Справа  № 2 - 172/2011р.

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

05  квітня  2011р.                                                                                                                   смт. Леніне

Ленінський районний суд АРК у складі:

головуючої судді: Трубнікова Ю.Л.

   при секретарі: Резяпової А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно. Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 лютого 2007р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1. був укладений кредитний договір, на підставі якого відповідачу було надано кредит у сумі 47 000 грн. на термін на 36 місяців до 19.02.2010р. зі сплатою 20% річних згідно п. 1.1 договору. Між відповідачем та позивачем в забезпечення виконання зобов’язань за даним договором було укладено договір застави № 67 від 20.02.2007р., згідно якого ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором передавала у заставу позивачу підсобне господарство у вигляді 47 голів великої рогатої худоби, а також побутову техніку та меблі усього на 94000грн. Оскільки відповідачка належним чином зобов’язання за кредитним договором не виконує, у неї виникла заборгованість у розмірі 33801.34грн. та пеня в розмірі 413.03грн. Просить стягнути заборгованість та звернути стягнення на усе заставлене майно відповідача.

Представник позивача до судового засідання не прибув, був повідомлений завчасно та належним чином. Від нього надійшла заява з наполяганням на позовних вимогах, проханням розглянути справу в його відсутність та оголосити заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_1. у судове засідання не з’явилася, була повідомлена своєчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомила, своїх заперечень суду не надіслала.

Суд, дослідивши матеріали справи та на підставі існуючих в ній фактичних обставин, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню. Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Як вбачається з матеріалів справи 20.07.2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № 73 (а.с. 6 - 8), відповідно до якого відповідачу був наданий кредит на загальну суму 47 000,00 грн. зі сплатою 20 % річних, на споживчі цілі строком на 36 місяців зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 19.02.2010 року (п.п. 1.1 –п.п. 1.2 п. 1 договору). За умовами кредитного договору (п.п. 1.6 п. 1 договору) та згідно графіка погашення кредиту (а.с. 9), отриманий кредит відповідач повинен погашати в сумі 1 566,57грн. до 19 числа кожного місяця починаючи з вересня 2007 року по 19.02.2010 року.

20.02.2007р. між позивачем та відповідачами були укладені договори застави № 67 згідно якого відповідач в забезпечення зобов’язань, які випливають з кредитного договору № 73 від 20.02.2010р., передає банку у заставу належні йому 47 голови великої рогатої худоби та предмети побутової техніки, меблі загальною вартістю 94 000,00 грн. (а.с. 12). Відповідно до п.п. 3.2.2 договору № 73 позивач має право у випадку не повернення кредиту та процентів звернути стягнення на предмет застави відповідно до ст.ст. 20 - 21 Закону України «Про заставу».   

Згідно календарного плану погашення кредиту заборгованість відповідача перед позивачем становить –41302,95грн. з них: загальна сума неповернутого кредиту –33801.34грн., нарахована пеня за несплачений кредит – 7501.61грн. (а.с. 9). Згідно копії претензії про повернення заборгованості від 22.06.2010 р. позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити наявну заборгованість (а.с. 13, 15), яка була одержана відповідачем, що підтверджується копіями поштових повідомлень (а.с. 14, 16).

Відповідачем не надано доказів про добровільну сплату наявної заборгованість.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов’язана вчинити на користь другої сторони певну дію. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, у тому числі з договорів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 526 ЦК України, встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Згідно ст.ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), що і передбачено кредитним договором, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець (в даному випадку банк) має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати належних процентів. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 554 передбачає при порушенні боржником зобов’язань, забезпеченого порукою боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі як і боржник, як що інше не встановлене договором поруки.

Оскільки відповідачі неналежним чином виконували свої зобов’язання по договорам, які не суперечать діючому законодавству, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачів солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором, пені на загальну суму 41 302,95 грн. Розмір суми  боргу відповідачами не оспорюється.   

Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Стаття 590 ЦК України передбачає, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом,  заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.   

Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.   

Таким чином, оскільки відповідач неналежним чином виконує зобов’язання згідно кредитного договору № 73 від 20.02.2007р. позивач набув права на стягнення суми боргу  в судовому порядку та звернення стягнення  на предмет застави у вигляді побутової техніки, меблів, та великої рогатої худоби .     

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 550, 629, 651, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону «Про заставу», ст.ст. 3, 7, 10, 60, 88, 179, 208, 212-215, 218, 223,224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в рахунок заборгованості за кредитним договором в розмірі 33 801 (тридцять три тисячі вісімсот одну )грн. 34коп., пеню в розмірі 7 501 ( сім тисяч п’ятсот одну )грн. 61коп. та судові витрати - судовий збір в сумі 413 (чотириста тринадцять )грн. 03коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення цивільного процесу 120 (сто двадцять) грн. 00 коп., а всього в сумі 41 835 ( сорок одну тисячу вісімсот тридцять п’ять )грн. 98коп.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 73 від 20.02.2007 р. в розмірі 41 302 (сорок одну тисячу триста дві )грн. 95коп. звернути стягнення на заставлене майно згідно договору застави № 67 від 20.02.2007р. у вигляді великої рогатої худоби, музичного центру «Evro sinic», микрохвилюву піч «LG», пральну машину «ARDO», меблів –гостинна ручної роботи, спального гарнітуру, телевізору «SAMSUNG»,  двох комплектів м’яких кутків ( шість предметів ).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня  отримання  копії рішення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ленінський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана в десятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                            Трубнікова Ю.Л.