^УХВАЛА

Іменем України

З1 серпня 2006 року                                                                   м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого                    судді ДОРЧИНЕЦЬ С.Г.

суддів                               КОНДОРА Р.Ю., СТАНА І.В.

за участю прокурора          СИРОХМАН Л.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засу­дженого ОСОБА_1 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 травня 2006 р., яким

ОСОБА_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, українця, гр-на України, не­одруженого, не судимого,

засуджено за ст. 115 ч. і КК України до позбавлення волі строком на 9 років. Ухвалено: строк відбування покарання засудженому рахувати з 05.02.2006 р.; запобі­жний захід залишити у вигляді взяття під варту; речові докази - жіночу зимову курт­ку та ковдру повернути потерпілій ОСОБА_2, сорочку та шкіряну куртку повернути засудженому, а ніж - знищити.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 04.02.2006 р. близько 21⁰⁰ к.ч., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки на ґрунті ревно­щів в будинку АДРЕСА_1 наніс своїй співмешканці ОСОБА_3 два удари ножем в область грудної клітини, спричинивши їй коло-то-різане проникаюче поранення з пошкодженням лівої плечової артерії, внаслідок якого потерпіла померла на місці від гострої крововтрати.

Засуджений ОСОБА_1 в апеляції порушує питання про скасування вироку та постановлення апеляційним судом нового вироку з кваліфікацією його дій за ст. и8 КК України. Апелянт вказує, що: склад злочину, передбаченого ст. 115. ч.1 КК України, не підтверджується зібраними в справі доказами, проте, з цих доказів у його діях вбачається склад злочину, передбаченого ст. и8 КК України; як він, так і потер­піла під час конфлікту були в стані алкогольного сп'яніння; потерпіла спровокувала його на ці дії, ударивши по голові, та намагалася схопити ніж, але він випередив її; дані судмедекспертизи не свідчать про умисел на вбивство внаслідок випадкового удару ножем, він не мав умислу вбивати потерпілу, діяв у стані сильного душевного хвилювання, що виникло внаслідок протизаконного насильства та образи з боку по­терпілої та перевищив межі необхідної оборони. Вважає також вирок надто суворим.

Заслухавши доповідь судді, промову засудженого, який підтримав апеляцію та просить її задовольнити, промову прокурора, який вважає вирок законним і обґрун­тованим та просить залишити його без зміни, а апеляцію - без задоволення, обгово­ривши доводи апеляції та перевіривши в її межах матеріали справи, суд приходить до наступного.

Допитаний в якості підозрюваного, ОСОБА_1 показував, що будучи, як і по­терпіла ОСОБА_3, в стані алкогольного сп'яніння, він почав дорікати їй за зраду, між ними почалася сварка на ґрунті ревнощів, в ході якої після удару тарілкою його по го­лові, що завдала потерпіла, він схопив зі столу розкладний ніж і наніс кілька ударів

Справа N° 11-547/2006р.

Категорія 11-А

Головуючий у 1-й інстанції МЕДЯНИК М.Ю.

Доповідач КОНДОР Р.Ю.

лезом в область грудей потерпілої (а.с. 30^_32)- Ці показання узгоджуються з пояснен­ням, що його дав засуджений в якості з'явлення із зізнанням (а.с. 13-14)-

Даючи первісні пояснення і показання, засуджений не стверджував, що потер­піла потягнулася за ножем, яким мала намір його вдарити, а він, в свою чергу, випе­редив її, схопив інший ніж і з метою самозахисту від передбачуваного, за його версі­єю, удару ножем з боку потерпілої, сам завдав їй удари ножем.

 Протокол огляду місця події не містить даних про наявність на місці злочину ножарі такий з цього місця не вилучався (а.с. 12), а ніж - знаряддя злочину був вияв­лений під час відтворення обстановки і обставин події (а.с. 33^_4б), коли вперше з'явилася й версія засудженого про нібито намір потерпілої вдарити його ножем.

З висновку судово-медичної експертизи № 21 від 10.03.2006 р. трупа потерпі­лої ОСОБА_3 вбачається, що потерпілій були завдані два ножових поранення, одне з яких в область правої половини грудної клітини непроникаюче внаслідок попадання леза на ребро, а її смерть настала від гострої кровотечі внаслідок іншого поранення -повного поперечного пошкодження лівої підмишечної (плечової) артерії, цей ране-вий канал має напрямок зверху-вниз і спереду-назад (а.с. 93-100).

У засудженого тілесних ушкоджень не виявлено (а.с. 129)-

Засуджений ОСОБА_1 під час досудового слідства та у судовому засіданні свою вину у злочині визнавав частково - щодо факту заподіяння ним смерті потерпі­лій ОСОБА_3, але стверджував, що не мав умислу її вбити, діяв у стані сильного ду­шевного хвилювання, що виникло внаслідок протизаконного насильства та образи з боку потерпілої та перевищив межі-необхідної оборони.

Фактичні обставини вчиненого злочину щодо нанесення засудженим ударів ножем з ушкодженням життєво важливого органу потерпілої, інші обставини справи та вина засудженого у вчиненні злочину стверджуються також показаннями потерпі­лої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с. 49^_52, 55-57), висновками су­дово-імунологічних експертиз, судово-психіатричної експертизи (а.с. 105-109,114-118, 122-125), речовими доказами (а.с. 136-137)» іншими матеріалами справи, які узгоджу­ються між собою щодо істотних її обставин та спростовують версію засудженого.

Відповідно до ст.ст. 323-324, ст. 365 ч. і КПК України, ст. 65 КК України, суд, забезпечивши всебічний, повний і об'єктивний розгляд кримінальної справи, поста­новляє законний і обґрунтований вирок та призначає покарання, необхідне і достатнє для виправлення особи та попередження нових злочинів, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

З урахуванням викладеного, оцінивши докази_ у сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляції засудженого.

Суд першої інстанції належно мотивувавши свої висновки правильно встано­вив фактичні обставини справи, кваліфікував дії засудженого за ст. 115 ч. і ККУкраїни як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, та призначив йому покарання. Винність засудженого у даному злочині доведена і стверджується су­купністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів. Підстав для кваліфі­кації дій засудженого за ст.ст, иб, и8 КК України немає. Суд, крім іншого, врахував обтяжуючі та пом'якшуючі покарання обставини, дії потерпілої, особу винного. Пока­рання призначене відповідно до санкції ст. 115 ч. і КК України і підстав для пом'якшення покарання апеляційний суд не вбачає.

За таких обставин, апеляцію засудженого слід залишити без задоволення, а ви­рок суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст.ст, 365, 366 КПК України, -

ухвалив:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 травня 2006 р. щодо нього -без  зміни.