Справа № 760/2334/21

Провадження №2/654/226/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

                                     головуючого судді Сіянко В.М.,

                                     за участю секретаря Петришак В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження при заочному розгляді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група електроюа» про стягнення заборгованості,

                                                    у с т а н о в и в:

В червні 2021 року до Голопристанського районного суду Херсонської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група електроюа»  про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 та відповідачем 30.09.2019 укладено договір оренди обладнання з обов`язковим викупом №30-09-2019-3/2, предметом договору є зарядна (пристрій) станція №1222, модель АЕ-1 для електромобілів. Відповідач порушив умови договору, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 74392,52 грн, яка складається з: сума основного боргу 71425,93 грн (2000 доларів США+536 доларів США = 2536 доларів США, курс долара – 2816,48 грн за 100 доларівСША); 3% річних 681,02 грн (2536*3*116/365/100= 24,18 доларів США); інфляційні збитки 2285,57 грн.

Справу розглянуто за відсутності позивача відповідно до його клопотання.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав.

Згідно ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення, проти чого представник позивача не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Група Електроюа» було укладено договір №30-09-2019-3/2 оренди обладнання з обов`язковим викупом.

Предметом договору є зарядні пристрої для електромобілів з наступними характеристиками: станція заряджання електромобілів змінного струму «Пристрої зарядні для електромобілів типу УЗЄ, код ДКПП 27.11.50-33.00», Клас 1, тип системи заземлення TN-S, електроживлення станції здійснюється від трифазної п`ятипровідної мережі змінного струму з номінальною напругою 380, частотою (50+-1) Гц), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування з зобов`язанням обов`язкового викупу наступне майно (обладнання): зарядні пристрої (станції) для електромобілів з характеристиками, визначеними у Специфікації, що є додатком до даного договору у кількості одна одиниця.

Пунктом 1.1.1. встановлено, що загальна вартість об`єктів оренди становить 48160 гривень, що на дату укладання договору становить 2 000 доларів США.

Згідно з пунктом 3.1. договору термін оренди складає 1 рік з моменту прийняття об`єкту оренди, а саме до 30 вересня 2020 року.

Відповідно до пункту 4.1. договору розмір орендної плати за весь об`єкт, що орендується, у цілому складає 2% в місяць від загальної вартості об`єкту оренди, яка вказана п. 1.1.1. даного договору, з щомісячною капіталізацією, а саме: кожного місяця, протягом строку користування об`єктом оренди відсоток включає в себе суму капіталізації відповідно до п.4.3.

Пунктом 4.2. встановлено, що дата повернення всієї загальної суми орендних платежів (відсотків) за один рік та обов`язкового викупного платежу, згідно п.8.1 Договору, припадає на 366 день, а саме до 1 жовтня 2020 року.

Виплата орендних платежів (відсотків) протягом 365-ти днів з дати заключення договору не проводиться, а сума щомісячних нарахованих відсотків, яка підлягає виплаті щомісяця капіталізується шляхом додавання до загальної суми обов`язкового викупного платежу в розмірі 536 доларів США та до суми орендних платежів нарахованих за попередні періоди і підлягає виплаті на 366 день з дати укладення цього договору, а саме 1 жовтня 2020 року (п.4.3).

Згідно з пунктом 6.1. договору встановлено, що об`єкт оренди вважається переданим в оренду і повернутим з оренди з моменту підписання даного договору та  специфікації об`єкта оренди.

Пунктом 8.1. вказаного договору визначено, що орендар зобов`язується викупити об`єкт оренди в кінці строку дії цього договору, або достроково в будь-який час на вимогу орендодавця, за умови письмового повідомлення орендодавцем орендаря на поштову адресу, або подання особисто, під розпис про вручення повідомлення уповноважені особі (працівнику) орендаря за реквізитами, визначеними у цьому договору не пізніше ніж за 2 (два) місяці до дати обов`язкового викупу.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Так, відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вже встановлено судом, відповідно до пункту 4.3. договору оренди виплата орендних платежів (відсотків) протягом 365-ти днів з дати заключення договору не проводиться, а сума щомісячних нарахованих відсотків, яка підлягає виплаті щомісяця капіталізується шляхом додавання до загальної суми обов`язкового викупного платежу в розмірі 536 доларів США та до суми орендних платежів нарахованих за попередні періоди і підлягає виплаті на 366 день з дати укладення цього договору, а саме 1 жовтня 2020 року.

Позивачем, 08 грудня 2020 року було направлено лист-претензію відповідачу з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі за користування зарядними станціями та викупу об`єктів оренди, однак відповідач жодним чином не відреагував лист (а. с. 15-19).

Судом встановлено, що відповідач жодного платежу на погашення боргу не здійснив.

Таким чином, в ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, а тому позов про стягнення з ТОВ «Група Електроюа» на користь позивача суми основного боргу в розмірі 71425,93 грн, що еквівалентно 2536 доларів США, є таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що з відповідача в користь позивача підлягає стягненню також три проценти річних від простроченої суми.

Разом з тим, за змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.

Також, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).

Враховуючи викладене, суд відмовляє в позові в частині стягнення інфляційних збитків.

За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1362 грн судового збору, що був сплачений при зверненні до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

                                                       у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група електроюа»  про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група електроюа» на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором №30-09-2019-3/2 в розмірі 72106 (сімдесят дві тисячі сто шість) гривень 95 копійок, а також судові витрати в розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні.

В іншій частині позову відмовити.

Зазначити дані сторін:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Група електроюа», код ЄДРПОУ 42869331, місцезнаходження юридичної особи: 03087, м. Київ, вул. Пітерська, 5-А.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 15 лютого 2022 року.

Суддя                                                                 В. М. Сіянко