Справа № 2-1522/2007 року

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 травня 2007року       Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючго - судді        Антоняка Т.М.

секретаря                                          Бабій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Івано-Франківське міське управління земельних ресурсів та управління архітектури і містобудування Івано-Франківського міськвиконкому, про визнання частково недійсним державного акту про право приватної власності на землю, про визнання права власності на майно та земельну ділянку за набувальною давністю,суд -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Івано-Франківське міське управління земельних ресурсів та управління архітектури і містобудування Івано-Франківського міськвиконкому про визнання частково недійсним державного акту про право приватної власності, виданого ОСОБА_2 13 березня 2003року, та зареєстрованого за №9310, на земельну ділянку розміщену в АДРЕСА_1, з цільовим призначенням : для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Також позивач просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на земельну ділянку розміром 10,15*3,30м , розміщену за вказаною адресою і на якій розміщений металевий гараж, а також визнати за ним право власності на рухоме майно, а саме гараж металевий розміром 6,60*3,30м розміщений на зазначеній земельній ділянці.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, з мотивів зазначених в ньому, уточнивши ці вимоги в прохальній частині, та суду пояснив, що 23 квітня 1981 року рішенням №254 виконкому Івано-Франківської міської ради його довірителю, як інваліду 2-гої групи з дитинства , у винятковому порядку було надано дозвіл на встановлення металевого збірно-розбірного гаражу. Місце встановлення гаражу було визначено рішенням МВК як вул.Набережна ім.Стефаника в м.Івано-Франківську, однак через відсутність вільних місць для встановлення гаражу, позивач облаштував таке місце і встановив гараж по АДРЕСА_1. На підтвердження добросовістності користування ним земельною ділянкою представив договір про користування електричною енергією за вказаною адресою від 26.03.2004року, та підтвердження витрат на придбання будівельних матеріалів, що були використані для влаштуванню гаражу. Оскільки, земельна ділянка на якій розташований гараж позивача була приватизована відповідачем, позивач вважає своє право порушеним , дії відповідача незаконними, та просить позов задоволити.

Відповідач проти позову заперечила, суду вказавши на те, що набула права власності на спірну земельну ділянку в порядку і в спосіб передбачений законодавством, для обслуговування належного їй домоволодіння. Також суду вказала, представивши копії докумнтів, на те що з приводу усунення перешкод в корстуванні спірною земельною ділянкою є рішення Івано-Франківського міського суду від 11 грудня 2006року, що набрало законної сили і яким її вимоги задоволено, а також ухвала Івано-Франківського міського суду від 22 березня 2007року, щодо відстрочення виконання зазначеного рішення суду

строком до 01 жовтня 2007року. Щодо вимоги про визнання права власності на рухоме майно,-гараж металевий, то таку вимогу вважає безпідставною,оскільки ніхто не заперечує що зазначене майно є власністю позивача. В задоволенні позову просила відмовити.

Представник третьої особи, Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів вимоги позову заперечив, вказавши що відповідачем у встановленому законом порядку було дотримано порядку набуття земельної ділянки у власність, в той час як позивачем спірна ділянка використовується без законних підстав.

Представник третьої особи, управління архітектури та містобудування Івано-Франківського МВК, вимоги позову заперечив, вказавши суду, що в позивача не виникало права законного землекористування спірною земельною ділянкою, оскільки рішення Івано-Франківського МВК №254 від 23 квітня 1981 року давало підстави для встановлення позивачем гаражу по вул.Набережній ім.Стефаника в м.Івано-Франківську, а не за адресою АДРЕСА_1, а тому вважає, що встановлення металевої конструкції, якою є збірно-розбірний гараж, є самочинним. Щодо вимоги позову про визнання права власності на рухоме майно,-гараж металевий, то таку вимогу слід вважати безпідставною, оскільки ніхто не оспорює права власності на цю збірно-розбірну металеву конструкцію.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3,який є чоловіком відповідачки, повідомив, що сім"я їх проводила приватизацію домоволодіння, а згодом і земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку. Погодження сусідів-суміжників по землекористуванню були зібрані і надані органам землеустрою,а щодо позивача , вважає що його згода не потрібна,оскільки той проживає за іншою адресою і не є суміжним землекористуавчем.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомила,що підписувала акт погодження меж землекористування з відповідачем для приватизації ним земельної ділянки з метою обслуговування власного домоволодіння. Підстави встановлення гаражу позивачем на спірній землі їй не відомі.

