Справа 22- 6768 Суддя 1 інстанції Легостаєв О.А.
Категорія 40,41 Доповідач Бугрим Л.М.
РІШЕННЯ Іменем України
27 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі
Головуючого Бугрим Л.М
Суддів Зінов"євої А.Г. .....
Олейнікової Л.С. При секретарі Баклановій Ю.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2 на рішення Петровського районого суду м. Донецька від 17 травня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до СПД ОСОБА_1, СПД ОСОБА_2 про поновлення на роботі, виключення з трудової книжки незаконних записів ,стягнення заробітної плати за час вимушенного прогулу , та моральної шкоди
Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М., вислухавши пояснення СПД ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
У червні 2005 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до відловідачив про зміну формуліровки звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушенного прогулу, стягненя моральної шкоди. У позові вона посилалась на те, що з лютого 2001 року працювала у СПД ОСОБА_1 продавцем продовольчих товарів без оформлення трудового договору ,а такий договір було укладено лише 2 квітня 2004 року, про що у трудовій книжці зроблено відповідний запис. Відповідно до встановленного режиму роботи вона працювала по 15 днів щомісячно по 12 годин у день , інші п"ятнадцять днів вона відпочивала.. У кінці липня 2005 року вона звернулась до СПД ОСОБА_1 з проханням надати щорічну відпустку, однак її було відмовлено. З 1 серпня 2005 року вона знаходилась на лікарняному .За своїм станом здоров"я та станом здоров"я дитини вони потребували оздоровлення. Вважаючи ,що її надана відпустка вона перестала виходити на роботу ,а потім вона дізналася про те, що її звільнено з роботи за прогули. Окрім того, у трудовій книжці ,яку вона отримала були вчинені записи про звільнення її з роботи з СПД ОСОБА_1 та прийняття на роботу до СПД ОСОБА_2. що не відповідає дійсності, оскільки заяви про звільнення з роботи з СПД ОСОБА_1 та про прийняття її на роботу до СПД ОСОБА_2 вона не подавала. Ці записи не відповідають дійсності, тому їх просила виключити . Окрім того , вона не згодна з формуліровкою звільнення,оскільки вона прогулів не допускала на протязі 4-х років працювала без відпочинку,окрім того вона не знаходилась у трудових відносинах з СПД ОСОБА_2 і той не мав права її звільняти
тому просила змінити формуліровку звільнення з п. 4 ст. 40 на ст. 38 КЗпП України , тобто на звільнення за власним бажанням. Оскільки відповідач незаконно її звільнив з роботи просила стягнути середній заробіток за час вимушенного прогулу. Такими діями відповідачів її було спричинено також і моральну шкоду, яку вона просила стягнути з них у сумі 10000 грн..
Упослідуючому ОСОБА_3 у грудні 2005 року звернулась з заявою про зміну предмету позову зявленного про зміну формуліровки причин звільнення, на вимоги про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушенного прогулу, посилаючись на те, що з роботи була звільнена незаконно. Просила також стягнути моральну шкоду.
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 17 травня 2006року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені. СПД ОСОБА_1 зобов"язна внести до трудової книжки ОСОБА_3 свідчення про її роботу на посаді продавця продовольчих товарів третьої категорії з 1 жовтня 2002 року по 1 квітня 2004 року, виключити з трудовий книжки запис як незаконний про її звільнення з роботи за власним бажаням з 30 квітня 2005 року згідно наказу НОМЕР_1. СПД ОСОБА_2 зобов'язаний виключити запис з трудової книжкиОСОБА_3 як незаконний про прийняття на роботу до СПД ОСОБА_2. на посаду продавця продтоварів з 1 травня 2005 року і запис про її звільнення з роботи за ст. 40 п. 4 КЗпП України з 11. 08.2005 року згідно з наказом НОМЕР_1 . ОСОБА_3 поновлена на роботі у СПД ОСОБА_1 продавецм продовольчих товарів третьої категорії з 30 квітня 2005 року. З СПД ОСОБА_1 на користь позивачки стягнуто недовиплачену заробітну плату за період з 1 вересня 2004 року по 1 травня 2005 року в сумі 589 грн.,заробітну плату у мінімальному розмірі встановленному чинним законодавстом за період з 1 травня 2005 року до 17 травня 2006 року в загальній сумі 4103 грн., компенсацію за невикористані відпустки за період 2003- 2005 р. в загальній сумі 700 грн., а усього 5392 грн., а також моральну шкоду у сумі 5000 грн. , а усього стягнуто 10372 грн. на користь держави держмито у сумі 103 грн. 72 коп.
Стягнуто з СПД ОСОБА_2. на користь позивачки моральну шкоду у сумі 2000грн.,а на користь держави держмито у сумі 51 грн.
На зазначене судове рішення СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2 подана апеляційна скарга у якій ставиться питання про скасування судового рішення та постановлення нового рішення,яким слід відмовти у позові , оскільки при розгляді справи судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Суд вийшов за межі позовних вимог та розглянув вимоги які не заявлялись позивачкою.Суд не звернув уваги на надані докази, щодо перетворення СПД ОСОБА_1 на СПД ОСОБА_2. і тому позивачка знаходилась фактично у трудових відносинах з 1 .05.2005 року з СПД ОСОБА_2, який є платником податку за позивачку, тому він мав право звільнити її з роботи за прогули .Суд не міг посилаться у рішення на показання свідка ОСОБА_4 як на свідка, оскільки та також пред"явила аналогічні вимоги. Рішення сулу в частині поновлення на роботі у СПД ОСОБА_1 не може бути виконано через те ,що СПД ОСОБА_2 припинила свою діяльність..Також позивачка і не довела факту спричинення її моральної шкоди.
У судовому засіданні СПД ОСОБА_1. пояснила суду про те, що дійсно з 2002 року у неї в магазині працювала ОСОБА_3, однак, при вчиненні запису про прийняття на роботу була дійсно допущена описка і проти виправлення якої вона не заперечувала. Разом з тим вона вказувала на те, що припинила свою діяльність у магазині як приватний підприєжмець з 1травня 2005 року та оформила магазин на сина СПД ОСОБА_2.,який з цього часу став платником податків в тому числі і за найманих працівників .У зв"язку з цим були вчинені записи про звільнення позивачцки від неї та про прийняття на роботу до СПД ОСОБА_2. оскільки позивачка після 1 травня 2005 року фактично знаходилась у трудових відносинах з ОСОБА_2,а станом на 1 травня 2005 року вона як суб"єкт підприємницької діяльності припинила свою діяльність у магазині, а власником цього майна став СПД ОСОБА_2. За весь час роботи позивачка не зверталась з заявою про надання відпустки ,оскільки вона 15 днів кожного місяця відпочивала. Позивачка самовольно припинила роботу в магазині тому її син звільнив з роботи за прогули. Суд постановив рішення по вимогам ,які не заявлялись позивачкою про стягнення недоплаченої заробітної плати та про стягнення компенсації за відпустки .
Відповідач СПД ОСОБА_2 просив врахувати пояснення ОСОБА_1та підтримував доводи апеляційної скарги у повному обсязі, посилався на те, що з 1 травня 2005 року він став власником магазина, тому наймані робітники знаходились у трудових відносинах з ним , а не з СПД ОСОБА_1, яка припинила свою підприємницьку діяльність у магазині. За найманих працівників він з 1 травня 2005 року платить податки і тому він обгрунтованно звільнив ОСОБА_3 за прогули без поваважних причин.До нього вона не зверталась з заявою про надання відпустки і згоду на відпустку її не давав.Також посилався на те, що ОСОБА_3 не заявляла вимоги про стягнення недоплаченої заробітної плати та компенсації за відпустки , а тому суд вийшов за межі позову. Компенсація при звільненні її була виплачена.
Позивачка ОСОБА_3 просила рішення суду залишити без зміни, посилаючись на те, що її було невідомо про те, що змінився власник магазина, вона вважала ,що знаходиться у трудових відносинах з СПД ОСОБА_1 до якої вона зверталась з приводу надання відпустки у кінці липня 2005 року Заяву про звільнення з роботи від СПД ОСОБА_1 не подавала.,а також не зверталася з заявою про прийняття на роботу до СПД ОСОБА_2. Спочатку серпня 2005 року вона захворіла знаходилась на лікарняному і зверталась з приводу надання відпустки до ОСОБА_1. Оскільки її була потрібна відпустка, вона перестала виходити на роботу та поїхала відпочивати на море.Окрім того вона пояснила суду про те ,що дійсно з позовною заявою про про стягнення компенсації за відпустки та недоплаченої заробітної плати не зверталась.
Апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2.. підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині позову про внесення зміни запису у трудову книжку -зміні та скасуванню, в частині - стягнення недоплаченої заробітної плати , стягнення компенсації за відпустки - скасуванню; в частині поновлення на попередньому місці роботі, стягнені середнього заробітку за час вимушенного прогулу -скасуванню- та відмові у позові , в частині стягнення моральної шкоди, витрат на судовий збір-зміні з наступних підстав.
- Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_3 з 1 жовтня 2002 року працювала продавцем продовольчих товарів 3 категорії у магазині ,який належав СПД ОСОБА_1 і знаходилась з СПД ОСОБА_1 у трудових відносинах.
З 1 травня 2005 року відбулася реорганізація СПД ОСОБА_2 в СПД ОСОБА_2,який став власником магазіну у якому продовжувала працювати позивачка.У данному випадку зміна власника майна не дає підстави для звільнення найманих робітників і тому з 1 травня 2005 року позивачка знаходилась у трудових відносинах з СПД ОСОБА_2 Умови її праці та відпочинку не змінилися.
Зазначені обставини підтверджуються данними до податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про сплату СПД ОСОБА_2 єдиного податку, податків за найманих робітників . З цих же документів видно, що у свою чергу з 1 травня 2005 року СПД ОСОБА_1 припила свою діяльність як приватий підприємець у цьому магазині.
Виходячи з наведенного, апеляційний суд доходить висновку про те ,що з 1 травня 2005 року відбулася реорганізація СПД ОСОБА_1 у СРД ОСОБА_2. у відповідності до якої СПД ОСОБА_1 припинила свою діяльність та правовідносини з найманими працівниками , тобто із ОСОБА_3 ,а СПД ОСОБА_2 у відповідності з вимогами ст. 24 КЗпП України продовжив їх , з 1 травня 2005 року і тому на момент звільнення ОСОБА_3 вона знаходилась у трудових відносинах з СПД ОСОБА_2 Зазначені обставини судом враховані не були ,що призвело до помилкового висновку про права та обов"язки сторін.
Судом було встановлено, що позивачка працювала з 1 жовтня 2002 року продавцем продовольчих товарів 3 категорії у СПД ОСОБА_1 і не зверталась до неї з заявою про звільнення за власним бажанням та про прийняття на роботу до СПД ОСОБА_2..Ці обставини не заперечували і відповідачи , тому суд першої інстанціїї прийшов до обгрунтованного висновку про виключення записів з трудової книжки ОСОБА_3 про звільнення її з роботи від СПД ОСОБА_1 та про прийняття її до СПД ОСОБА_2. ,як такі що не мали підстав.
Разом з тим , враховуючи ,що мало місце реорганцізація СПД ОСОБА_1 на СПД ОСОБА_2. слід вчинити про це відповідні записи у трудовій книжці позивачки та про продовження трудових відносин у данному випадку з СПД ОСОБА_2.Таким чином виключивши зазначені записи СПД ОСОБА_2 повинен вчинити ці.
Апеляційний суд вважає„що суд першої інстанції обгрунтованно задовольнив вимоги
позивачки про зміну дати прийняття на роботу до СПД ОСОБА_1, оскільки цю
помилку визнала відповідачка.
З врахуванням наведенних фактів апеляційний суд доходить висновку про те, що ОСОБА_3 з 1 травня 2005 року продовжила трудові відносини з СПД ОСОБА_2 після реорганізації СПД ОСОБА_1, що не було враховано судом першої інстанції і тому висновок суду про те , що і після 1 травня 2005 року ОСОБА_3 працювала у СПД ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи ї є помилковими.
