22-5983 Категорія 21
Суддя 1 інстанції Добинчак О.П. Доповідач Бугрим Л.М.
РІШЕННЯ Іменем України
27 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі
Головуючого Бугрим Л.М. Суддів Зінов"євої А,Г,.Олейнікової Л.С.. При секретарі Баклановій Ю.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку за участю сторін апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Центрально-Міському районі у м. Горлівці на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 18 серпня 2003 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП „ Артемвугілля", відділенню виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Центрально- Міському районі м. Горлівки про відшкодування шкоди.
Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М., вислухавши пояснення представника фонду Ляхова В.В., ДП „ Артемвугілля" Ярову Н.В, .,пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
У вересні 1996 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до шахти імені Леніна виробничого об"єднання „ Артемвугілля"/ правонаступником якої є ДП „ Артемвугілля" /про відшкодування шкоди. Позивач вказував на те , що він працював на шахті забійником. Висновком МСЕК від 29 березня 1993 року йому встановлено втрату 25% професійної працездатності у зв"язку з профзахворюванням : вібраційною хворобою. Пізніше у нього було виявлене друге професійне захворювання у зв"язку з чим у відповідності з висновком МСЕК від 12 жовтня 1994 року у нього встановлено втрату 35% професійної працездатності, а по сукупності двух профзахворювань втрата професійної працездатності становить 60%, його визнано інвалідом 3-ї групи. Вважав, що підприємство невірно визначило йому середній заробіток для обрахування розміру відшкодування шкоди,оскільки на його думку середній заробіток повинно було визначати виходячи з повних трьох місяців після другого ушкодження здоров"я, тобо за січень , травень червень 1994 року, з врахуванням коефіцієнтів тарифних ставок на данному підприємстві.. Позивач просив стягнути з підприємства у відшкодування шкоди недовиплачену суму щомісячних виплат 8918 грн. 12 коп., а за період з березня 1993 року по 1 червня 2001 року щомісячні платежі у сумі 427 грн 09 коп.
До участі у справі судом було притягнуто відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Центрально-Міському районі м . Горлівки / далі фонд/
Упослідуючому позивач вточнював позовні вимоги, просив встановити розмір страхової суми у 1127 грн, виходячи з середнього заробітку за 12 календарних місяців роботи, що передували повторному ушкодженню здоров"я, якими є вересень- грудень 1993 року,січень- серпень 1994 року, та застосувати коефіцієнти підвищення тарифних ставок 2,38 з 1.09, 1996 року..У судовому засіданні позивач не наполягав на стягненні з ДП „ Артемвугілля" недоплаченої суми відшкодування шкоди у зв"язку з чим ухвалою Микитівського районного суду м. Горлівки від 18 серпня 2003 року прийнята відмова відповідача від позову в частині стягнення недонарахованої суми по щомісячному відшкодуванню шкоди у сумі 8918 грн. 42 коп. і провадженя по справі за позовом ОСОБА_1 до ДП"Артемвугілля", виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Центрально-Міському районі м. Горлівки про стягнення недоплаченої суми 8918 грн 42 коп. у відшкодування шкоди спричиненої здоров"ю - закрите. / а.с.366,367/
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 18 серпня 2003 року позов ОСОБА_1 задоволено Встановлено, що станом на 1 квітня 2001 року розмір щомісячної страхової виплати , який належить до відшкодування ОСОБА_1 відділенням виконавчої дирекції фонду становить 1127 грн. 27 коп з. послідуючою її коректировкою у відповідності з вимогами закону.Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворюваня України зобов"язано донарахувати суму втраченного заробітку з 1 квітня 2001 року.
На зазначене рішення суду відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Центрально- Міському районі м. Горлівки була подана апеляційна скарга у якій фонд просить скасувати рішення суду посилаючись на те, що суд невірно застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок 1,75 1,5, 2,38. Судом не з"ясовано які фактично коефіцієнти були застосовані на шахті, не перевірено у відповідності з п. 28 Правил відшкодування шкоди чи не перевищував розмір відшкодування шкоди середньомісячний заробіток відповідного працівника після підвищення тарифної ставки .
У судовому засіданні представник фонду Ляхов В.В. підтримував доводи апеляційної скарги у повному обсязі, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові, оскільки судом зроблено невірно розрахунок втраченного заробітку позивача станом на 1 квітня 2001 року.
