АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-995/11р. Головуючий у першій інстанції:Румянцева Н.О.
Категорія 70 Доповідач у апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
УХВАЛА
Іменем України
05 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
при секретарі – Меріковій Д.В.
без участі сторін,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області ( далі – Управління) на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2010 року, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління, в якому посилаючись на те, що він є дитиною війни і відповідно до вимог ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007-2007 рр. така допомога йому не виплачувалася, а у 2008 році - в меншому розмірі, ніж встановлено законом.
За такого, просив суд визнати дії відповідача неправомірними та стягнути на свою користь недоплачену допомогу з січня 2006 року по вересень 2008 року включно в розмірі 3602 грн.70 коп., зобов’язати відповідача надалі виплачувати таку допомогу відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії як дитині війни, зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії за період з 02 квітня по 3 грудня 2006 року, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В іншій частині позову – відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове –про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та на нього розповсюджується дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року.
Згідно зі ст. 6 вказаного Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне страхування” від 09 липня 2003 року і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції вірно застосував рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 у справі щодо відповідності положень ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні права громадян), зокрема, п.12, ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними.
З цих підстав, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до існуючих законів (ч. 3 ст. 22 Конституції України).
Стосовно позовних вимог за 2008 рік, то суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до пп.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»змінено та викладено у наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 року, вище вказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому пенсійний орган мав діяти відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Так як вирішувати спори на майбутній час суди не вправі, та апеляційний суд вважає, що правові підстави для вирішення позовних вимог, які стосуються 2008 року є аналогічними 2007 року. За такого, з 22 травня по 31 грудня 2008 року (в межах позову) позивач мав право на перерахунок підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.
Разом з тим, місцевим судом помилково покладено на відповідача обов'язок щодо перерахунку та виплати пенсії за період з 02 квітня по 31 грудня 2006 року.
В зв’язку з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції щодо задоволення вказаної частини позовних вимог – необґрунтованим, а тому постанова Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2010 року підлягає скасуванню.
Під час розгляду справи 10 березня 2011 року до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача, в якому він просить закрити провадження у справі у зв’язку із смертю позивача.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Враховуючи, що обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, виникли після ухвалення оскаржуваного судового рішення, на підставі ч. 1 ст.203 КАС України суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 100, 157, 195, 196, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, –
УХВАЛИВ:
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2010 року –скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»–закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але підлягає оскарженню до суду касаційної інстанції в порядку та у строки, встановленні Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий :
Судді: