Справа №  2-251/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

29 березня  2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого –судді Бухтіярової І.О.,

при секретарі –Галич Л.В.,

з участю –позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Сімонова О.Р.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягав виконанню, та про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 29.01.2010 року до суду з даним позовом до відповідача ПАТ «Укрсоцбанк»про визнання недійсним виконавчого напису нотаріуса, посилаючись на наступні обставини: 22.01.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір кредиту № 153/11-03. Відповідно до умов Договору кредиту Відповідач надав кредит для придбання автомобіля марки «SUBARU OUТBACK»у сумі 196 000,00 гривень з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 05.01.2015 року.

В забезпечення виконання кредитних зобов’язань за договором кредиту між позивачем та відповідачем 22.01.2008 року було укладено договір застави вище зазначеного автомобіля, який було посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 179.

Згідно умов кредитного договору позивач повинен був сплачувати 2333,00 гривень не пізніше 5 числа кожного місяця. До червня 2008 року він своєчасно виконував свої  зобов’язання, але з початком кризи його фінансовий стан погіршився. У зв`язку з ускладненням можливості здійснювати своєчасне та належне погашення кредитних зобов`язань позивач у вересні 2008 року звернувся до кредитного спеціаліста банку  з усним проханням про надання йому кредитних канікул або про перерахунок (реструктуризацію) боргу. Після здійснення позивачем чергових виплат за договором кредиту, йому 28.10.2008 року представником банку було вручено під підпис повідомлення  № 22-0031/96-441 про заборгованість у сумі 9721,69 гривень. Ознайомившись з текстом повідомлення позивач знову звернувся до кредитного спеціаліста банку з проханням надати відстрочку на декілька місяців та з проханням пояснити мету цього повідомленням. На ці питання він отримав відповідь, що це стандартна процедура, що вона потрібна для надання кредитних канікул, та йому потрібно зайти до них через тиждень. 03.11.2008 року позивач отримав від банку другий лист, за цим же номером, в якому була зазначена  сума заборгованості у розмірі 14 248,47 гривень. Позивач запитав про кредитні канікули, але йому розповіли, що процентні ставки виросли та кредитні канікули дають тільки тим клієнтам з якими підписані додаткові угоди про збільшення процентної ставки. Тому він з’явився до банку 07.11.2008 року та підписав додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту № 153/11-03 від 22/01/2008 року. Після цього йому було сказано, що з проханням з приводу кредитних канікул він може звернутися до банку у новому 2009 року.

Але коли він звернувся до банку наступного разу, йому повідомили, що на вимогу відповідача нотаріусом ОСОБА_4 09.01.2009 року було здійснено виконавчий напис  за реєстровим № 74 про звернення стягнення на предмет застави.

Після цього позивач написав листа до банку з проханням надати йому можливість гасити заборгованість частками та надав перелік майна, який він виставив на продаж. Мета цього прохання була погасити заборгованість до 01.01.2010 року та залишити за собою право володіти  автомобілем марки «SUBARU OUТBACK», про який він мріяв довгі роки.  

Втім 26.10.2009 року відділом Державної виконавчої служби Шахтарського міжрайонного управління юстиції, було продано вищевказаний автомобіль.

Позивач вважає дії відповідача та третьої особи неправомірними з огляду на наступне.

Згідно п. 3.2.5. договору кредиту право вимоги у банку на повне повернення кредиту виникає тільки після розірвання договору в односторонньому порядку, за письмовим повідомленням Кредитора до Позичальника. Такого листа представниками банку надіслано або вручено під підпис не було.

Згідно ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Згідно п. 4.2. договору застави звернення стягнення на Предмет застави чи на його частину здійснюється відповідно до норм чинного законодавства України та умов цього Договору в судовому або позасудовому порядку. Тобто договором встановлений  порядок звернення стягнення на майно,  яким здійснення виконавчого напису не передбачено, відповідно нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис на договорі застави автомобіля. Норма ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»містить чітку послідовність дій у разі позасудового звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, яким є рухоме майно, а саме: визначає позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, порядок повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, правові наслідки невиконання вимоги обтяжувача, порядок передачі обтяжувачу права власності на предмет забезпечувального обтяження.

