ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.02.2022м. СумиСправа № 920/14/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/14/22

за позовом           Керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області  (вул.Свободи, буд. 65, м. Шостка, Сумська область, 41100) в інтересах держави в особі позивача Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, м. Суми, 40000),

до відповідачів:  1. Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук України (вул. Терещенків, буд. 45, м. Глухів, Сумська область, 41400),

                              2.Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

про визнання недійсним договору підряду на виконання науково-технічних робіт № 02 від 06.01.2021 та звільнення земельних ділянок,

представники учасників справи:

від прокурора – Кошлякова А.Ю.;

від позивача – не з`явився;

від відповідачів – не з`явились;

                                                             УСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача, в якому просить визнати недійсним та припинити на майбутнє договір підряду на виконання науково-технічних робіт № 02 від 06.01.2021, укладений між Інститутом луб`яних культур Національної академії аграрних наук України та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 ; зобов`язати Фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 звільнити земельні ділянки площею 650 га, які перебувають у користуванні Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук України на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-СМ №000215 від 01.07.2002.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2022, справу призначено до розгляду судді Вдовенко Д.В.

Ухвалою від 06.01.2022 Господарський суд Сумської області відкрив провадження у справі № 920/14/22, призначив підготовче засідання на 02.02.2022, 11:30, надав відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 165 ГПК України; надав прокурору та позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України; надав відповідачам семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення до ст. 167 ГПК України.

25.01.2022 позивач подав пояснення (вх. № 628/22 від 25.01.2022), відповідно до якого підтримує позовні вимоги керівника Шосткинської окружної прокуратури та просить суд підготовче судове засідання у справі № 920/14/22 призначене на 02.02.2022 об 11:30 провести без участі представника позивача.

25.01.2022 перший відповідач подав заяву № 25 від 24.01.2022 (вх. № 629/22 від 25.01.2022, вх. № 651/22 від 26.01.2022 та вх. № 830 від 02.02.2022), в якій визнає позовні вимоги, просить їх задовольнити, а також здійснити розподіл судових витрат у справі № 920/14/22 відповідно до ч. 1 статті 130 ГПК України.

26.01.2022 другий відповідач подав заяву б/н від 24.01.2022 (вх. № 653/22 від 26.01.2022 та вх. № 736 від 31.01.2022), в якій визнає позовні вимоги, просить їх задовольнити, а також здійснити розподіл судових витрат у справі № 920/14/22 відповідно до ч. 1 статті 130 ГПК України.

У судовому засіданні 02.02.2022 суд постановив протокольну ухвалу про прийняття заяв відповідачів про визнання позову. Суд не встановив, що визнання відповідачами позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначає, що оспорюваний договір є удаваним правочином і приховує під собою факт передачі земельної ділянки в оренду, укладений всупереч положенням Земельного кодексу України, Закону України “Про оренду землі”, що регулюють порядок передачі земельної ділянки в оренду. Порушення інтересів держави полягає у порушенні вимог чинного земельного законодавства під час передачі в оренду майна (земельної ділянки) державною науковою установою, стосовно якого законодавчо встановлена заборона на відчуження та використання не для забезпечення наукової діяльності, у недотриманні законодавчо встановленого порядку передачі земельної ділянки в користування. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, недопущення незаконного використання майна державної наукової установи всупереч дослідним та навчальним цілям та порядку, визначеному законом. Спірна земельна ділянка є державною власністю, передана у постійне користування науковій установі у порядку ст.ст. 22, 24 Земельного кодексу України. Відповідно до ст. 5 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Відповідно до п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, ГУ Держгеокадастру здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони усіх категорій та форм власності, у тому числі щодо дотримання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, у тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок. Вказаним органом не вжито заходів до усунення вищевказаних порушень та повернення спірних земельних ділянок, а тому вбачаються правові підстави щодо звернення прокурора до суду із вказаним позовом. Оспорюваний договір порушує права Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук України, якому спірні земельні ділянки надавалися виключно для забезпечення наукової діяльності. Шосткинською окружною прокуратурою було спрямовано листи до начальника Головного управління Держгеокадастру в Сумській області за № 55/1-4895вих-21 від 10.12.2021 та № 55/1-4004вих-21 від 17.12.2021, з метою висвітлення виявлених прокурором порушень, встановлення причин самостійного не вжиття заходів щодо захисту інтересів держави. Відповідно до листа-відповіді Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 13.12.2021 №10-18-0.6-6287/2-21, управління повідомило прокуратуру про відсутність правових підстав для звернення з позовом до суду та зазначено, що не заперечує щодо вжиття заходів представницького характеру Шосткинською окружною прокуратурою щодо визнання недійсним спірного договору. Відповідь на лист №55/1-5004вих-21 від 17.12.2021 до Шосткинської окружної прокуратури не надійшла. Про наміри звернутися до суду в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Сумській області Шосткинською окружною прокуратурою на адресу позивача було спрямовано відповідний лист від 28.12.2021 за №55/1-5176вих -21.

