2006 - 2,01 грн. та 1,61 грн., з 01.03.2008 - 2,40 грн. та 1,86 грн., з 01.01.2009 - 3,18 грн. та 2,58 грн., з 01.01.2010 по 01.02.2011 - 3,18 грн. та 2,58 грн. (а.с.19).

Позивачкою надані до суду довідки Краснолиманського ВУ ВКГ щодо руху грошових коштів за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), з рукописними виправленнями, виконаними чорнилом синього кольору, та нарахуваннями самої позивачки (а.с.20-21).

Зі змісту «загальної картки» (вих. № 617 від 14.12.2018), наданої Лиманським ВУ ВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» (а.с.22-23), вбачається, що особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_1 , стосується надання послуг до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в квартирі встановлено прилад обліку спожитої холодної води «Водомер КВ» № 149090; за 2013 рік нараховано за спожиті послуги абоненту 313,74 грн., сплачено 341,76 грн., залишок боргу - 2681,30 грн.; за 2014 рік нараховано за спожиті послуги абоненту 327,69 грн., сплачено 327,73 грн., житлова субсидія становила 56,76 грн., залишок боргу - 2624,50 грн.; за 2015 рік нараховано за спожиті послуги абоненту 376,49 грн., сплачено 355,59 грн., житлова субсидія становила 373,60 грн., залишок боргу - 2271,80 грн.; за 2016 рік нараховано за спожиті послуги абоненту 2185,63 грн., сплачено 1388,09 грн., житлова субсидія становила 2171,79 грн., залишок боргу - 897,55 грн.; за 2017 рік нараховано за спожиті послуги абоненту 3569,71 грн., сплачено 2001,12 грн., житлова субсидія становила 1507,71 грн., залишок боргу - 958,43 грн.; за 2018 рік нараховано за спожиті послуги абоненту 3255,33 грн., сплачено 3000,80 грн., житлова субсидія становила 756,78 грн., залишок боргу - 456,18 грн..

Позивачкою надані до суду копії квитанцій про сплату від імені ОСОБА_1 коштів за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за січень 2019 року, за травень 2019 року, за жовтень 2019 року, за січень 2020 року, за лютий 2020 року, за березень 2020 року, за квітень 2020 року, за червень 2020 року (а.с.24, зворот).

Згідно з повідомленням начальника відділу субсидій Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради від 20.06.2018 ОСОБА_1 не було призначено субсидію на наступний період з причини наявності простроченої понад два місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (а.с.26).

Згідно з розрахунками, наведеними позивачкою у формі таблиці, ОСОБА_1 надавалась житлова субсидія, кошти субсидії в розмірі 2646,97 грн. використані на погашення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, таку заборгованість позивачка вважає неправильно нарахованою відповідачем (а.с.25).

Згідно з довідкою Лиманського ВУ ВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» від 04.06.2019 № 784 за особовим рахунком № НОМЕР_1 (абонент ОСОБА_1 ) станом на 01.06.2019 немає заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення (а.с.27).

Згідно з довідкою Лиманського ВУ ВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» від 30.04.2020 № 24/546 за особовим рахунком № НОМЕР_1 (абонент ОСОБА_1 ) станом на 01.05.2020 показання приладу обліку холодної води - 01134 куб. м, заборгованість -7,67 грн. (а.с.29-30).

Зі змісту листа КП «Компанія «Вода Донбасу» від 26.05.2020 № І-325, адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що прилад обліку спожитої холодної води, встановлений в квартирі позивачки, перебував на повірці в період з 10.12.2018 по 19.12.2018; за цей період споживач оплачує послуги відповідно до середньомісячного обсягу водоспоживання за попередні три місяці, розрахованим за попередніми показаннями приладу; станом на 01.10.2018 сума заборгованості по ос босому рахунку на показання 00981 куб. м становила 519,85 грн., за період з 01.10.2018 по 01.05.2020 нараховано 4043,35 грн., сплачено (з урахуванням субсидії) - 4555,53 грн.; станом на 01.05.2020 заборгованість за послуги становить 7,67 грн. (а.с.31).

Згідно зі свідоцтвом від 10.12.2018, виданим ДП «Донецькстандартметрологія», лічильник води КВ 0.5 зав. № 149090 пройшов повірку, свідоцтво чинне до 14.12.2022 (а.с.33).

Позивачкою надані до суду копії квитанцій про сплату від імені ОСОБА_1 коштів за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за вересень 2018 року, за жовтень 2018 року, за листопад 2018 року, за грудень 2018 року (а.с.32).

