Cправа №2-214/11 року   

                                                              Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

м.Ковель                                                                                                          25 березня 2011 року    

                Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням  

судді  -                                                                        Восковської О.А.,

за участі секретаря  -                                                 Канашкової О.М.  

представника позивача   ВАТ КБ «Надра»-          Гудзевича І.Ю.

відповідача -                                                              ОСОБА_2

представника відповідача  -                                     ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі цивільну справу за позовом Відкритого Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Луцьке РУ  до ОСОБА_2 про стягнення помилково перерахованих коштів, -                                                             

                                                                             в с т а н о в и в :  

            ВАТ КБ «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Луцьке РУ звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення помилково перерахованих коштів в сумі 51000 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 січня 2007 року між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття карткового рахунку та випуск картки «Маестро»№ НОМЕР_1, згідно якого Банк відкрив відповідачу картковий рахунок в гривнях та видав дебетну картку «Маестро». Позивач вказує, що 6.09.2007 року на картковий рахунок клієнта ОСОБА_2 відбулося помилкове зарахування коштів в сумі 51000 гривень, яке банк виявив лише у вересні 2009 року, про що було повідомлено відповідача та запропоновано останньому повернути  помилково перераховану йому суму коштів. Відповідач відмовився повертати вказану суму в зв»язку з чим банк звернувся з позовом до суду.                  

            Представник позивача Гудзевич І.Ю. позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив суду наступне. На відкритий на ім»я відповідача картковий рахунок перераховувались кошти в основному з ТЗоВ Ковельський ЖБК, який проводив оплату послуг ОСОБА_2 через банк «Надра». 6 вересня 2007 року відбувся збій у роботі програми і на картковий рахунок відповідача банк помилково зарахував 51000 гривень, хоча того дня будь-яких коштів для ОСОБА_2 в банк не надходило. Вказує, що кошти  для відповідача перераховувались ЖБК напередодні –31.08.2007 року в сумі 51000 гривень і менеджер банку, не здійснивши необхідної проводки, помилково повторно перерахував з транзитного рахунку банку на карту відповідача вказану суму ще й 6.09.2007 року. Пояснив також, що згідно руху коштів по банку «Надра»в період з 17.01.2007 року по 28.02.2011 року на картковий рахунок відповідача було зараховано і знято  1381000 гривень, тоді як надійшло коштів для ОСОБА_2 1330000 гривень. Зазначає також, що менеджер, з вини якого відбулось помилкове зарахування коштів на картковий рахунок відповідача на даний час не працює у банку «Надра», а службова перевірка була проведена в банку з приводу даного питання вже після звернення з позовом до суду. Пояснив також, що виявити помилкове зарахування коштів на картку відповідача банк не мав можливості і встановив це лише у вересні 2009 року після чого звернувся з листом до ОСОБА_2 з проханням повернути дані кошти. Просить задовольнити  позов та стягнути з відповідача на користь банку 51000 гривень помилково перерахованих ОСОБА_2 коштів.  

             Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив суду, що дійсно між ним  та позивачем в січні 2007 року було укладено договір про відкриття карткового рахунку, на який йому надходили кошти, в тому числі і від Ковельського ЖБК. Дані кошти він частково знімав з картки готівкою, а частково розраховувався карткою за товари та послуги. Заперечує отримання  ним  зайвих коштів в сумі 51000 гривень та настоює на тому, що така сума позивачем йому не перераховувалась і вимоги банку є безпідставними. Пояснив також, що восени 2009 року до нього звернувся співробітник банку ОСОБА_5, який сказав, що в 2007 році в банку відбувся збій в роботі програми і на його картковий рахунок було помилково зараховано лишні кошти. Однак, через деякий час цей же працівник повідомив йому, що в банку вже все з»ясувалось і ніяких претензій до нього банк не має. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.

             Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила суду, що позивачем не доведено факту помилкового зарахування на картковий рахунок відповідача 51000 гривень, оскільки останньому надійшло на картку та було використано з картки 1330000 гривень, а не 1381000 гривень, як вказує позивач. Настоює на тому, що, зайвих коштів ОСОБА_2 з картки не знімав. Пояснила також, що представником банку було подано суду суперечливі докази на підтвердження заявлених вимог, а крім того, банком пропущено строк звернення до суду з таким позовом, оскільки, як вказав сам позивач , помилкове зарахування коштів відбулося 6.09.2007 року, тоді як з позовом до суду вони звернулись лише в січні 2011 року. Просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог та за пропуском строків звернення до суду з таким позовом.

             Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, покази свідка, дослідивши письмові докази по справі, приходиться до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

             Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

             Сторонами по справі  визнано факт укладення між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_2 17 січня 2007 року договору про відкриття карткового рахунку та випуск картки «Маестро»№ НОМЕР_1, згідно якого Банк відкрив ОСОБА_2 картковий рахунок в гривнях та видав дебетну картку «Маестро», і на даний рахунок відповідачу надходили грошові кошти, в тому числі, і від Ковельського ЖБК.

            Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що «Особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Причому особа, яка набула майно без достатньої правової підстави зобов»язана повернути потерпілому це майно незалежно від того, чи безпідставно набуте майно було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.»Обов»язок набувача безпідставно набутого майна повернути таке  майно потерпілому в натурі  передбачено  ч.1 ст.1213 ЦК України.

            Разом з тим, відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, передбачених  статтею 61 цього ж Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

            Вказуючи про помилкове зарахування коштів на картковий рахунок відповідача 6.09.2007 року, представник позивача покликається як на доказ таких обставин на дані про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_1, відкритому на ім»я ОСОБА_2 в період з 17.01.2007 року по 28.02.2011 року , де в графі «від кого поступили кошти» за 6.09.2007 року вказано про помилкове зарахування 51000 гривень (а.с. 133), на меморіальний ордер №67 від  7.09.2007 року про поповнення карткового рахунку відповідача на 51000 гривень (а.с.136) та на надані банком  дані про операції по рахунку ОСОБА_2 (а.с.10-12).

           Оцінюючи вищевказані письмові докази, суд виходить з того, що в представлених позивачем даних про операції по рахунку відповідача (а.с.10-12) дійсно вказано про безготівкове поповнення карткового рахунку ОСОБА_2 6.09.2007 року на суму 51000 гривень, про що зазначено в графі «найменування операції», однак, там не зазначено про помилковість зарахування вказаних коштів. Крім того, позивач не представив суду в зазначеному письмовому доказі  остаточних даних про те, яка сума в цілому була перерахована на картковий рахунок відповідача та яка сума була ним використана, тоді як в кінцевій графі по руху коштів за 16.06.2009 року  в графі «найменування операції»зазначено «інші списання з рахунку» в сумі саме 51000 гривень.

            Представник позивача не зміг пояснити суду про яке саме списання спірної суми коштів йдеться та не надав суду належних доказів того, що на картковий рахунок відповідача дійсно було помилково зараховано 51000 гривень і ця сума була використана останнім.

            Сторони  по справі відмовились від призначення та проведення по справі фінансово-аудиторської експертизи для визначення та встановлення  яка ж сума коштів була зарахована на картковий рахунок відповідача за період з 17.01.2007 року по 28.02.2011 року, від кого вони надходили та чи були такі кошти зараховані підставно і чи скористався ОСОБА_2 цими коштами, тоді як відповідно до ч.1 ст.143 ЦПК України суд призначає експертизу для з»ясування обставин, що мають значення для справи лише за заявою осіб, які беруть участь у справі .

            Представлені позивачем дані по виписці з руху коштів по рахунку (а.с. 85), суперечать вищенаведеним письмовим доказам про рух коштів,  поданим  цим же позивачем, оскільки в такій виписці відображено факт перерахування на картковий рахунок відповідача  на ПК Маестро № НОМЕР_2 гривень з розрахункового рахунку Ковельського ЖБК  22.08.2007 року, хоча такого перерахунку не відображено в інших письмових доказах по руху коштів.