Зі змісту позовної заяви, предмета спору, характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі позивача та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.

Згідно з державним актом серії І-СМ № 000215 від 01.07.2002, Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук України (далі – Інститут) передано в постійне користування земельні ділянки державної форми власності площею 1082,0083 га на території Глухівської міської ради Сумської області з цільовим призначенням – для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, ведення сільського господарства.

06.01.2021 між Інститутом луб`яних культур Національної академії аграрних наук України та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 02 на виконання науково-технічних робіт, згідно з яким підрядник (другий відповідач) зобов`язується на землях загальною площею 650 га, розташованих на території Глухівської міської ради Шосткинського району Сумської області, здійснити науково-технічні роботи щодо модернізації технології обробітку ґрунту, вирощування та збирання врожаю сільськогосподарських культур кукурудзи та соняшника в кліматичних умовах Шосткинського району Сумської області, за результатами яких розробити та передати замовнику (першому відповідачу) звіт про результати вказаних робіт, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (пункт 1 договору).

Відповідно до пунктів 3, 4 договору, проведення робіт з вирощування кукурудзи та соняшника здійснюється матеріалами (насіння, засоби захисту рослин, добрива) та технікою підрядника. Усі роботи, що є предметом договору, здійснюються підрядником, його силами та засобами, фінансами та матеріальними ресурсами.

Договір укладено строком до 31.12.2022 (пункт 6 договору).

Підрядник зобов`язується виконати науково-технічні роботи в термін з 26.02.2021 до 31.12.2022 (пункт 7 договору).

За умовами пункту 9 договору, замовник здійснює оплату робіт шляхом перерахування підряднику на його рахунок в термін до 25 грудня кожного року протягом терміну дії договору коштів у розмірі 90 відсотків вартості зібраного врожаю.

Відповідно до пункту 10 договору за погодженням сторін розрахунки можуть бути проведені в натуральній формі шляхом передачі замовником у власність підрядника 90 відсотків зібраного врожаю.

У пункті 11 договору сторони узгодили, що для проведення розрахунків, вартість вирощеної сільськогосподарської продукції визначається за середньою вартістю відповідної продукції у Сумській області за домовленістю сторін.

У разі не сплати замовником обумовленої в п. 9 суми, підрядник має право використати вирощену сільськогосподарську продукцію або врожай на власний розсуд у рахунок сплати замовником наданих послуг (пункт 12 договору).

Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оспорюваний договір не відповідає вимогам закону, за своїм змістом не є договором на виконання науково-дослідних робіт, а за своєю правовою сутністю є договором оренди землі, який укладено з порушенням земельного законодавства. Земельні ділянки передані неправомочним суб`єктом, який не наділений будь-якими повноваженнями щодо розпорядження ними, у тому числі передавати в оренду; у договорі не зазначено кадастрових номерів земельних ділянок.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ст. 236 ЦК України).

