АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-946/11                                                                                                     Головуючий у першій інстанції Батченко О.В.

Категорія 25                                                                                                            Доповідач  в апеляційній інстанції  Яворська Ж.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем          України

          29 березня 2011 року                                                                                         м. Миколаїв

    Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

    головуючого – Яворської Ж.М.,

    суддів: Шаманської Н.О., Шолох З.Л.,

    із секретарем судового засідання –  Бобуйок І.Ф.,

    за участю  представника відповідача – Гринька В.О.,

    розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  цивільну  справу

за   апеляційною  скаргою

ОСОБА_4  

    на  заочне рішення  Центрального  районного  суду  м. Миколаєва  від  07 жовтня 2009 року

                                                                 за позовом

  ОСОБА_4  до  приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»  про стягнення страхового відшкодування,

                                                           В С Т А Н О В И Л А

   У червні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовами до  ЗАТ «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування.

   Позивач зазначав, що 22 травня 2008 року між  ним та ЗАТ «Страхова група «ТАС», правонаступником якого є ПАТ «Страхова група «ТАС» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №ДСНТ/-21 НОМЕР_1( далі – договір) належного йому автомобіля «OPEL VECTRA», реєстраційний номер НОМЕР_2,  на строк до 24 травня 2009 року. 21 жовтня 2008 року  укладено додаткову угоду №1 до цього договору, за умовами яких відповідач прийняв на страхування автомобіль позивача та зобов’язався у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування у розмірі 100 227 грн. з урахуванням безумовної франшизи.

     26 жовтня 2008 року на території Російської Федерації сталася ДТП, в якій його автомобіль дістав пошкодження. Сума страхового відшкодування за цим страховим випадком становить 6717 грн.25 коп., яку відповідач сплатив позивачеві на  підставі акту виконаних робіт по ремонту автомобіля, наданого ПП «ОСОБА_6.» Між тим, з цією сумою страхового відшкодування  позивач не погоджується, оскільки ним було понесено збитки у розмірі  12950 грн., із них  8500 грн. вартість автозапчастин, 4450 грн. вартість ремонтних та відновлювальних робіт.

     Крім того, позивач вказував, що під час дії договору страхування - 25 лютого 2009 року у м. Миколаєві  на проспекті Леніна сталася ще одна ДТП, внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту склала 1530 грн. Але відповідач, посилаючись на порушення позивачем  умов договору страхування по першому страховому випадку, а саме: не передачу пошкоджених  запасних частин, які було замінено після ремонту автомобіля  по страховому випадку від 26 жовтня 2008 року, не проводить виплату йому суми понесених ним затрат  за цим страховим випадком.

     Посилаючись на викладені обставини, просив стягнути з відповідача на його користь 14747 грн.25 коп. страхового відшкодування, 160 грн.86 коп. пені та судові витрати.

       Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від  07 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з  ЗАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування за страховим випадком 27 жовтня 2008року у розмірі 6332 грн.75 коп., судовий збір у розмір у розмірі 63 грн.32 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

     В апеляційній скарзі  ОСОБА_4 посилаючись на  неповне з’ясування судом  обставин, що мають значення по справі,  невідповідність висновків суду  обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив  рішення суду скасувати та постановити нове по суті заявлених вимог.

           Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість  рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

           Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

           Відповідно до ст. 979  ЦК України, ст. 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику страхове відшкодування, а страхувальник зобов'язаний сплатити страховий платіж та виконувати інші умови договору.

        Порядок укладання договорів добровільного страхування наземного транспорту ЗАТ «СГ»ТАС» з фізичними та юридичними особами, передбачений Правилами добровільного страхування наземного транспорту, затверджений правлінням цього товариства та зареєстрований  Міністерством фінансів України 07 жовтня 2002 року з послідуючими змінами (далі – Порядок).

        З матеріалів справи  вбачається та судом встановлено, що 22 травня 2008 року між  ЗАТ «Страхова група «ТАС», правонаступником якого є  ПАТ «Страхова група «ТАС», та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №ДСНТ/-21 НОМЕР_1 належного йому автомобіля «OPEL VECTRA», реєстраційний номер НОМЕР_2  на строк до 24 травня 2009 року, а  21 жовтня 2008 року - додаткову угоду №1 до цього договору, відповідно до умов яких відповідач прийняв на страхування автомобіль позивача та зобов’язався у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування у розмірі 100 227 грн. з урахуванням безумовної франшизи.   

