2а-650/11

ПОСТАНОВА

1 лютого 2011 року суддя Ворошиловського районного суду м. Донецька Князьков В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька  про перерахунок пенсії згідно ст.50, ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, із розрахунку шести прожиткових мінімумів та з розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2003 р. по 31.10.2006 р., -   

  ВСТАНОВИВ:   

 Позивач звернувся до суду з до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірним дій, перерахунок та виплату пенсії по інвалідності згідно ст.50, п.4 ст.54, п.3 ст.67, ст.71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька здійснити позивачеві перерахунок пенсії по інвалідності згідно до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01.01.2003 р. по 31.10.2006 р. із розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, як ліквідатору 1 категорії і інваліду 3 групи. Позивач зазначив, що у зв’язку з тим, що розмір фактично виплачуваної йому пенсії був значно нижчим, ніж встановлено законом, він звернулася до управління пенсійного фонду з заявою про перерахунок, однак отримав відмову в цьому.     

Відповідач надав суду письмові заперечення на позов, в яких просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.   

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.     

ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1, визнаний інвалідом третьої групи, та встановлена причина інвалідності –професійне захворювання викликане аварією на Чорнобильській АЕС, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2.   

Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька з заявою про перерахунок пенсії з інвалідності згідно до ст. 50, п. 4 ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.   

Ухвалою судді Ворошиловського районного суду м. Донецька від 19.01.2011 р. відкрито скорочене провадження у цій справі.   

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.   

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.   

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст.8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».   

П. 2 ч.1 ст.8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»(крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення»- за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.   

Право вибору пенсійних виплат передбачене ст.10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.   

Абзац перший п.13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.       

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі -  спеціальний закон), оскільки відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.   

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.   

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника.   

Частина 3 статті 54 та стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону № 107) встановлюють нижчі розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у процентному співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції, які були чинними до внесення змін Законом № 107.   

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи - 50 % мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.   

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеної до категорії 1.   

Частина четверта ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком, враховуючи, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.   

Суд зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижній  розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами ст.49 спеціального Закону передбачений максимальний розмір, то ч.4 ст.54 даного Закону нижній розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.   

Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).   

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у непрацюючих інвалідів 2 і 3 груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу - за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.   

Зазначене посвідчує, що після внесення змін у частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(17 листопада 2005 року), обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.   

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності у чоловіків - 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Суд не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною 3 доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності з 31 березня 2005 року), тоді як частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності з 13 грудня 2005 року).   

Не врахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм статті 28 загального закону в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.   

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.   

Крім того, суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.   

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України.   

Крім того, за приписами ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії.   

Суд зазначає, що за нормами частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.   

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-XIV.   

Позиція Управління ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.   

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. (Частина третя статті 4 в редакції Закону № 2505-ІV (2505-15 ) від 25.03.2005 р.).   

Таким чином суд приходить до висновку, що тільки з 25.03.2005 року  мінімальний розмір пенсії за віком став дорівнювати прожитковому мінімуму, який в свою чергу щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік та публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.   

Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.   

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.   

Отже позивач має право на перерахунок та доплату до пенсії лише з 25.03.2005 рік.   

Згідно п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.   

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим відповідно до ст.88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.   

На підставі ст.ст. 49, 50, 54, 67, 70, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст. 88, 161-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України,    -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про  перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни - задовольнити частково.   

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька щодо відмову у перерахунку надбавки до пенсії ОСОБА_1 в період з 25.03.2005 року по 31.10.2006 рік включно.   

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 основної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової державної пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком по 3 групі інвалідності з 25.03.2005 року по 31.10.2006 рік включно.     

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до апеляційного адміністративного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.   

Суддя Ворошиловського районного   

суду м. Донецька                                                                                                 В.В.Князьков