            Як пояснив суду представник  позивача, 22.08.2007 року не проходило зарахування коштів на картковий рахунок відповідача, а лише мало місце підтвердження попереднього  чи наступного перерахування такої суми, яке проводилось відповідно, 13.08.2007 року та 27.08.2007 року.

            Покликаючись в судовому засіданні на те, що на картковий рахунок відповідача позивачем було перераховано в цілому 1381000 гривень, з яких 51000 гривень є помилково зарахованою, та про фактичне надходження коштів для ОСОБА_2 в сумі 1330000 гривень, позивач не представив суду жодного доказу про зарахування та надходження саме таких сум. Так,  у даних про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_2 в графі «сума зарахованих коштів»вказано 1385692 гривень (а.с.52,53), в даних про рух коштів з операцій по рахунку  кінцева сума зарахованих на картку відповідачу коштів взагалі не вказана (а.с.10-12).Крім того, як встановлено судом, у цьому ж документі відображено операцію по списанню з рахунку 16.06.2009 року саме 51000 гривень (а.с.10), а в представлених позивачем виписках з руху коштів (а.с.57-125), взагалі відображено зарахування на картковий рахунок відповідача ще 51000 гривні 22.08.2007 року (а.с.85). Такі протиріччя в доказах не усунуті позивачем, а від призначення та проведення по справі фінансово-аудиторської експертизи сторони, як уже зазначалось вище,  відмовились.

            Відповідно до ст..ст.58, 59 ЦПК України , докази повинні бути належними та допустимими, зокрема, містити інформацію щодо предмета доказування, а обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

           Відповідач та його представник заперечують проти позову, вказуючи, що ОСОБА_2 не надходили на картку помилково нараховані 51000 гривень і він такими коштами на скористався, а  позивачем не доведено належним чином факту помилкового зарахування на картковий рахунок відповідача зайвих коштів в сумі 51000 гривень та факту використання відповідачем даної суми.

           Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлені ВАТ КБ «Надра»позовні вимоги не підтверджені достатніми  належними та допустимими доказами і до задоволення не підлягають.

           Крім того, відповідно до ст..257 ЦК України, загальна позовна давність – тобто, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, - встановлена тривалістю у три роки. Згідно  ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

           Заявляючи вимогу про стягнення з ОСОБА_2 помилково перерахованих йому 6.09.2007 року  коштів , позивач вийшов за межі позовної давності, оскільки, починаючи з наступного дня після вказаної ним події мав реальну можливість виявити факт помилкового перерахування вказаної ним суми, так як в розпорядженні банку знаходиться весь об»єм інформації про рух коштів як по рахунку відповідача, так і по інших, в тому числі транзитних, рахунках, а банк звернувся з позовом до суду лише 17.01.2011 року.

           Отже, ВАТ КБ «Надра»пропущено строк звернення до суду з заявленими ним позовними вимогами, оскільки  такий позов було подано за межами строків позовної давності. Із врахуванням таких обставин представник відповідача в судовому засіданні підставно наполягає на відмові в задоволенні позову за спливом позовної давності.

           Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом і сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.      

            На підставі викладеного та керуючись ст. 15,30,58, 59,60, 61, 143, 212, 213,  215,  218  ЦПК України, ст..ст.257, 261, 1212, 1213 ЦК України , суд –

                                                            В И Р І Ш И В :

              У задоволенні позову Відкритого Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Надра»в особі  філії ВАТ КБ «Надра»Луцьке РУ до ОСОБА_2 про стягнення помилково перерахованих коштів – відмовити.

                      Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення –протягом десяти днів з дня отримання ними копії цього рішення.

Головуюча:                                                                                                  ВОСКОВСЬКА О. А.