У зв" язку з наведенним є помилковим і послідуючий висновок суду про те, що СПД ОСОБА_2не міг видавати наказ про звільнення з роботи ОСОБА_3 за своєю ініціативою на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
З матеріалів справи вбачається ,що позивачка з 1 серпня по 9 серпня 2005 року включно знаходилась на лікарнянному і повинна була приступити до роботи з 10 вересня 2005 року,оскільки за графікоим роботи вона повинна була працювати до 15 серпня 2005 року включно..Однак, вона не приступила до роботи ні 10 , ні 11 серпня 2005 року, допустила невиход на роботу без поважних причин. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 посилалась на те , що вона дійсно покинула роботу і поїхала на море , оскільки невиход на роботу був викликаний відмовою СПД ОСОБА_1. надати відпустку і на те, що вона без відпустки працює 4 роки, однак ці доводи з яких допущено прогули не можна визнати поважними, оскільки ні СПД ОСОБА_2 ні СПД ОСОБА_2не давали згоди на відпустку, тим більш що у позивачки 15 днів серпня починаючи з 16 серпня по кінець місяця є днями відпочинку, а також раніше на протязі 4-х років позивачка не зверталась з заявою про надання відпустки,тому її доводи про безвихідність сітуації унаслідок чого вона покинула роботу є надуманими .
У відповідності з вимогами ст 40 п. 4 КЗпП України трудовий договір,укладенний на не визначенний строк , а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником,або уповноваженнним ним органом у випадку прогулу / в тому числі відсутності на роботі більш трьох годин протягом робочого дня/
За таких обставин, апеляційний суд вважає що у суда першої інстанції були відсутні підстави для поновлення на роботі позивачки та стягнення середнього заробітку за час вимушенного прогулу та виключення запису про звільнення позивачки з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України ..
Вирішуючи питання про стягнення недоплаченної заробітної плати та стягнення компенсації суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та вирішив спір ,який позивачкою не заявлявся, що підтверджується як її позовними заявами так і її поясненнями про те, що вона з такими вимогами до суду не зверталась,а також вступною частиною рішення суду в якої відсутні такі позовні вимоги.,тому доводи апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог заслуговують на увагу і рішення суду у цієї частині підлягає скасуванню.
Також апеляційний суд не може погодитись з рішенням суду в частині стягнення моральної шкоди. Наведені судом першої інстанції доводи в обгрунтування розміру моральної шкоди не давали підстав для стягнення її у такому розмірі .Окрім того, апеляційний суд враховує ,що позовні вимоги ОСОБА_3 . знайшли лише часткове підтвердження , і тому виходячи з принципу розумності та достатності апеляційний суд вважає необхідним на користь ОСОБА_3. у відшкодування моральної шкоди у відповідності з вимогами ст.237 - 1 КЗпП України стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2. по 50 грн з кожного.
У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України на користь держави з СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір по 17 грн. з кожного.
Таким чином постановлене судом рішення не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону , а тому у відповідності з вимогами п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає часткому скасуванню та зміні.
Керуючись ст ст. 307 ч.1 п.2,3 ; 309 ч.1 п. 1, п. З, п. 4 , 313, 314 ч.1, 316 ЦПК
України, апеляційний суд
ВИРІШИВ: Апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2. задовольнити частково.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 17 травня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до СПД ОСОБА_1, СПД ОСОБА_2 в частині позову про внесення запису до трудової книжки , стягнення моральної шкоди - змінити , а в частині стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення недоплаченої заробітної плати - скасувати.
Зобов'язати СПД ОСОБА_1 внести зміни у трудову книжку до запису про трудову діяльність ОСОБА_3 продавцем 3 категорії продовольчих товарів вказавши її початок з 1 жовтня 2002 року у СПД ОСОБА_1 та виключити запис про звільнення за власним бажаням ОСОБА_3. з СПД ОСОБА_1
Зобов"язати СПД ОСОБА_2. виключити запис з трудової книжки ОСОБА_3 про прийняття її на роботу до СПД ОСОБА_2 та вчинити запис про реорганізацію СПД ОСОБА_1 в СПД ОСОБА_2 та про продовження трудових відносин з ОСОБА_2 з 1 травня 2005 року.
Відмовити у позові ОСОБА_3 про виключення запису з трудової книжки про звільнення її з роботи з СПД ОСОБА_2 за п. 4 ст. 40 КЗпП України з 11 серпня 2005 року. Відмовити у позові ОСОБА_3 до СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушенного прогулу.
У відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 стягнути з СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2 по 50 грн./ п'ятдесят грн / з кожного.
На користь держави стягнути судовий збір з СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2 по 17 грн / сімнадцять грн/з кожного
Рішення суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним чинності.