Справа № 11а-2250,2006 р, Категорія 125 ч. 2 КК України, Суддя у 1-й інстанції Ляшенко Д.В., Доповідач Єгорова О.І.,
УХВАЛА:
Ім'ям України 1 вересня 2006 року, колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі: головуючого: Масло В.У., суддів: Єгорової О. І, Грішина Г. А., з участю виправданого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по звинуваченню ОСОБА_1 за ст.. 125 ч. 2 КК України по апеляції заявника ОСОБА_2 на вирок Пролетарського районного суду Донецької області від 6.06.2006 року, яким був виправданий
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Целіноградської області Казахстана, громадянин України, росіянин, освіта середня, не одружений, не працюючий, не судимий, що мешкає за АДРЕСА_1,
за ст.. 125 ч. 2 КК України - за відсутністю доказів.
ОСОБА_2 звернулась 7.11.2005 року до суду з скаргою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння ним 15.12.2005 року злочину, передбаченого ст.. 125 ч. 2 КК України, посилаючись на те, що він навмисно заподіяв їй на підставі особистих неприязних взаємовідносин легкі тілесні ушкодження. Вдарив 5 разів головою о стіну, заподіявши струс головного мозку, що потягло легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Суд, перевіривши надані докази, та матеріали справи, прийшов до висновку, що докази провини ОСОБА_1 відсутні. Має місце наклеп, тому що заявниця та відповідач мають неприязні стосунки з-за квартири, з якої заявниці виселяє ОСОБА_1, будь яким способом, бажаючи повновладно нею володіти.
У апеляції заявниця просить скасувати рішення суду про виправдання відповідача, та постановити Апеляційний вирок, яким визнати його винним, відшкодувати моральну та матеріальну шкоду.
Заслухавши доповідача, виправданого ОСОБА_1, що вважає вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи колегія вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав. Суд першої інстанції повно всебічно та ретельно перевірив всі обставини, на які посилається заявниця, та обґрунтовано прийшов до висновку про недоведеність провини ОСОБА_1, відсутність достатніх доказів, що стверджували б подію злочину та доведеність його вини.
Посилання заявниці на матеріали судово-медичних експертиз, якими, нібито були встановлені тілесні ушкодження у ОСОБА_2, не є достатніми для висновку про заподіяння їй побоїв при обставинах, на які вона посилалася. При огляді ОСОБА_2 ніяких пошкоджень, чи об'єктивних слідів, на голові та грудної клітині не знайдено. Діагноз: „черепно-мозкова травма, струс головного мозку легкого ступеню" був виведений на підставі мікросімптоматики, яка характеризувалася недовгими функціональними порушеннями. (с.с. 50, АКТ СМЕ).
З урахуванням загальних захворювань ОСОБА_2, її неврологічного статусу: церебральний атеросклероз, остеохондроз, суд не виключає можливість симуляції струсу головного мозку. Мотивом поведінки ОСОБА_2 є, як визнав суд, неприязні стосунки, бажання висилити ОСОБА_1 з квартирі, відхилення позовних вимог ОСОБА_2 про його виселення судом.
Такі висновки, колегія вважає обґрунтованими у зв'язку з тим, що доводи заявниці про заподіяння їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 при вказаних обставинах не підтверджуються ніякими доказами. Допитані свідки, у тому числі робітники міліції, що були викликані ОСОБА_2 заздалегідь, ОСОБА_3( а.с. 89) ОСОБА_4, ( а.с. 97) також посилалися на те, що, заявниця вчинила сварку. Скаржилася на ОСОБА_1, але ж показати тілесні ушкодження не змогла, та видимих слідів побиття не мала. Вони також показали, що ОСОБА_2 неодноразово викликала робітників міліції за цією адресою, скаржилася на колишнього зятя, але її скарги ніколи не підтверджувалися
Неповнолітні свідки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що давали послідовні показанні також підтвердили, що ОСОБА_2 провокувала бійку, але ж її ніхто не бив ( а.с. 88).
Суд обґрунтовано прийняв рішення, що можливості отримання нових доказів провини ОСОБА_1 вичерпані, та на них і не посилається сама заявниця, і виніс виправдувальний вирок.
Верховний Суд України у своїх постановах неодноразово звертав увагу судів на те, що: " згідно з вимогами ст.323 КПК України ( 1003-05 ) в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При винесенні вироку суд колегіально чи суддя одноособово, в умовах, що виключають будь-яке втручання у вирішення конкретних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК України." ( Постанова ВС України №5 от 29.06.1990 р)
Колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, та задоволення скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366-368 УПК України, колегія
УХВАЛИЛА:
вирок Пролетарського районного суду Донецької області від 6.06.2006 року, щодо ОСОБА_1 віправданого за ст. 125 ч. 2 КК України за заявою гр. ОСОБА_2 залишить без зміни, а апеляцію ОСОБА_2 -без задоволення.