Ані цим законом, ані законом «Про заставу», як і  кредитним договором не передбачено можливість вчиняти виконавчий напис нотаріуса.  

Таким чином, вчинення виконавчого напису нотаріусом ОСОБА_4 на договорі застави автомобіля було здійснено неправомірно, з порушенням умов договору та ст. ст. 24, 26, 28  Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».  

Також позивач вважає незаконним здійснення виконавчого напису нотаріусом за відсутності безспірності заборгованості позивача. Згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, здійснення такого напису можливе за умови наявності документів, якими підтверджується   безспірність заборгованості боржника, зокрема: документів про погодження боржником суми  заборгованості, про відмову боржника від сплати визначеної суми  заборгованості або інші.  В дійсності ніяких таких документів у нотаріуса не було, повідомлення боржника про вчинення виконавчого напису у відповідній нотаріальній конторі також не було здійснено.

Крім того, позивач  посилається на неправомірність звернення стягнення на погашення всієї суми за кредитними зобов’язаннями з огляду на те, що строк виконання зобов`язання за договором –05.01.2015 року ще не наступив.    

Позивачем було подано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій він заявляє про незаконність дій відповідача по зверненню стягнення на предмет застави на підставі вчиненого третьою особою виконавчого напису нотаріуса, просить визнати  вчинений 09.01.2009 року виконавчий напис № 74 таким, що не підлягає виконанню та повернути  ОСОБА_1 стягнуті за виконавчим написом нотаріуса кошти у розмірі 100 013,41 гривень.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримував, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності, позов підтримував, просив позов задовольнити.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 в судове слухання не з’явився, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, надав суду пояснення з доданими до них документами на підтвердження своєї позиції.

У судовому засіданні представник відповідача Сімонов О.Р., діючий на підставі довіреності, позов не визнав та пояснив, що згідно п. 282 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.   

Відповідно до п. 1 Розділу 1 Переліка документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку стягнення грошових сум та іншого майна, виплата передача або повернення яких передбачені нотаріально посвідченими угодами, провадиться на підставі:   оригіналу угоди; документа, що встановлює прострочку виконання. Всі ці вимоги закону були додержані як Банком, так і Третьою особою –нотаріусом ОСОБА_4

Документами, що встановлювали прострочку виконання зобов'язання були: вимога про дострокове повернення кредиту, довідка про стан та історію заборгованості за кредитним договором, розрахунок суми заборгованості.   

Вважає аргументи позивача безпідставними, та такими що не підлягають задоволенню.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»22 січня 2008 року було укладено Договір кредиту № 153/11-03, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит для придбання автомобіля марки OUТBACK»у сумі 196 000,00 гривень з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 05 січня 2015 року.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань за договором кредиту між позивачем та відповідачем 22 січня 2008 року було укладено договір застави вказаного автомобіля, який було посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 179.

09.01.2009 року на вимогу відповідача приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 було здійснено виконавчий напис  за реєстровим № 74 про звернення стягнення на предмет застави.

26.10.2009 року відділом Державної виконавчої служби Шахтарського міжрайонного управління юстиції згідно Протоколу № 2362/43 реалізації заставленого рухомого майна, що належить ОСОБА_1, було продано вищевказаний автомобіль в порядку примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Згідно  Постанові Відділу Державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції від 26.11.2009 року у зв`язку з реалізацією заставленого рухомого майна, ДОФ АКБ «Укрсоцбанк»отримав кошти у розмірі 100 013,41 гривень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу»та ст. 572 ЦК України застава –це спосіб забезпечення зобов’язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.   

Згідно зі ст. 87, ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.п. 1,3 ч. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 20/5 від 03.03.2004 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями –не більше одного року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, п.  1 якого визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідчені угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язань.  

З огляду на те, що предметом застави у даному спорі виступало рухоме майно, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№ 1255-IV від 18.11.2003  року, оскільки цей закон регулює обтяження рухомого майна, встановлені з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

Частиною 1 ст. 590 параграфа 6 глави 49 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно їз цим законом.

При цьому ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»передбачає, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші  або цінні папери.

Згідно п. 4.2. договору застави звернення стягнення на Предмет застави чи на його частину здійснюється відповідно до норм чинного законодавства України та умов цього Договору в судовому або позасудовому порядку.

