АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц 1064/11 Головуючий у першій інстанції : Вострікова Л.В.
Категорія 32 Доповідач у апеляційній інстанції: Яворська Ж.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
12 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого – Базовкіної Т.М.,
суддів – Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання – Бобуйок І.Ф.,
за участю: представника відповідача – Миргородової О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
«Державного підприємства «Одеська залізниця»
на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 січня 2011 року
за позовом
ОСОБА_4 до Державного підприємства «Одеська залізниця» ( далі – ДП «Одеська залізниця») про відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ДП «Одеська залізниця» про відшкодування моральної шкоди.
Позивач вказував, що з 18 липня 2008 року по 30 червня 2010 року він працював машиністом компресорної установки колійної машинної станції «Вознесенськ» служби колії Одеської залізниці. У січні 2010 року його було направлено у відрядження для чергування у вагоні для проживання працівників КМС «Вознесенськ». 26 лютого 2010 року під час чергування на станції «Користівка» Кіровоградської області у вагоні, який використовували під житло, при спробі вийти з вагону для роз’єднання кабелю електричного живлення вагону, позивач посковзнувся на півшпалках, які не були скріплені між собою, втратив рівновагу і почав падати, при цьому хотів вчепитися за поручні вагону, але промахнувся і двері вагону защепили йому палець лівої руки. Після чого він звернувся для надання першої медичної допомоги до лікарні цукрового заводу «Користівка», а згодом його привезли до Олександрійської ЦРЛ Кіровоградської області, де його було прооперовано - ампутували нігтьову фалангу третього пальця лівої руки.
Згідно акту розслідування нещасного випадку від 03 березня 2010 року даний нещасний випадок пов'язаний з виробництвом.
Посилаючись на вищевикладені обставини, а також те, що після нещасного випадку змінився його звичайний спосіб життя, стосунки з оточуючими, внаслідок загострення хвороби змушений був додатково лікуватися, просив стягнути з відповідача на його користь 20000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 січня 2011 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ДП «Одеська залізниця» на користь ОСОБА_4 10000 грн. моральної шкоди та розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі ДП «Одеська залізниця», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача,дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 з 18 липня 2008 року по 30 червня 2010 року працював машиністом компресорної установки колійної машинної станції «Вознесенськ» служби колії Одеської залізниці ( а.с.6-7).
Наказом №23 від 29 січня 2010 року для чергування у вагоні для проживання працівників КМС - Вознесенськ, позивача було направлено у відрядження з 01 по 03 лютого 2010 року та з 20 по 28 лютого 2010 року.
26 лютого 2010 року під час чергування на станції «Користівка» Кіровоградської області у вагоні, який використовували під житло, при спробі вийти з вагону для роз’єднання кабелю електричного живлення вагону, позивач посковзнувся на півшпалках, які не були скріплені між собою, втратив рівновагу і почав падати, при цьому хотів вчепитися за поручні вагону, але промахнувся і двері вагону защепили йому палець лівої руки. Після чого він звернувся для надання першої медичної допомоги до лікарні цукрового заводу «Користівка», а згодом його привезли до Олександрійської ЦРЛ Кіровоградської області, де його було прооперовано - ампутували нігтьову фалангу третього пальця лівої руки.
Згідно акту розслідування нещасного випадку від 03 березня 2010 року ( форма Н-5), даний нещасний випадок пов'язаний з виробництвом( а.с.8-9).
Основною причиною нещасного випадку, відповідно до акту про нещасний випадок, пов`язанного з виробництвом від 03 березня 2010 р.( форма Н-1), є неякісне розроблення, недосконалість інструкції з охорони праці або їх відсутність, а супутньою – порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання , устаткування, машин, механізмів ( а.с.10-13).
За висновком Вознесенської ММСЕ від 17 травня 2010 року, ступінь втрати ОСОБА_4 професійної працездатності становить 5% безстроково ( а.с.14).
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди умовами виробництва і правомірно поклав на відповідача обов'язок відшкодувати цю шкоду, задовольнивши частково позовні вимоги.
Між тим, визначаючи розмір моральної шкоди, суд не врахував вимоги роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 , відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд не навів відповідних мотивів визначення саме такого розміру відшкодування, не вказав, в чому полягає важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя, а в матеріалах справи відсутні докази про вказані обставини.
За таких обставин апеляційний суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 5000 грн., що буде відповідати зазначеним вище вимогам.
Посилання апелянта на відсутність вини відповідача у нещасних випадках, що сталися з позивачем, та на те, що причини нещасного випадку, зазначені у відповідному акті за формою Н-1, є надуманими та формальними, безпідставні і не відповідають зібраним у справі доказам, яким суд дав належну правову оцінку. Крім того, відповідачем акти про нещасні випадки не оспорені.
Також не заслуговують на увагу і доводи скарги, щодо застосування положення ст. ст. 1167, 1193 ЦК України, оскільки спірні правовідносини регулювалися ст. 237-1 КЗпП України та Законом України "Про охорону праці".
Підлягає зміні і рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь держави 500 грн. судового збору, оскільки розмір даного виду судових витрат не відповідає вимогам п. «д» ч.1 ст.3 Декрету кабінету міністрів України «Про державне мито», відповідно до якого із позовних заяв немайнового характеру ( або таких, що не підлягають оцінці) при зверненні до суду позивач сплачує державне мито в розмірі 8 грн.50 коп.
Приймаючи до уваги вищевикладене та у відповідності до вимог ст.ст.81,88 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 8 грн.50 коп.
Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця ” задовольнити частково.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 січня 2011 року змінити.
Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця ” на користь ОСОБА_4 5000 ( п’ять тисяч) грн. моральної шкоди, на користь держави 8 ( вісім) грн.50 коп. судового збору.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: