Справа №431/334/22

Провадження №3/431/113/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року Старобільський районний суд Луганської області у складі головуючого – судді Кудрявцева І.В., при секретарі Мацнєвій Ю.В., за участі особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Старобільського районного суду Луганської області у м.Старобільську Луганської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з САП Старобільського РУП ГУНП Луганської області (протокол ВАБ №712942) стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Підгорівка Старобільського району, громадянина України, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ №712942, 11 січня 2022 року о 16-28год. у АДРЕСА_1 , особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 здійснював реалізацію пального, а саме бензину без господарської діяльності, а саме без ліцензії на заняття такою діяльністю та сертифіката якості.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину у скоєнні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що він пальним не торгував, ОСОБА_2 йому не відомий.

Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши матеріли справи, суд приходить до наступного:

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч.2 ст.246 КупАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається КУпАП та іншими законами України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання та застосування практики рішень Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 06.03.2017р. у справі «Карелін проти РФ» ЄСПЛ визнав, що інформація, яка міститься у протоколі про адміністративне правопорушення, не могла розглядатись у якості доказу, що стосується встановлення фактичних елементів (п.66 вказаного рішення).

У зв`язку з викладеним, враховуючи зазначений висновок ЄСПЛ у рішенні від 06.03.2017р. у справі «Карелін проти РФ», суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення ВАБ №712942 (а.с.2) не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно досліджених у судовому засіданні письмових пояснень ОСОБА_2 , даних 11.01.2022р. на ім`я начальника Старобільського РУП ГУНП (а.с.8), йому стало відомо що у АДРЕСА_1 продають дешеве паливо, 11.01.2022р. приблизно о 15-50год. він приїхав за вказаною адресою щоб заправитись пальним, до нього вийшов чоловік, поговоривши з яким він заплатив 240грн. а той чоловік залив у бак його автомобіля 10л.

Згідно дослідженої у судовому засіданні копії письмових пояснень ОСОБА_3 , даних на ім`я начальника Старобільського РУП ГУНП (а.с.11), 11.01.2022р. приблизно о 12-00год. її чоловік ОСОБА_1 поїхав в гості до доньки у м.Луганськ, коли саме повернеться їй невідомо.

Згідно досліджених у судовому засіданні письмових пояснень ОСОБА_4 , даних 17.01.2022р. на ім`я начальника Старобільського РУП ГУНП (а.с.12), де саме перебувають її сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_6 їй не відомо, щодо торгівлі бензином чи іншим пальним сказати нічого не може.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Європейським судом з прав людини у прийнятих рішеннях висловлено правову позицію щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у постанові Суду у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» від 08.06.1976 року були визначені критерії, за наявності будь-якого із них правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є «Критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачено як злочин відповідним національним законодавством; критерій «кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинно розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; критерій «мети та тяжкості наслідків» за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання (пункти 82-83 вказаної постанови).

У справі “Лучанінова проти України” (рішення від 09.06.2011 р., заява N16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції “з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням”.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є такими, що підлягають застосуванню при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З огляду на положення ст.ст.254,256,257,279 КУпАП та практику ЄСПЛ суд доходить висновку що викладена у протоколі у справі про адміністративне правопорушення суть адміністративного правопорушення є формулюванням висунутого проти особи обвинувачення у вчиненні правопорушення.

У рішенні по справі “Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії” ЄСПЛ зазначив, що ч.2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Отже ЄСПЛ сформульовано однозначний висновок про те, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

З огляду на зазначене, суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вказаний обов`язок повністю покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол.

Це повністю узгоджується з приписами ч.2 ст.251 КУпАП, згідно яких обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У своїх рішеннях («Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року п.161, «Кобець проти України» від 14.02.2008 року пункт 43, «Бочаров проти України» від 04.06.2011 року пункт 45, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, пункт 65), Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність випливає із співіснування достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою висновків.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що з доданих до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалів вбачається, що єдиним джерелом доказів, який містить відомості про обставини інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, є письмові пояснення лише одного свідка (а.с.8) і з вказаних письмових пояснень не вбачається що саме ОСОБА_1 11.01.2022р. здійснив реалізацію бензину, і наявність такого і лише одного джерела доказів у справі не є достатнім для формулювання безсумнівного, чіткого і підтвердженого сукупністю доказів висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, а відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, у зв`язку з чим суд вважає що в діях ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна сторона інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, а отже відсутній і склад вказаного адміністративного правопорушення, та вважає за недоцільне направляти дану справу на доопрацювання, і вважає за необхідне провадження у даній справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ст.247, ст.283, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанову може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя І.В. Кудрявцев