Справа № 346/4577/24

Провадження № 1-кп/346/640/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

у складі головуючого судді                                         ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання                         ОСОБА_2

прокурора                                                         ОСОБА_3

обвинуваченої                                                 ОСОБА_4

захисника                                                         ОСОБА_5

розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за № 12024091180000519, про обвинувачення

ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта професійно-технічна, офіційно не працює, одружена, на утриманні має малолітню доньку, раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286  КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачена ОСОБА_4 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що спричинило потерпілій особі тяжке тілесне ушкодження.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

17 липня 2024 року о 15 годині 05 хвилин, у світлу пору доби, на сухому асфальтному дорожньому покритті, водій ОСОБА_4 не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами, що свідчить про відсутність навиків при керуванні будь-якими транспортними засобами, керувала технічно справним автомобілем марки NISSAN PRIMASTAR, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухалася прямою ділянкою автомобільної дороги в смт. Гвіздець по вул. Шевченка Коломийського району івано-Франківської області у напрямку до с. Остапківці Коломийського району Івано-Франківської області.

В цей час у зустрічному для неї напрямку проїзною частиною дороги призначеної для руху транспортних засобів у напрямку до с. Кулачківці Гвіздецької ТГ Коломийського району Івано-Франківської області, на мотоциклі марки «FORTE» без реєстраційного номерного знаку рухався ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даному мотоциклі по переду себе перевозив малолітнього пасажира ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рухаючись вказаною прямою ділянкою автомобільної дороги ОСОБА_4 проявила неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не урахувала дорожню обстановку, стан дорожнього покриття та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не правильно оцінила дорожню ситуацію, яка трапилася безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, виїхала на смугу зустрічного руху де допустила зіткнення із зустрічним мотоциклом марки «FORTE» без реєстраційного номерного знаку, яким керував ОСОБА_6 , чим порушила п. 1.5., 2.1., 2.3., 10.1., 12.1. Правил дорожнього руху.

В результаті порушення обвинуваченою ОСОБА_4 Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої малолітній пасажир ОСОБА_7 . згідно висновку судово-медичної експертизи отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота та органів черевної порожнини з ушкодженням селезінки, що супроводжувалось внутрішньою кровотечею в черевну порожнину і з приводу чого, по життєвих показниках, було проведено оперативне втручання, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент спричинення.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю та підтвердила обставини вчиненого нею злочину, вказані в обвинувальному акті. Зазначила, що 17.07.2024 року орієнтовно о 15 год. в с. Гвіздець не маючи водійських прав керувала транспортним засобом NISSAN PRIMASTAR, їй на зустріч виїхав мотоцикл, вона злякалась та виїхала на зустрічну смугу руху де відбулось зіткнення. Рухалась вона орієнтовно зі швидкістю 30 км/год. Після ДТП на місці події викликала поліцію. Швидку допомогу викликали очевидці події. Шкоду потерпілій особі відшкодувала в розмірі 100 тис. грн. періодично відвідувала потерпілого в медичному закладі, цікавилась станом його здоров`я, запитувала про його потреби. У вчиненому щиро розкаюється, просить її суворо не карати.

Законний представник потерпілої особи ОСОБА_8 подала до суду письмову заяву в якій ствердила, що заподіяні злочином збитки обвинувачена відшкодувала їй в повному обсязі в добровільному порядку, а тому претензій до неї не має, просить суворо її не карати та розглянути дане кримінальне провадження за її відсутності.

Оскільки обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні вину визнала повністю, а також те, що вона не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом обвинуваченої та дослідженням доказів, які характеризують її особу. Обвинувачена та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що остання правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.

Таким чином, оцінивши та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні всі докази по даному кримінальному провадженню їх сукупності з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд приходить до переконання, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а її дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, так як вона керуючи транспортним засобом, порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 тяжке тілесне ушкодження.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Поряд із вищенаведеним, надаючи правову оцінку вірності кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_4 , суд враховує висновки рішення ЄСПЛ у справі «OHalloran and Francis v. United Kingdom», відповідно до яких будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалось, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Таким чином, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.

Відповідно до роз`яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди при призначенні покарання за ст. 286 КК України мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченій, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обтяжуючі відповідальність обвинуваченої обставини судом не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає повне визнання обвинуваченою ОСОБА_4 своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди.

Крім того, вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд враховує думку законного представника потерпілого, яка просить суворо не карати, як і те, що обвинувачена до кримінальної відповідальності раніше не притягалась; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; обставини вчинення кримінального правопорушення – не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами та відсутність відповідних навиків допустила керування транспортним засобом; її поведінку до і після вчинення злочину, відношення до вчиненого злочину, а саме негативне ставлення до вчиненого, добровільне повне відшкодування збитків; її молодий вік, сімейний стан, те що вона одружена, має на утриманні малолітню дитину та має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризуються; на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває; має незадовільний стан здоров`я – їй встановлена інвалідність другої групи та міцні соціальні зв`язки, що применшує передумови для подальшої її протиправної поведінки.

З огляду на це обвинуваченій ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на найнижчий строк, визначений санкцією статті.

Суд також враховує висновки органу пробації, викладені в Досудовій доповіді, відповідно до якої, з врахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченої, її спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства.

З врахуванням всіх вищеперелічених обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_4 можливе без її ізоляції від суспільства, а тому призначаючи основне покарання у вигляді позбавлення волі, суд застосовує щодо обвинуваченої норми ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

При призначенні додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом, судом враховано, що відповідно до висновку органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення є не мінімальним, а середнім, а також враховує позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену в постанові від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, відповідно до якої, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 Кримінального кодексу України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

На думку суду, саме таке покарання, буде достатнім і необхідним для виправлення  ОСОБА_4  та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної.

Підстав для застосування ст. 69 КК України та призначення обвинуваченій іншого, більш м`якого виду основного покарання, суд не вбачає.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

У відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, слід вирішити питання про скасування арешту майна, а також у відповідності до вимог ст. 100 КПК України вирішити питання про долю речових доказів.

Крім того у відповідності до ст.ст. 122, 124 КПК України з обвинуваченої підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта для проведення експертизи у даній справі.

Керуючись статтями 100, 124, 174, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинувачену ОСОБА_4 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки, протягом іспитового строку:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою обвинуваченої ОСОБА_4 прокласти на орган пробації за місцем проживання останньої.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Державного бюджету України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в загальному розмірі 12873 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 76 копійок.

Речові докази: автомобіль марки NISSAN PRIMASTAR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстрований за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також мотоцикл марки «FORTE» без реєстраційного номерного знака, які поміщено для зберігання на спеціальний майданчик ГУНП в Івано-Франківській області, що в м. Коломия по вул.. Горбаша, 8 - повернути володільцям після набрання цим вироком законної сили.

Зняти арешт накладений ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2024 року у справі № 346/3943/24 на автомобіль марки NISSAN PRIMASTAR, реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоцикл марки «FORTE» без реєстраційного номерного знака.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя: ОСОБА_1