Справа 22-6769 Категорія 2
Суддя 1 інстанції Легостаєв О.А. Доповідач Бугрим Л.М.
РІШЕННЯ Іменем України
27 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі
Головуючого Бугрим Л.М Судців Зінов"євої А.Г. Олейнікової Л.С.
При секретарі Баклановій Ю.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1 на рішення Петровського районого суду м. Донецька від 17 травня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до СПД ОСОБА_1, СПД ОСОБА_3 про внесення запису у трудову книжку, стягнення заборгованності по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки та моральної шкоди Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М., вислухавши пояснення СПД ОСОБА_1, ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2005 року ОСОБА_2 звернулась з данним позовом до відповідчив посилаючись на те, що вона з 16 травня 2002 року працювала продавцем продовольчих товарів у магазині відповідачів ОСОБА_1 , та ОСОБА_3, які є є суб'єктами підприємницької діяльності. При прийнятті на роботу вона надала ОСОБА_1 свою трудову книжку, однак вона повернула її, вказавши про те,що записи про прийняття на роботу зробить після іспитового строку .У ОСОБА_1 вона працювала продавцем продовольчих товарів до 26 червня 2006 року Будь- яких записів у її трудовій книжці не вчинено .Оскільки її на протязі останніх двох років не сплачувалась заробітна плата , а лише інколи видавались продукти харчування , вона звернулась до ОСОБА_4 з заявою про звільнення її з роботи, виплати заборгованності по заробітній платі виходячи з розміру мінімальної заробітної плати , компенсації за невикористані відпустки та відповідного запису у трудовій книжці про те, що вона працювала з 16 липня 2002 року по 25 липня 2005 року . Однак, її було відмовлено. Такими діями відповідачив її було спричинену моральну шкоду. Просила зобов"зати відповідачив внести у трудову книжку запис про її роботу продавцем продовольчих товарів з 16 травня 2002 року по 26 липня 2005 року,зобов"язати відповідачив сплатити заборгованість по заробітній платі за два останніх роки роботи, стягнути з відповідачив на її користь моральну шкоду у сумі 10000 грн.
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 17 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені Суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зобов"язана внести до трудової книжки ОСОБА_2 записи про прийняття її на роботу на посаду продавця продовольчих товарів 2 категорії з 16 травня 2002 року і про звільнення її з роботи за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України з 26 липня 2005 року. Стягнуто з СПД ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату у мінімальному розмірі, встановленному чинним законодавстовм за період з 1 січня 2004 року по 26 липня 2005 року за 18 місяців 26 днів , в загальній сумі 4395 грн. , компенсацію за невикористані відпустки за період 2002 р-2005 р в загальній сумі 865 грн.,а усього 5620 грн., а также моральну шкоду у сумі 5000 грн., а усього 10260 грн. .,На користь держави з ОСОБА_1 стягнуто держмито у сумі 102 грн. 60 коп..
На зазначене судове рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій просить змінити рішення суду в частині внесення змін щодо запису про період роботи позивачки вказавши його з 15 травня 2003року по 26 липгя 2005 року в іншій частині рішення суду скасувати посилаючись на те те,що вона не заперечувала з самого початку внести відповідні записи про прийняття на роботу ОСОБА_2 у трудову книжку, однак позивачка не бажала оформлятись на роботу. Висновок суду про те, що вона не виплачувала заробітну плату ОСОБА_2 суперечить наданим доказам,зокрема випискам з касової книги у якій позивачка розписувалась за одержану суму заробітної плати..Ці факти були підтверджені показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6. Посилка суду на акт перевірки технічним інспектором як раз і свідчить про те, що заробітна плата виплачувалась, а суд дав невірну оцінку цьому доказу У рішенні суду не приведені будь-які розрахунки стягнутих сум. Суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачка не просила стягнути компенсацію за відпустки .Суд не звернув уваги на те, що з 1 травня 2005 року СПД ОСОБА_1 припинила свою роботу, а замість неї ці функції став виконувати СПД ОСОБА_3. Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3. та ОСОБА_1 позивачка тим сами визнавала факт роботи у двух відповідачив. Також судом необгрунтовано було стягнуто у відшкодування моральної шкоди 5000 грн Такий розмір позивачка обгрунтувала тим, що гроші потрібні для відкриття свого підприємства Судом невірно стягнуто судовий збір.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримувала доводи апеляційної скарги посилалась на те, що судом дана невірна оцінка доказам,оскільки вона сплачувала позивачці заробітну плату щомісячно і позивачка розписувалась у книзі касових операцій ,яку вона вела особисто ,Окрім того, доказами про сплату заробітної плати ОСОБА_2 свідчать записи самої ОСОБА_2, які співпадають з її записами щодо отримання нею щомісячно заробітної плати,, яка для себе також вела записи касових операцій по відділу і ці записи співпадають з її записами.У відділі ОСОБА_2 працювала по 15 днів кожного місяця, а 15 днів відпочивала .Такий режим роботи діяв для всіх продавців і проти нього ніхто не заперечував.Заяву про звільнення з роботи за власним бажанням ОСОБА_2 не подавала.Вона залишила відділ самовільно вранці 26 липня 2005 року у якому була встановлена недостача.
Апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині позову про внесення запису до трудової книжки зміні та скасуванню, в частині -стягнення заробітної плати та моральної шкоди -зміні, в частині стягнення компенсації за відпустки - скасуванню, в частині стягненні витрат на судовий збір-зміні з наступних підстав.
Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_2 працювала продавцем продовольчих товарів у СПД ОСОБА_1 з 16 травня 2002 року . У відповідності з встановленним режимом роботи ОСОБА_2 працювала у магазині 15 днів кожного місяця, а слідуючи 15 днів відпочивала.Оскільки позивачка працювала на таких же умовах, що й інші продавці , з якими було укладено трудовій договір , суд прийшов до обгрунтованного висновку у відповідності з вимогами ст. 24 КЗпП України про те те , що між ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_1 було фактично укладено трудовий договір, і вона на протязі тривалого часу виконувала роботу продавця , а тому відповідачка зобов'язана внести відповідні записи у трудову книжку ОСОБА_2.
Разом з тим , суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з СПД ОСОБА_1 ОСОБА_2 знаходилась у трудових відносинах лише до 1 травня 2005 року, оскільки СПД ОСОБА_1. було реорганізовано в СПД ОСОБА_3 1 травня 2005 року , з яким вона продовжувала працювати до 26 липня 2005 року . Зазначені обставини підтверджуються як поясненнями відповідачив так і наданими ними довідками державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька з яких вбачається ,що СПД ОСОБА_3 з 1 травня 2005 року вступив у трудові відносини з робітниками, які раніше знаходилась у трудових відносинах з СПД ОСОБА_1 і є платником податку за найманих працівників: з 1 травня 2005 року ,зокрема .з продавцями ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9. ОСОБА_6 та іншими, у той час як СПД ОСОБА_1 припинила такі відносини та перевела підприємницьку діяльність на ім"я сина відповідача СПД ОСОБА_3..