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» наукова (науково-технічна) робота - наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки, проведені з метою одержання наукового, науково-технічного (прикладного) результату. Основними видами наукової (науково-технічної) роботи є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, дослідно-технологічні, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов`язані з доведенням нових наукових і науково-технічних знань до стадії практичного використання.

Статтею 4 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачено, що суб`єктами наукової і науково-технічної діяльності є наукові працівники, науково-педагогічні працівники, аспіранти, ад`юнкти і докторанти, інші вчені, наукові установи, університети, академії, інститути, музеї, інші юридичні особи незалежно від форми власності, що мають відповідні наукові підрозділи, та громадські наукові організації.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед видів діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є лісопильне та стругальне виробництво (основний), виробництво дерев`яної тари та роздрібна торгівля. Тобто, ФОП ОСОБА_1 не є суб`єктом наукової діяльності у розумінні ст. 4 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Інститут луб`яних культур Національної академії аграрних наук є державною, бюджетною, неприбутковою, науковою установою, створеною з метою наукового забезпечення розвитку галузей льонарства і коноплярства, створення сировинної бази луб`яних культур шляхом виведення сортів, розробки екологічно безпечних технологій вирощування, збирання і перероблення льону-довгунця і конопель, ведення доказового, базового та сертифікованого насінництва, раціонального використання природних ресурсів та розроблення нормативно-аналітичної документації на сировину (пункти 1, 7 статуту Інституту).

Пунктом 10 статуту Інституту визначено, що за Науковою установою закріплені земельні ділянки, які використовуються для забезпечення наукової діяльності установи та надані їй на праві постійного користування, що посвідчується у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, в тому числі підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Отже, Інститут луб`яних культур Національної академії аграрних наук, як постійний користувач спірних земельних ділянок, має право виключно володіти та користуватися такими земельними ділянками.

Традиційно право володіння розуміється як належність об`єкта певному суб`єкту, фактичне панування суб`єкта над об`єктом; право користування - як процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об`єкта, а також створених за його допомогою благ.

Будучи специфічним речовим правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб`єктно-об`єктним складом: об`єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності, суб`єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені законом (стаття 92 ЗК України).

Право постійного користування є одним з двох можливих титулів, що надає право користування землею: глава 15 ЗК України “Право користування землею” передбачає користування землею на праві постійного користування та на праві оренди землі.

Права землекористувачів визначені статтею 95 ЗК України, відповідно до якої землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Таким чином, Інститут, як землекористувач на титулі права постійного користування, наділений передбаченими правами щодо земельних ділянок, належних йому на праві постійного користування.

Закон не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема, і в частині самостійного господарювання на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.

Формулювання законодавця “право самостійно господарювати” підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи що таке господарювання має відбуватися самостійно.

Зі змісту умов оспорюваного договору суд встановив, що право володіння та користування, як правомочності, що належать землекористувачу, реалізуються не Інститутом, а другим відповідачем. Це зокрема вбачається з п. 1, 3, 4, 13.1, 13.5, 14.4, 14.10 договору. Метою укладання договору підряду на виконання науково-технічних робіт від 06.01.2021 № 02 є не отримання науково-технічних робіт, а виключно можливість використання підрядником конкретних земельних ділянок наукової установи для здійснення сільськогосподарської діяльності з метою отримання прибутку.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що спірний правочин є удаваним, тобто таким, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За своєю юридичною природою та правовою сутністю спірний договір є договором оренди землі (строкове платне користування земельною ділянкою).

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про оренду землі” (далі – Закон) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У договорі підряду на виконання науково-технічних робіт від 06.01.2021 № 02, сторони визначили об`єкт оренди, зокрема земельні ділянки площею 650 га, якими користується другий відповідач, дату укладення та строку дії договору (з 06.01.2021 до 31.12.2022), орендну плату, яка фактично складає 10 відсотків вирощеного та зібраного підрядником врожаю, який залишається у власності замовника.