Як вбачається з вище викладеного, Цивільним кодексом України, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»та договором застави від 22.01.2008 року не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

Окрім того, суд приймає до уваги той факт, що частини 1, 3 розділу IX Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»визначають , що цей закон набирає чинності з 1 січня 2004 року. Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим законом, застосовуються в частині, що не суперечать цьому закону України. Тому ст. 20 Закону України «Про заставу», якою безпосередньо визначено можливість звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріусу, судом до уваги в цій частині не приймається, оскільки вказана норма суперечить вимогам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до матеріалів справи, виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом на підставі наданих відповідачем документів, а саме: вимоги  про дострокове повернення кредиту № 22-0031/96-441 від 03.11.2008 року; договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 179 від 22 січня 2008 року; копії кредитного договору № 153/11-03 від 22.01.2008 року разом із графіком погашення; розрахунку заборгованості та вимоги до нотаріуса про вчинення виконавчого напису.

Як вбачається з наведених документів, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримав від банку документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, а саме: платіжних доручень, ордерів, квитанцій, тощо, документів щодо обґрунтування розрахунку заборгованості позивача, дійсної на момент вчинення виконавчого напису..

Таким чином, нотаріус при вчиненні спірного виконавчого напису не переконався у безспірності заборгованості позивача.

Той факт, що у приватного нотаріуса були відсутні підстави вважати безспірним розмір заборгованості позивача перед відповідачем, також підтверджується обставинами справи та іншими  наявними у справі документами.

Так, після виставлення вимоги  про дострокове повернення кредиту № 22-0031/96-441 від 03.11.2008 року, позивач двічі погашав заборгованість, що підтверджується  розрахунком заборгованості ОСОБА_1, наданим представником відповідача. Ще пізніше між відповідачем ПАТ «УКРСОЦБАНК»(АКБ «Укрсоцбанк») та позивачем ОСОБА_1 07.11.2008 року була підписана додаткова угода № 1 про внесення змін до договору кредиту № 153/11-03 від 22/01/2008 року, що свідчить про продовження правовідносин між сторонами на нових умовах. З огляду на викладене суд не сприймає  посилання відповідача на лист –вимогу від 03.11.2008 року, як на доказ, що підтверджував заборгованість позивача на момент здійснення виконавчого напису.

З огляду на викладене, суд дослідивши і оцінивши  доводи та докази, надані сторонами, дійшов висновку про неправомірність вчинення нотаріусом виконавчого напису на договорі застави автомобіля.

Суд вбачає наявними підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягав виконанню. Втім суд враховує ту обставину, що виконавчий напис було виконано і в результаті чого автомобіль, який являвся предметом застави, був реалізований на торгах під час виконавчого провадження, а кошти від його реалізації у сумі 100 013, 41 гривень були зараховані на рахунок відповідача. Виходячи з висновку про неправомірність вчинення виконавчого напису нотаріусом суд вважає стягнені відповідачем кошти від реалізації застави такими, що підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до п. 6 ст. 50 Закону України «Про нотаріат»спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.  

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, додаткових заяв позивача, приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне застосувати ст. 217 ЦПК України та визначити порядок виконання рішення стосовно повернення стягненого за виконавчим написом шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 100 013,41 гривень, отриманих ним від реалізації застави.

На підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним при подачі позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 гривень.

На підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1000,13 гривень.

На підставі п. 6 ст. 50 Закону України «Про нотаріат», ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. ст. 24, 26, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ч. 1 ст. 590 ЦК України, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,  керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-25 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третьої особи приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягав виконанню, та про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса –задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 74, вчинений 09.01.2009 року нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 що до звернення стягнення  на предмет застави –автомобіль SUBARU OUТBACK –таким, що не підлягав виконанню.

Повернути ОСОБА_1 стягнуті за виконавчим написом нотаріуса кошти шляхом стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 100 013,41 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на користь ОСОБА_1 витраті по ІТЗ –120,00 гривень.  

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на користь держави судовий збір у розмірі 1000,13 гривень.

Апеляційна скарга  на рішення суду подається в Донецький апеляційний суд через даний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька                                                                                               І.О.Бухтіярова