Виходячи з цих обставин, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про зобов"язання ОСОБА_1 вчинити запис у трудовій книжці ОСОБА_2 про наявність трудових відносин з нею до 26 липня 2005 року . Такий висновок суду зроблений на неповно дослідженних обставинах справи , тому апеляційний суд вважає необхідним у цієї частині рішення суду змінити та зобов'язати СПД ОСОБА_1 вчинити запис про трудову діяльність ОСОБА_2 продавцем продовольчих товарів з 16 травня 2002 року по 30 квітня 2005 року включно ,а СПД ОСОБА_3 повинен вчинити запис про реорганізацію СПД ОСОБА_1 в СПД ОСОБА_3. та про продовження трудових відносин з 1 травня 2005 року до 25 липня 2005 року включно з СПД ОСОБА_3
Також апеляційний суд не може погодитись з висновком суду та доводами ОСОБА_2 про те що позивачці не сплачувалась заробітна плата на протязі останніх двох років. Із наданих доказів як суду першої інстанції, так і апеляційному суду вбачається, що СПД ОСОБА_1 вела особисто книгу касових операцій по кожному відділу магазина у тому числі і по відділу гастрономія у якому працювала ОСОБА_2 .ОСОБА_2 у свою чергу також вела книгу касових операцій по своєму відділу і в кінці кожного дня вони проводили взаємну перевірку після якої ОСОБА_2 розписувалась в книзі ОСОБА_1 про розходування коштів з каси відділу, а ОСОБА_1 розписувалась у книзі ОСОБА_2 для підтвердження касових операцій по цьому відділу. ОСОБА_2 не могла у судовому засіданні пояснити чому вона у своїх записах касових операцій вказувала „ зарплата ОСОБА_2" та розписувалась за неї / а.с. 8,15„ 17,21,26,29,31 46,37,39,41,43,47,56, / Ці записи ОСОБА_2 надала суду на підтвердження факту трудових відносин з СПД ОСОБА_1. і вони ,зокрема, в частині отримання ОСОБА_2 з каси відділу заробітної плати співпадають з записами касових операцій , вказаний у книзі ОСОБА_1 у якої за кожний день роботи та за витрачені з каси відділу суми в тому числі і на заробітну плату ОСОБА_2 розписувалась ОСОБА_2. ОСОБА_2 підтвердила, що підпис у касовій книзі СПД ОСОБА_1 про отримання заробітної плати належить її.
Таким чином ,зазначені обставини свідчать про, те ,що ОСОБА_2 щомісячно отримувала заробітну плату.
Суд першої інстанції не звернув уваги та не дав належної оцінки цим доказам,які підтверджують факт отримання позивачкою заробітної плати .
Окрім того,з акту перевірки додержання законодавства про працю, яку проводила теріторіальна державна інспекція праці у Донецької області 21 вересня 2005 року у СПД ОСОБА_1 вбачається, що заробітна плата працівникам магазину виплачувалась .
Факт отримання та виплати заробітної плати на підставі запису у касовой книзі підтвердили суду допитані на клопотання відповідачив свідки ОСОБА_6 ОСОБА_10., які працюють продавцями в інших відділах магазину.
Враховуючи надані докази про сплату заробітної плати позивачці, про що свідчать записи у книгах касових операцій та підписи самої позивачки про отримання сум заробітку, апеляційний суд доходить висновку про те, що заробітна плата у зазначенний період позивачці виплачувалась.
Зокрема, у 2004 році позивачці була сплачена заробітна плата у слідуючих розмірах: у січні - 115 грн., у лютому -250 грн.,у березні - 350 грн, у квітні- 300 грн, у травні -300 грн, у червні- 300 грн., у липні -200 грн. у серпні - 230 грн. у вересні - 300 грн, у жовтні 300 грн. у листопаді - 250 грн, у грудні- 200 грн,.тобто сплачено 3095 грн..У відповідності з вимогами ст .95 КЗпП України розмір заробітної плати робітника не може бути нижче ніж розмір мінімальної заробітної плати. Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати , який було встановлено законами України у слідуючих розмірах: з 1 січня 2004 року до 1 вересня 2004 року -у сум 205 грн, з 1 вересня 2004 року до 1 січня 2005 року-237 грн. За період з і січня 2004 року по 1 вересня 2004 року розмір заробітної плати позивачки ,якщо його обчислювати з гарантованного законом розміру мінімальної заробітної плати повинен бути не нижче ніж 1640 грн. а фактично за цей період сплачено 2045 грн., за період з 1 вересня по 1 грудня 2004 року не менш ніж 948 грн., а фактично сплачено -1050 грн.. За період з 1 січня 2005 р по 1 квітня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати складав 262 грн і за цей період заробітна плата виходячи з розміру мінімальної заробітної плати повинна становити 786 грн, - а фактично ОСОБА_2 отримала за цей період - 735 грн \ за січень 375 грн, у лютому 80 грн, у березні 280 грн./ тобто за цей період недоплачено 51 грн . З квітня 2005 року по 1 липня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати становив 290 грн. і виходячи з цього розміру заробітна плата позивачки за цей період повинна бути не нижче 870 грн./ 290 грн. х 3 /, а фактично сплачено 820 / у квітні 2005 р -270 грн ,у травні - 300грн , у червні- 250 грн/ ,недоплата становить 50 грн. в тому числі у квітні 2005 р. недоплачено 20 грн Розмір мінімальної заробітної плати з липня 2005 р становить 310 грн, позивачка відпрацювала 11 днів, тому її до сплати у липні належало 151 грн, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати . Недоплата становить у липні 151 грн. грн . За період з 1 січня 2004 року по 1 травня 2005 року позивачці недоплачено 71 грн. грн, які слід стягнути з ОСОБА_1, за період з 1 травня по 25 липня включно позивачці недоплачено 181 грн, яку слід стягнути з відповідача ОСОБА_3.