Представник ДП „Артемвугілля" Ярова Н.В. просила також рішення суду скасувати, оскільки судом були порушені вимоги матеріального закону та було завищщено розмір втраченного заробітку позивача.
ОСОБА_1 просив рішення суду залишити без зміни, посилаючись на те, що воно відповідає вимогам закону. У судовому засіданні апеляційного суду він вточнив період обрахування середнього заробітку , зокрема ,вказував ,що його слід брати до уваги за 12 місяців перед визначенням МСЕК стійкої втрати професійної працездатності по другому профзахворюванню з серпня 1993 року по серпень 1994 року включно, а також вважав необхідним застосувати усі коефіцієнти підвищення тарифних ставок та окладів на шахті.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду - скасуванню, а по справі слід постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі міський суд виходив з того,що розмір втраченного заробітку позивача станом на 1 квітня 2001 року становить 1127 грн і зобов"язав відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Центрально-Міському районі м. Горлівки проізвести донарахування страхових сум .
Між тим з таким висновком суду погодитись не можна. У відповідності з вимогами ст. 202 ЦПК України / діючої на час постановлення рішення суду редакції Закону/ рішення суду повинно бути законним та обгрунтованним. Однак, у порушення вимог зазначенного закону у рішенні судом не приведені розрахунки та обгрунтування розміру втраченного заробітку ОСОБА_1,який суд визначив станом на 1 квітня 2001 року ,що дає підстави таке рішення вважати незаконним та скасувати його.
З матеріалів справи вбачається , що позивач ОСОБА_1 з 1982 року працював на шахті імені Леніна ДП'Артемвугілля „забійником у шкідливих умовах праці ,у зв"язку з чим у нього висновком МСЕК від 29 березня 1992 року встановлено професійне захворювання вібраційну хворобу з втратою 25% професійної працездатності. / а.с. 10 / Висновком МСЕК від 29 жовтня 1994 року у позивача встановлено з 23 вересня 1994 року друге професійне захворювання хронічний бронхіт пилевої етіологі у зв"язку з чим по сукупності двух профзахворювань позивача визнано інвалідом третьої групи , втрата професійної працездатності визначена на 60% і у послідуючому її розмір не змінювався. / а.с. 12-14/
Звертаючись до суду з позовом про визначення втраченного заробітку станом на 1 квітня 2001 року позивач просив середній заробіток визначити за 3 місяці, які передували визначенню втрати професійної працездатності по другому профзахворюванню, а потім у процесі розгляду справи вточнив свої вимоги та просив середній заробіток визначити за 12 місяців, які передували визначенню стійкої втраті професійної працездатності по сукупності профзахворювань.
Згідно з ч.1 п. 22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації, або уповноваженним ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженних постановою КМУ№ 472 від 23.06.1993 року з послідуючими змінами та доповненнями / далі Правила /,які діяли на той час і які слід застосовувати при вирішенні данного спору середньомісячний заробіток для обрахування розміру відшкодування потерпілому втраченного заробітку/ або відповідной його частини/ визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи,які передували ушкодженню здоров"я, а при професійному захворюванню- стійкій втраті професійної працездатності.
У зв"язку з тим ,що у позивача було встановлено друге професійне захворювання, то він має право у відповідності з вимогами п . 25 вищевказаних Правил визначати середній заробіток за відповідні періоди, які передували першому , або другому ушкодженню здоров"я. Розмір відшкодування шкоди у цьому випадку визначається ступенем / у відсотках/ втрати професійної працездатності, яка визначається МСЕК по сукупності випадків пошкодження здоров"я..
Виходячи з вимог ОСОБА_1 визначати розмір середнього заробітку за 12 місяців, які передували другому ушкодженню здоров"я, слід визначити середній заробіток для обрахування втраченного заробітку за такі місяці серпень 1994 р.-3443960 крб, липень1994 p.- 6070312 крб, червень 1994 р. -4152762, травень 1994 р. -2642534 крб, квітень 1994 р. -4451586 крб., березень1994 р.-2079527 крб, лютий 1994 р- 4352368 крб, січень 1994 p.- 5400888 крб,. грудень 1993 р- 6983215, листопад 1993 p.- 2779152, жовтень 1993 р- 676592 крб., вересень 1993 p.- 842389 крб., що становить суму 43980083 крб . Окрім того слід також врахувати вислугу років пропорційно за 1993 та 1994 рік,яка складає суму -5537644 крб, а усього заробітна плата за 12 місяців позивача та вислуга років складають суму -49517727 крб., а розмір середньої заробітної плати складає 4126477 крб, або 41 грн. 26 коп.. / 49517727 крб : 12 міс/.