Між позивачкою та відповідачем існував спір щодо оплати за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджено копіями претензій Лиманського ВУ ВКГ від 01.08.2015, від 01.07.2017, від 25.06.2013, від 01.09.2012, адресованих ОСОБА_1 (а.с.34-35), копіями ухвал Краснолиманського міського суду Донецької області від 10.12.2012 у справі № 0530/4470/2012, від 31.07.2013 у справі № 236/1953/13-ц, від 13.10.2015 у справі № 236/3065/15-ц про скасування судових наказів, виданих за заявами КП «Компанія «Вода Донбасу» щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 (а.с.36-37).

Вирішуючи заявлені позивачкою вимоги по суті, суд виходить з такого.

Висловлюючи свою незгоду зі здійсненими нарахуваннями за житлово-комунальні послуги за період з листопада 2003 року по листопад 2004 року, з січня 2011 року по квітень 2011 року, позивачка вказує на неправильне (на її думку) застосування відповідачем пільг, котрі мали батько позивачки ОСОБА_2 та сама ОСОБА_1 ..

Позивачкою доведено, що її батько ОСОБА_2 мав статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи (згодом - І групи), мешкав разом з нею в одній квартирі. ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області з 01.09.2004 по 10.03.2005, з 11.03.2005 по ІНФОРМАЦІЯ_2 як особа, котра здійснює догляд за інвалідом І групи (підопічним був ОСОБА_2 ).

ОСОБА_2 на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» користувався пільгами, зокрема, мав 100-відстокову знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання. Такою ж знижкою користувалась і ОСОБА_1 в період з 01.03.2005 по ІНФОРМАЦІЯ_2 (як така, що здійснює догляд за особою з інвалідністю внаслідок війни).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Красний Лиман Донецької області, відтак, саме з цього часу позивачка та члени її родини, котрі мешкали в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , втратили згадані пільги.

Між Державним обласним комунальним підприємством «Донецькоблводоканал» та ОСОБА_2 було укладено договір від 17.08.2001 щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення. За цим договором виконавець надає споживачеві та особам, які мешкають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , послуги щодо водопостачання та водовідведення, а споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату за ці послуги; суб`єктами користування послугами визначені 6 осіб.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються певні пільги, зокрема, 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

У ст. 1 Закону України від 04.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (втратив чинність на підставі Закону від 09.11.2017 № 2189-VIII) було визначено поняття «комунальні послуги» як результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Отже, послуги з водопостачання та водовідведення, які надавались Державним обласним комунальним підприємством «Донецькоблводоканал» родині ОСОБА_2 на підставі договору від 17.08.2001, належать до категорії комунальних послуг.

Як було визначено у ч.2 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються особам з інвалідністю внаслідок війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього (вказана норма введена в дію згідно з Законом України від 22.12.1995 № 488/95-ВР).

Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.1994 № 94 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

пільги щодо оплати житла та комунальних послуг надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, і особам, на яких поширюється чинність зазначеного Закону, незалежно від того, хто є наймачем і яка форма власності житлового фонду, з урахуванням членів їх сім`ї, які проживають разом з ними, виходячи із встановлених чинним законодавством норм житла та розміру плати за користування ним.

До комунальних послуг належать: водопостачання, включаючи постачання привізною водою для господарсько-побутових потреб; гаряче водопостачання; користування тепловою енергією; вивезення побутових відходів; водовідведення, включаючи обслуговування вигрібних ям загального та особистого користування в садибах житлових будинків; газ, у тому числі зріджений, що використовується для опалення житлових приміщень, підігріву води в будинках, які не мають централізованого гарячого водопостачання; користування електроенергією.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних правовідносин, не містить чіткого визначення поняття «член сім`ї».

Зокрема. за змістом ст. 64 Житлового кодексу УРСР (прийнятий 30.06.1983, введений в дію з 01.01.1984, з відповідними змінами є чинним до теперішнього часу) до членів сім`ї наймача житла належали дружина, діти і батьки. Членами сім`ї наймача могло бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживали разом з наймачем і вели з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України (прийнятий 10.01.2002, набрав чинності 01.01.2004, з відповідними змінами є чинним до теперішнього часу) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як зазначено у п.22 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (чинні до теперішнього часу), «…у разі коли споживач відповідно до законодавства має пільги з оплати послуг, у договорі робиться відповідна позначка. При цьому дані про зазначену пільгу вносяться у договір між виконавцем та постачальником. У разі отримання права на пільги споживач подає виконавцю письмову заяву та документи, що його підтверджують. Оплата за послуги з урахуванням пільг нараховується з дати подання документів, що підтверджують право на пільгу. У разі встановлення квартирних засобів обліку їх показання розподіляються пропорційно кількості мешканців квартири. Пільги споживачам з оплати послуг надаються на частку, отриману після такого розподілу, за фактичними витратами, але не вище нормативів (норм) споживання, визначених законодавством…».

Однак згадані Правила є чинним лише з 21.07.2005, до того часу діяли Правила надання населенню послуг з водо -, теплопостачання та водовідведення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 № 1497. Саме ці Правила не містили нормативного регулювання порядку обліку пільг з оплати, належних споживачу комунальних послуг, не містили вказівки на застосування принципу пропорційності при визначення обсягу послуг, на котрий поширюються надані споживачу пільги (у разі встановлення квартирних засобів обліку).

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивачки в певній частині і вважає, що до спірних правовідносин з приводу обліку належної батькові позивачки ОСОБА_2 100-відсоткової пільги на оплату комунальних послуг з водопостачання та водовідведення повинні були застосовуватись положення ч.2 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.1994 № 94 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Наведені нормативні акти передбачали надання пільг щодо плати за комунальні послуги особам з інвалідністю внаслідок війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними.

Водночас варто зауважити, що визначені п.5 ч.1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільги особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються не на будь-який обсяг спожитих комунальних послуг, а лише в межах середніх норм споживання.

Проте позивачкою не було доведено, якими саме були середні норми споживання холодної води за досить тривалий період існування спірних правовідносин (листопад 2003 року - квітень 2011 року).

ОСОБА_1 не погоджується з можливістю застосування до спірних правовідносин (в частині визначення середніх норм споживання холодної води) положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (чинна з 01.10.2014 і дотепер), оскільки цей нормативний документ був прийнятий Урядом України вже після смерті батька позивачки - ОСОБА_2 (після ІНФОРМАЦІЯ_2), коли позивачка та члени її родини втратили згадані пільги.

Надана ОСОБА_1 копія «Норм витрат води (згідно з БНПІ 20401/85) жилих будинків, державних установ, підприємств промисловості, транспорті, торгівлі в населених пунктах, розташований на території м. Красний Лиман», затв. рішенням виконавчого комітету Краснолиманської міської ради Донецької області від 27.05.2003 № 177 (а.с.12), не є повним текстом згаданого документа, містить норми витрат води та стоків для різних категорій будинків квартирного типу. Позивачкою не доведено належність саме її квартири до певної категорії житла, визначеної у цьому документі. Позивачка під час судового розгляду справи не навела даних щодо можливого перегляду норм витрат води, затверджених органом місцевого самоврядування 27.05.2003, або збереження чинності саме такими нормами на території м. Лиман (колишнє найменування - м. Красний Лиман) дотепер.

Згідно з наданою позивачкою копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 24.01.2000 Приватизаційною комісією при Краснолиманському відділенні Донецької залізниці (а.с.8), квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві приватної власності ОСОБА_2 та членам його сім`ї; ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (станом на 24.01.2000).

Згідно з договором щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення від 17.08.2001, укладеним між Державним обласним комунальним підприємством «Донецькоблводоканал» та ОСОБА_2 (а.с.9), суб`єктами користування послугами визначені 6 осіб. Конкретний перелік цих осіб, наявність (або відсутність) у них певних пільг, належність певних осіб до членів родини ОСОБА_2 , ступінь родинного зв`язку між такими особами в цьому договорі не визначено.

Позивачкою під час судового розгляду справи не було надано доказів з приводу того, які саме особи за досить тривалий період існування спірних правовідносин (листопад 2003 року - квітень 2011 року) проживали фактично в згаданій квартирі, чи постійно такі особи мешкали у вказаному житлі, чи були ці особи пов`язані зі ОСОБА_2 спільним побутом, чи мали вони взаємні права та обов`язки (свідоцтва про народження чи свідоцтва про шлюб, довідки з Єдиного демографічного реєстру, картки квартирного обліку, акти, складені органами місцевого самоврядування чи самоорганізації населення тощо).

Крім того, договір щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення від 17.08.2001 був укладений між Державним обласним комунальним підприємством «Донецькоблводоканал» та ОСОБА_2 (а.с.9). Зі змісту листа Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства ДОКП «Донецькоблводоканал» від 11.03.2005 № 2, адресованого ОСОБА_1 , листа Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Донецькоблводоканал» від 12.10.2007 № 508, адресованого ОСОБА_2 (а.с.13.14), вбачається, що згаданий договір був чинним впродовж певного періоду існування спірних правовідносин, надання послуг з водопостачання до зазначеної квартири здійснювали представники «Донецькоблводоканал».