Свідок ОСОБА_5 суду повідомив, що у 1981 році, рішенням Івано-Франківського МВК позивачу було надано право на встановлення гаражу по вул.Набережній ім. Стефаника. Однак через відсутність вільних місць по визначені адресі, за усним погодженням з працівником архітектури, гараж було встановлено по АДРЕСА_1 .Вказав на те,що гаражем позивач користується з 1981 року, витратив кошти та зусилля на його облаштування і зауважень по землекористуванню за цей час до нього не було.

Свідок ОСОБА_6 суду повідомив,що є сусідом позивача по розміщенню гаража, яким той користувався з 1981 року, однак вказує,що бачив дозвіл тільки на свій гараж,а про документи дозвільного характеру від архітектури на встановлення гаража позивача не знає нічого.

Судом були досліджені наступні письмові докази, що підтверджують вимоги та заперечення сторін в даних правовідносинах:

·             Витяг з рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 23.04.1981 року №254, який дозволяє позивачу встановити збірно-розбірний гараж для зберігання автомашини "Москвич" по Набережній ім.Стефаника в м.Івано-Франківську.

·             Лист від 04.03.1981 року міського управління в справах будівництва та архітектури МВК,щодо можливості розгляду заяви позивача про встановлення гаражу на черговому засіданні МВК.

·             План земельної ділянки,що передається у приватну власність гр.ОСОБА_2, з погодженням меж та площі земельної ділянки суміжними користувачами.

Державний акт на право приватної власності на землю виданий ОСОБА_2,що проживає за адресою АДРЕСА_1, в тому що на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.12.2002року №525 їй передано в приватну власність земельна ділянка площею 0,0349га для будівництва та ослуговування жилого будинку.господарських будівель та споруд.

·             Копія посвідчення інваліда 2-гої групи дитинства на ім"я позивача

·             Лист управління архітектури і містобудування №90 від 30.01.2006року щодо відсутності дозволу на встановлення ОСОБА_1 гаража по АДРЕСА_1.

·             Договір на користування електричною енергією на ім"я позивача від 26.03.2004року з вказівкою на адресу його проживання (АДРЕСА_2),та на те,що електрифікується гараж.

·             копії квитнацій до прихідних касових ордерів, вимоги та накладної про понесені витрати на влаштування гаражу

·             копія рішення Івано-Франківського міського суду від 11 грудня 2006року,яким зобов"язано ОСОБА_1 не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, та знести гараж, що розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

·             Копія ухвали Івано-Франківського міського суду від 22 березня 2007року про відстрочку виконання рішення суду від 11.12.2006року до 01 жовтня 2007року.

Заслухавши пояснення сторін,третіх осіб, свідків,всебічно та об"єктивно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1, придбав збірно-розбірний гараж та встановив його по вул.Сніжній в м.Івано-Франківську, за визнання самого позивача, без наявності відповідного дозволу на розміщення саме на цій земельній ділянці.

Відповідно до вимог ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито,безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, або рухомим майном-протягом п"яти років, набуває власності на це майно (набувальна давність). Позивач, як він сам зазначив, не заволодівав чужим майном, гараж металевий ним придбаний, відповідач не оспорює права власності на зазначене рухоме майно,а тому ця вимога є безпідставною.

Цією ж статтею 344 ЦК України встановлено,що набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. А відповідно до ст.119 ЗК України громадяни, які добросовісно і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку,можуть звернутися до органу державної влади, або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування. Як свідчать здобуті докази, позивач не звертався до органу місцевого самоврядування з проханням закріпити за ним зазначену земельну ділянку у порядку встановленому ст.ст.116,118 та 119 ЗК України. При цьому вимогу про право власності за набувальною давністю позивач заклав після набуття у встановленому законом порядку права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

Заявлена вимога позову щодо застосування набувальної давності не може бути прийнята судом, оскільки зазначена норма (ст.119 ЗК України) набрала чинності з 01 січня 2002року і не має зворотньої дії на правовідносини, що виникли і тривали до зазначеного часу.

Відповідно до ч.З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи, або особа,щодо якої встановлені ці обставини. Рішенням    Івано-Франківського міського суду від 11  грудня 2006року, що вступило в законну силу, встановлено факт порушення ОСОБА_1 порушення вимог земельного законодавства та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, та знести гараж, що розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 22 березня 2007року надано відстрочку виконання зазначеного рішення суду до 01 жовтня 2007року.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 116,118,119, п.1 прикінцевих положень ЗК України, ст.344 ЦК України, ст. ст. 213-215 ЦПК України

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Івано-Франківське міське управління земельних ресурсів та управління архітектури і містобудування Івано-Франківського міськвиконкому, про визнання частково недійсним державного акту про право приватної власності на землю, про визнання права власності на майно та земельну ділянку за набувальною давністю- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Івано-Франківський міський суд.