Разом з цим, за приписами ст. 4 Закону, орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Стаття 124 Земельного кодексу України передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Суд встановив, що земельні ділянки на території Глухівської міської ради Сумської області надані Інституту на праві постійного користування, тому останній не наділений повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками, зокрема передавати їх в оренду. Земельні ділянки передані в користування другому відповідачу без проведення земельних торгів, у договорі відсутня така істотна умова, як кадастровий номер земельної ділянки.

Оскільки оспорюваний договір укладений з порушенням положень ст.ст. 92, 93, 95, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 15 Закону України “Про оренду землі”, перший відповідач не наділений повноваженнями розпоряджатися земельною ділянкою, зокрема, передавати останню в оренду, суд дійшов висновку, що сторонами в момент вчинення правочину не додержано вимог, які встановлені частинами першою - другою, четвертою-п`ятою статті 203 цього Кодексу, що є підставою недійсності правочину.

Відповідачі у заявах № 25 від 24.01.2022 (вх. № 629/22 від 25.01.2022, вх. № 651/22 від 26.01.2022 та вх. № 830 від 02.02.2022) та б/н від 24.01.2022 (вх. № 653/22 від 26.01.2022 та вх. № 736 від 31.01.2022), що прийняті судом, визнали позовні вимоги повністю.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги, які є обґрунтованими та правомірними, шляхом визнання недійсним та припинення на майбутнє договору підряду на виконання науково-технічних робіт № 02 від 06.01.2021, що укладений між Інститутом луб`яних культур Національної академії аграрних наук України та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 , а також, на підставі ст. 216 ЦК України, зобов`язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити земельні ділянки площею 650 га, розташовані на території Глухівської міської ради Сумської області, які перебувають у користуванні Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук України на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-СМ №000215 від 01.07.2002.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачами позову до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в сумі 2270 грн 00 коп. (50 відсотків судового збору), сплачений платіжним дорученням № 2782 від 16.12.2021, підлягає поверненню прокуратурі з державного бюджету.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України   витрати прокуратури по сплаті судового збору в сумі 2270 грн 00 коп. (50 відсотків судового збору) покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 2, 129, 130, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір підряду на виконання науково-технічних робіт № 02 від 06.01.2021, укладений між Інститутом луб`яних культур Національної академії аграрних наук України (вул. Терещенків, буд. 45, м. Глухів, Сумська область, 41400, код ЄДРПОУ 00497845) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

3.          Зобов`язати Фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити земельні ділянки площею 650 га, розташовані на території Глухівської міської ради Шосткинського району Сумської області, які перебувають у користуванні Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук України на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-СМ №000215 від 01.07.2002.

4.          Повернути Сумській обласній прокуратурі (Україна, 40030, Сумська область, місто Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, будинок 33, код ЄДРПОУ 03527891) з державного бюджету України (рахунок UA868999980313181206083018540, отримувач Сумська МТГ/22030101, ЄДРПОУ 37970404, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат)) судовий збір в сумі 2270 грн 00 коп., сплачений платіжним дорученням № 2782 від 16.12.2021.

5.          Стягнути з Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук України (Україна, 41400, Сумська область, місто Глухів, вулиця Терещенків, будинок 45, код ЄДРПОУ 00497845) на користь Сумської обласної прокуратури (Україна, 40030, Сумська область, місто Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, будинок 33, код ЄДРПОУ 03527891) 1135 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

6.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Сумської обласної прокуратури (Україна, 40030, Сумська область, місто Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, будинок 33, код ЄДРПОУ 03527891) 1135 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

7.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Відповідно до ст. ст.   241,   256,   257 ГПК України   рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 16.02.2022, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному у період з 03.02.2022 до 11.02.2022.

Суддя                                Д. В. Вдовенко