Виходячи з зазначенних розрахунків розмір втраченного заробітку позивача з врахуванням 60% втрати професійної працездатності становить 24 грн. 76 коп. / 41 грн. 26 коп. х 60% /
У відповідності з вимогами ч.5 п. 22 Правил середньомісячний заробіток у зазначенний період підлягає коригуванню з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників з виробничого підрозділу підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров"я.
У зв"язку з цим втраченими заробіток позивача слід відкоригувати на коефіцієнти збільшення тарифних ставок та посадових окладів , які були застосовані у структурному підрозділі шахти, де працював позивач.
Згідно з довідкою структурного підрозділу „ шахти імені В.І. Леніна" яка видана 27 липня 2006 року починаючи з 1 жовтня 1994 року по 1 липня 1998 року на шахті застосовувались такі коефіцієнти : 2 ; 1,8, ; 1,75 ; 1,5 ; 1, 17 і тому розмір втраченного заробітку слід збільшити на зазначені коефіцієнти.
Апеляційний суд не може погодитись з доводами позивача про те, що з 1 вересня 1996 року слід збільшити втраченний заробіток на коефіцієнт 2.38 ,який для введення передбачено наказом Міністерства Вугільной промисловості України № 72 від 4 березня 1996 року, оскільки при застосувані данного коефіцієнту була змінена структура заробітку ,і тарифна ставка була збільшена лише у 1,17., тому втраченний заробіток слід збільшити саме на коефіцієнт 1,17.
У відповідності з вимогами п. 28 Правил / у редакції постанови КМУ № 1100 від З жовтня 1997 року / перерахованний або нарахованний розмір втраченного заробітку у переахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника / після підвищення тарифних ставок/ за умови його роботи повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Виходячи з наведенного, та данних про середньомісячну заробітну плати по професії забійник , яка станом на жовтень 1997 року становить 385 грн. 60 коп., апеляційний суд вважає необхідним збільшити втрачений заробіток позивача і на послідуючи коефіцієнти 1.14 та 1,28.
Таким чином станом на 1 квітня 2001 року розмір втраченного заробітку позивача становить 399 грн. 47 коп. / 24 грн. 76 коп. х 2,х 1,8 х 1,75 х 1,5 х 1,17 х 1.14 х 1.28 /
У зв"язку з тим ,що позивач відмовився від позову про стягнення недопдаченних сум у відшкодуваня втраченного заробітку і ця відмова прийнята судом , про що постановлено ухвалу суду, яка набрала законної сили апеляційний суд не може обговорювати питання про стягнення недоплаченних сум в відшкодування втраченного заробітку
Оскільки судом першої інстанції були неповно з"ясовані обставини справи та невірно застовано матеріальний закон, апеляційний суд вважає можливим у відповідності з вимогами п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення йому втраченного заробітку станом на 1 квітня 2001 року у сумі 1127 гр 27 коп..задовольнити частково та визначити йому розмір втраченного заробітку станом на 1 квітня 2001 року у сумі 399 грн. 47 коп. та зобов"язати відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Центрально-Міському районі м. Горлівки провести послідуючу коректировку страхових сум у відповідності з вимогами ст. 29 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату професійної працездатності „
Враховуючи наведене та керуючись ст ст. 307 ч. П. 2, п.1.п. 4 ч. 1 ст. 309 , 314 ч. 2 , 316 ЦПК України апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області задовольнити.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 18 серпня 2003 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1 станом на 1 квітня 2001 року втраченний заробіток у сумі 399 грн 47 коп.. Зобов'язати відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально- Міському районі м. Горлівки зробити перерахунок страхових виплат з 1 квітня 2001 року виходячи з розміру втраченного заробітку у 399 грн. 47 коп з послідуючою коректировкою суми у відповідності з вимогами закону.
Рішення суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним чинності.