Однак на теперішній час позивачка, звертаючись з певними вимогами щодо стягнення безпідставно отриманих коштів за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, відповідачем вважає зовсім іншу юридичну особу - Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу». При цьому ОСОБА_1 не надано до суду доказів наявності відносин правонаступництва між Державним обласним комунальним підприємством «Донецькоблводоканал» та Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу».

За таких обставин позивачка не виконала покладеного на неї обов`язку доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог до відповідача (ст. 12,81 ЦПК України). Суд, виходячи з положень ч.5 ст. 12 ЦПК України, повинен, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керувати ходом судового процесу, позбавлений (за відсутності відповідних клопотань сторін з приводу сприяння в реалізації їхніх прав) можливості з`ясовувати існування таких підстав позову як споживання родиною ОСОБА_1 холодної води саме в межах середніх норм споживання, наявність фактичного проживання в квартирі протягом певного часу осіб, віднесених до числа членів сім`ї ОСОБА_2 (як особи з інвалідністю внаслідок війни).

Відтак, ОСОБА_1 не доведені підстави заявлених нею позовних вимог (в частині стягнення з відповідача переплати з листопада 2003 року по листопад 2004 року, за січень - квітень 2011 року), що тягне за собою відмову в задоволенні позову.

Як зазначає позивачка, вона користувалась житловою субсидією, до відповідача за період з листопада 2014 року по січень 2019 року надійшла субсидія в розмірі 5312,92 грн., з цих коштів було використано для поточної оплати спожитих послуг з водовідведення та водопостачання - 2776,19 грн., а решта субсидії - 2536,73 грн. - використана відповідачем на погашення «неіснуючого» боргу, з котрим ОСОБА_1 не згодна. Позивачка вважає, що кошти в розмірі 2536,73 грн., з-поміж іншого, мають бути стягнуті на її користь з відповідача, оскільки відповідач ці кошти отримав безпідставно.

Згідно з п.1 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затв. постановою Кабінету міністрів України від 21.10.1995 № 848 (в редакції станом на 27.04.2019) житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики (п. 1-1 згаданого Положення).

Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (п. 3 цього Положення).

Положенням про порядок призначення житлових субсидій були передбачені випадки припинення надання житлових субсидій, способи повернення сум надмірно перерахованої (виплаченої) житлової субсидії.

Зокрема, за наявності виявлених підстав на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається:

-громадянином добровільно (орган соціального захисту населення повідомляє недобросовісного отримувача житлової субсидії про необхідність і терміни повернення надміру виплачених коштів);

-у судовому порядку (у разі відмови громадянина добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії (питання про її примусове стягнення вирішується органом, який призначив житлову субсидію);

-управителем, об`єднанням, виконавцем комунальних послуг (якщо сума житлової субсидії надавалася не у грошовій формі, шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії);

-структурним підрозділом з питань соціального захисту населення (утриманням суми надміру виплаченої житлової субсидії під час виплати щомісячних сум субсидій шляхом їх зменшення не більш як 20 відсотків, у разі призначення житлової субсидії громадянину на наступний період);

-юридичною особою (фізичними особами - підприємцями), в разі надання нею неправильних відомостей в довідках про доходи, в результаті чого були надміру виплачені кошти за призначеними субсидіями.

З огляду на це, кошти житлової субсидії, надані позивачці не у грошовій формі, шляхом зарахування на особовий рахунок отримувача субсидії, не є власністю (особистими коштами) ОСОБА_1 , належать до коштів державного бюджету, розпорядження цими коштами здійснює Мінсоцполітики, контроль за використанням таких коштів покладено на орган соціального захисту населення відповідної міської ради, ці кошти в разі надмірної їх виплати мали би бути повернені виконавцем комунальних послуг (відповідачем) до бюджету (а не особисто позивачці) шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії.

Відтак, вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача коштів житлової субсидії не ґрунтуються на законі, не можуть бути задоволені судом.

З приводу тверджень позивачки щодо неправильного застосування відповідачем положень п.15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, переплати за спожиті комунальні послуги коштів у розмірі 72,34 грн. суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 у поданій нею позовній заяві визнала, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з листопада 2003 року встановлено прилад обліку спожитої холодної води, в грудні 2018 року здійснювалась чергова повірка такого приладу. Як стверджує сама позивачка, повірка приладу обліку холодної води, встановленого в її квартирі, була здійснена в період з 10.12.2018 по 18.12.2008.

Згідно з п.15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (в редакції станом на 30.08.2017, чинній на час виникнення спірних правовідносин), засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця.

За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку: з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці; з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.