       26 жовтня 2008 року на території Російської Федерації сталася ДТП, в якій  автомобіль позивача дістав пошкодження. Дану подію визнано страховим випадком. Відповідно до страхового акту №3056/19 від 20 лютого 2009 року, сума страхового відшкодування  становить 6717 грн.25 коп., із них 6450 грн. вартість відновлювального ремонту, згідно акту виконаних робіт по  ремонту автомобіля, наданого ПП «ОСОБА_6», 267 грн.25 коп. – відшкодування витрат за довідку та матеріали ДАІ РФ м. Краснодара.

       Задовольняючи частково вимоги позивача щодо стягнення  суми страхового відшкодування за  страховим випадком від 27 жовтня 2008 року, суд виходив з того, що позивачем надано квитанції відповідно до яких ним сплачено 12950 грн. за ремонт транспортного засобу та за запчастини. Довідка з СТО  від 07  листопада 2008 року на цю ж суму є в матеріалах страхової справи. За такого, суд обґрунтовано  стягнув з відповідача на користь позивача недоплачену суму відшкодування, а саме 6323 грн.75 коп., але безпідставно відмовив у стягненні пені.

      Так, відповідно до п.11.6.2 Договору, ст.992 ЦК України страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені в розмірі 0.01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нарахована пеня, і не більше 10% від суми відшкодування.

   Згідно матеріалів страхової справи, акт виконаних робіт від ПП «ОСОБА_6.» відповідач отримав 20 лютого 2009 року та здійснив часткове відшкодування. Враховуючи приписи п1 ч.2 ст.258, ст.ст.549 та 551 ЦК України з  відповідача на користь позивача належить стягнути пеню в розмірі 150 грн. 15 коп. за  період з 21 лютого 2009 року по 07 жовтня 2009 року.

   Відмовляючи  у задоволені вимог  щодо стягнення суми страхового відшкодування за страховим випадком від 25 лютого 2009 року, суд  виходив з того, що відповідач не відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, а лише відклав розгляд цього питання. Тому  зазначене не порушує прав позивача та не перешкоджає повторному зверненню до суду у разі прийняття відповідачем рішення про відмову.

   Між тим, з даним висновком погодитися не можна, оскільки він не відповідає вимогам Закону та фактичним обставинам справи.

         Так, згідно із п. 11.5 Договору, страховик зобов’язується у разі настання страхового випадку вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного  здійснення страхового відшкодування страхувальнику і виплатити страхове відшкодування в розмірах, на умовах і в обсязі, передбачених цим договором, а страхувальник, відповідно до  п.11.1 договору, зобов’язується вчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови договору.

         Відповідно до вимог п. 3.1.1 зазначеного договору, п. 11.10 Правил  страховик бере на себе зобов’язання відшкодувати страхувальнику прямі збитки, що виникли внаслідок пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частини (у тому числі фар, дзеркал,скла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

   25 лютого 2009 року на  проспекті Леніна у м. Миколаєві  сталася ДТП, в якій  автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, а саме пошкоджено задній бампер. 26 лютого 2009 р. ОСОБА_4 звернувся з заявою про настання страхового випадку та надав документи на підтвердження ДТП.  

   Згідно п.4.2.1 Правил – пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП, зокрема зіткнення транспортних засобів під часу руху хоча б одного з них, є страховим ризиком. Як вбачається із пояснень позивача, ДТП сталася коли він зупинився під час руху по проспекту Леніна в м. Миколаєві і в його автомобіль врізався інший, водій якого з місця пригоди зник. За таких обставин, дана подія  є страховим випадком і у відповідності до п.4.4 Правил у страховика виникли обов’язки здійснити страхове відшкодування Страхувальнику.