Апеляційним судом встановлено ,що позивачка не зверталась до суду першої інстанції ні з вимогами про стягнення компенсації за невикористані відпустки за період з 2002 р. по 2004 р у сумі 865 грн , ні про вчинення запису про її звільнення з роботи за власним бажанням , тим більш ,що такої заяви вона не подавала.. Суд першої інстанції не міг вирішувати такі питання, які не заявлялися ОСОБА_2 та вийшов за межі її позовних вимог, тому у ціє частині рішення суду підлягає скасуванню
За таких обставин, у суда першої інстанції не було підстав зобов"язувати відповідачку ОСОБА_1 вчиняти запис про звільнення з роботи ОСОБА_2 за власним бажанням , оскільки з такою заявою вона не зверталась.
Також апеляційний суд не може погодитись з рішенням суду в частині стягнення моральної шкоди. Наведені судом першої інстанції доводи в обгрунтування розміру моральної шкоди не давали підстав для стягнення її у такому розмірі .Окрім того, апеляційний суд враховує ,що позовні вимоги ОСОБА_2 знайшли лише часткове підтвердження , і тому виходячи з принципу розумності та достатності вважає необхідним на користь ОСОБА_11. у відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237 - 1 КЗпП України стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3. по 50 грн з кожного.
Таким чином постановлене судом рішення не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону , а тому у відповідності з вимогами п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає часткому скасуванню та зміні.
Керуючись ст ст. 307 ч.1 п.2,3 ; 309 ч.1 п. 1, п. З, п. 4 , 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 17 травня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до СПД ОСОБА_1, СПД ОСОБА_3 в частині позову про внесення запису до трудової книжки , стягнення заборгованності по заробітної платі, стягнення моральної шкоди - змінити , а в частині стягнення компенсації за невикористані відпустки, вчинення запису у трудову книжку про звільнення ОСОБА_2 за власним бажанням - скасувати.
Зобов'язати СПД ОСОБА_1 внести запис у трудову книжку ОСОБА_2 про прийняття її на роботу продавцем продовольчих товарів 2 категорії з 16 травня 2002 року до СПД ОСОБА_1 .Зобов"язати СПД ОСОБА_3внести запис у трудову книжку ОСОБА_2 про реорганізацію СПД ОСОБА_1 в СПД ОСОБА_3 та продовження роботи в СПД ОСОБА_3 з 1 травня 2005 року продавцем продовольчих товарів 2 категорії Рішення суду в частині вчинення запису СПД ОСОБА_1 в трудову книжку ОСОБА_2 про звільнення її з роботи за власним бажанням у відповідності зі ст. 38 КЗпП України скасувати.
Стягнути на користь ОСОБА_2 недоплачену заробітну плату з СПД ОСОБА_1 у сумі 71 грн / сімдесят одну грн./ за період з 1 січня 2004 року по 1 травня 2005 року, з СПД ОСОБА_3 у сумі 181 грн / сто вісімдесят одну грн / за період з 1 травая 2005 року по 25 липня 2005 року включно.
Рішення суду в частині вчинення запису СПД ОСОБА_1 в трудову книжку ОСОБА_2 про звільнення її з роботи за власним бажанням у відповідності зі ст. 38 КЗпП України та в частині стягнення компенсанції за невикористані відпустки за період 2002-2004 р у сумі 865 грн. скасувати.
У відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 стягнути з СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_3по 50 грн./ п'ятдесят грн /з кожного.
На користь держави стягнути судовий збір з СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_3по 59 грн. 50 коп. / п'ятдесят дев"ять грн / з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі двох місяців