ОСОБА_1 зазначає, що спожиті її родиною обсяги холодної води згідно з показаннями приладу обліку за три попередніх місяці становили: за вересень 2018 року - 12 куб. м, за жовтень 2018 року - 11 куб. м., за листопад 2018 року - 9 куб. м..

Згідно з даними Лиманського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» (лист від 24.01.2020 № 24/93; а. с. 28, зворот) показання приладу обліку холодної води за особовим рахунком № НОМЕР_1 ( ОСОБА_1 ) становили: за жовтень 2018 року - 10,2 куб. м., за листопад 2018 року - 9,8 куб. м. Відомості щодо обсягів холодної води, спожитої родиною позивачки у вересні 2018 року в наведеній довідці відповідача не відображені; позивачкою не надано з цього приводу до суду належних та допустимих доказів.

Навіть якщо взяти до уваги дані самої ОСОБА_1 , то за період повірки приладу обліку холодної води (з 10.12.2018 по 18.12.2008, тобто 10 днів) позивачці повинно бути нараховано обсяг спожитої води (на підставі зафіксованих показань приладу за попередні три місяці) з розрахунку: 12 куб. м + 11 куб. м + 9 куб. м = 10,7 куб. м. (середньомісячний обсяг спожитої води); 10,7 куб. м : 31 день = 0,35 куб. м (обсяг спожитої води за 1 день в грудні); 0,34 куб. м х 10 днів = 3,5 куб. м (обсяг спожитої води за весь період повірки приладу обліку).

Саме таким є обсяг спожитої родиною ОСОБА_1 води, визначений представниками відповідача за період з 10.12.2018 по 19.12.2018 (лист КП «Компанія «Вода Донбасу» від 26.05.2020 № І-325 (а.с.31, зворот). За інші дні грудня 2018 року обсяг спожитої оди визначався відповідно до показань приладу обліку.

Твердження позивачки щодо неправильного застосування представниками відповідача п.15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не ґрунтуються на законі. Адже у п. 15 правил чітко визначено, що періодична повірка засобів обліку води проводиться у строк, що не перевищує одного місяця, тобто Правилами визначено саме граничний строк, це не значить, що повірка не може бути завершена за більш короткий час. Оплата споживачем відповідних послуг з централізованого постачання холодної води здійснюється згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці саме «за цей час», тобто за час повірки приладу обліку. Повірка приладу обліку, встановленого у квартирі позивачки, була здійснена за 10 днів, саме за ці 10 днів позивачці визначений обсяг спожитої води згідно з п.15 згаданих Правил. Підстави для застосування того ж способу визначення обсягу води за решту днів грудня 2018 року відсутні.

Отже, суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на її користь переплати за спожиті комунальні послуги у розмірі 72,34 грн..

Заявлені позивачкою вимоги щодо стягнення з відповідача на її користь 5000,00 грн. моральної шкоди суд вирішує таким чином.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини (ст. 1167 ЦК України).

Згідно з правовими позиціями, висловленими у постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд має з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі він оцінює пов`язані з ними втрати, та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору (п.5 постанови); розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та тривалість страждань (п.9 постанови).

У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості та глибини моральних страждань.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона (за загальним правилом) повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 81 ЦПК України).

Суд вважає, що позивачкою жодними належними й допустимими доказами не доведено розміру моральної шкоди, яку вона просить стягнути з відповідача. Суд не бере до уваги посилання позивачки на зміни її звичного способу життя, оскільки необхідність оплати боргу за спожиті комунальні послуги жодним чином на це не вплинула. Наявність у позивачки та членів її родини негативного нервового стану, негативного відношення позивачки до життя під час судового розгляду не доведена.

З огляду на це, суд відмовляє у задоволенні вимог ОСОБА_1 до КП «Компанія «Вода Донбасу» щодо стягнення 5000,00 грн. моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд зазначає таке.

Згідно із ст. 133 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат. ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом про захист її прав як споживача комунальних послуг з водопостачання та водовідведення. Тому на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачку звільнено від сплати судового збору. Про наявність у неї інших судових витрат позивачка не повідомляла.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Отже, з огляду на відмову суду в задоволенні позову ОСОБА_1 , судові витрати в справі підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.3,4,11,15,16,20,23,901-903,1167,1212 Цивільного кодексу України, ст. 1,2,6-8,9-11,12-14,16,23,26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 3,4,5,10,12,13,19, 133,141, 258,259,264,265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Лиманського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства про стягнення 2916,13 грн. безпідставно отриманих коштів за спожиту холодну воду та 5000,00 грн. моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати в справі компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно із п.3 розд. XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст цього рішення суду виготовлений 15.02.2022.

Суддя -