    За п.11.1, 11.2 Правил, після отримання заяви і відповідних документів про страховий випадок Страховик зобов’язаний: з’ясувати обставини страхового випадку, скласти страховий акт та визначити розмір збитку, зробити розрахунок суми страхового відшкодування виплатити страхове відшкодування в строк і в тому порядку, який вказаний у пп.11.1-12.3  цих правил. При потребі, після отримання необхідних документів від страхувальника, не пізніше семи робочих днів Страховик призначає експертизу,  для визначення розміру завданих збитків – вартості відновлювальних робіт і придбання необхідних для цього запчастин.

   Як вбачається із матеріалів справи, зокрема страхової справи за фактом ДТП від 25 лютого 2009 року, жодних дій, вказаних у вищевказаному пункті Правил, страховик не вчинив.

   Як пояснив у судовому засіданні в апеляційній інстанції представник відповідача, маючи сумніви щодо заподіяння  пошкоджень автомобілю позивача  25 лютого 2009 року, страхова компанія  відклала розгляд питання про визнання даного випадку страховим.

         Між тим, будь-яких дій відповідачем для з’ясування обставин страхового випадку від 25 лютого 2009 року вчинено не було. Відповідне  рішення щодо відшкодування в установлений договором строк  не прийняв. Лише у квітні 2009 року  на  письмове звернення позивача з приводу не виплати страхового відшкодування, повідомив, що рішення про визнання події страховою або не страховою відкладено до виконання ним умов п.11.3.11 договору, а саме повернення запчастин, які було замінено по страхову випадку від 27 жовтня 2008 року.

Але такі підстави відмови не відповідають умовам договору та Правилам, оскільки страхове відшкодування виплачується  страхувальнику за кожен страховий випадок окремо і пов’язувати їх між собою, страховик не вправі.

Крім того, така позиція страховика суперечить п.4.4. Правил,  відповідно до якого, відшкодовуються збитки в межах страхової суми, що виникали неодноразово протягом дії договору страхування або сталися внаслідок одномоментного настання кількох вказаних в договорі страхування випадків.

            Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

            Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

            Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

            Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

            Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 Цивільного кодексу України).

            З урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку про те, що відповідач навмисно не приймав заходів для з’ясування обставин страхового випадку, ухилявся від виконання взятих за цим договором зобов’язань та не виконував їх належним чином щодо виплати  страхового відшкодування ОСОБА_4 у зв’язку зі страховим випадком, який стався 25.02.2009 р. За такого, вимоги позивача в цій частині є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами.

            Відповідно до акту виконаних робіт №5028 від 18.06.2009 року  розмір понесених позивачем витрат становить  1530 грн.(а.с.15 зворот) і  саме цю суму  слід стягнути з відповідача на користь позивача.

            Що ж стосується вимог про сплату пені за  несвоєчасне виконання умов договору страхування, то вони не можуть бути задоволені, оскільки  довідку про понесені затрати позивач, в порушення вимог п.10.1 Правил,  страховику в установлений строк не надав., а направив до суду разом з позовом.

            З огляду на вищевикладене, рішення районного суду підлягає зміні на підставі п.4 ст.309 ЦПК України, а вимоги ОСОБА_4 щодо другого страхового випадку – частковому задоволенню.

            Відповідно до ст.88 ЦПК України, з  ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_4 належить стягнути 80 грн.12 коп. судового збору та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 330 грн.12 коп.

            Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів    

                                                         в и р і ш и л а :

           Апеляційну скаргу ОСОБА_4  задовольнити частково.

           Заочне рішення  Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2009 року   змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній  редакції.

      Позов  ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група»ТАС»  задовольнити частково.

     Стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_4 – 6332 (шість тисяч триста тридцять дві) грн.75 коп. страхового відшкодування  та 150( сто п’ятдесят) грн.15 коп. пені за страховим випадком від 26 жовтня 2008 року, а також 1530( одна тисяча п’ятсот тридцять) грн. - страхового відшкодування за страховим випадком від 25 лютого 2009 року, а всього 8012 ( вісім тисяч дванадцять) грн.90 коп.

    Стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_4 330 (триста тридцять)  грн. судових витрат.

    Рішення апеляційного суду  набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів.

   Головуючий:  

  Судді: