Справа № 2-2818/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"15" лютого 2011 р.Дарницький районний суд м. Києва

в складі:  головуючого судді                               ЛЕОНТЮК Л.К.

    при секретарі                                         КОСИНСЬКІЙ О.М.

    представника позивача                              ОСОБА_3

розглянувши  у  відкритому      судовому  засіданні  в  залі  суду  в  м.  Києві

цивільну   справу   за   позовом   ОСОБА_1     до ОСОБА_2,     ФОНДУ     ПРИВАТИЗАЦІЇ КОМУНАЛЬНОГО    МАЙНА    ДАРНИЦЬКОГО    РАЙОНУ    м.   КИЄВА,   третя   особа  :   Київське   міське   бюро   технічної   інвентаризації    та   реєстрації   права    власності  

на   об»єкти   нерухомого   майна,   про   визнання   права   власності   на   нежитлове приміщення, суд

В с т а н о в и в :

10 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про   визнання   права   власності   на   нежитлове приміщення, та уточнивши свої позовні вимоги 17.01.2011 року і 15.02.2011 року, просила постановити рішення, яким визнати за нею право власності на нежитлове приміщення літера «А»з №1 по №17 (групи приміщень №3), №№ V, VI, VII першого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень №2), загальною площею 991,9 м2, що розташоване по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 23 січня 2008 року між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва та нею, вона набула право власності на нежилі приміщення літера «А»з №1 по №17 (групи приміщень №3), №№ V, VI, VII першого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень №2), загальною площею 991,9 м2, що розташовані по АДРЕСА_1, сплативши при цьому за вказаний об’єкт нерухомого майна 1 440 000грн. Після укладення вищевказаного договору купівлі-продажу 24 березня 2008 року було підписано акт передачі нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, відповідно до якого вказане приміщення було передано їй у право власності. Право власності на нежитлові приміщення було зареєстровано в БТІ. Після набуття права власності на нежитлові приміщення, її було включено до бази даних державного земельного кадастру в якості землекористувача та було виготовлено технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування, відповідно до якого за її підприємством було закріплено земельну ділянку площею 5 031,54 м2. В 2009 році у зв’язку з виробничою необхідністю вона провела реконструкцію належного їй на праві власності нежитлового приміщення, а саме: було здійснено будівництво підвалу, відповідно до чого площа вказаного нежитлового приміщення збільшилась і склала 991,9 м2. Проведення реконструкції приміщення було проведено власними силами, за власний кошт з залученням сторонньої допомоги, а саме відповідача по справі ОСОБА_2 В 2010 році вона почала проводити підготовку до оформлення права власності на реконструйоване приміщення, однак відповідач ОСОБА_2 перешкоджає їй у оформленні документів та зазначає, що частина приміщення належить йому на праві власності, так як він провадив будівельні роботи, технічні характеристики приміщення змінилися, а тому її підприємство не має ніяких прав на вказане приміщення, а він навпаки, начебто має законні підстави для набуття права власності на вказане нежитлове приміщення. Своїми діями ОСОБА_2 перешкоджає їй в оформленні права власності на реконструйоване нежитлове приміщення, чим порушує її законні права та інтереси.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3., уповноважений за довіреністю від  21.10.2010  року  (а.с.  7),  позовні   вимоги   підтримав   в  повному  обсязі,  посилаючись  на

-2-

обставини, викладені в позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в своїй заяві від 15.02.2011 року (а.с. 50) визнав позов, не заперечував проти задоволення позовних вимог та просив розглядати справу у його відсутності.

Фонд приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого повноважного представника не направив.

Третя особа Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не направили в судове засідання  свого повноважного представника. В своїх письмових поясненнях (а.с.46-48 ) на адресу суду просило розглядати справу у відсутності його представника та пояснило наступне. КП «КМ БТІ»проводить державну реєстрацію майна відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Тимчасового положення про державну реєстрацію об’єктів нерухомого майна та прав власності на них в м. Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 року № 74/74, та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 з наступними змінами та доповненнями. Згідно даних реєстрових книг КП «КМ БТІ»на даний час реєстрація права власності на нежитлові приміщення літера «А»з№1 по №17 (групи приміщень №3), №№ V, VI, VII, з №1 по № 11 (групи приміщень «2), загальною площею 453,9 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, проведена за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16-ю Київською   державною нотаріальною конторою 23.01.2008 року р№2-354. Крім того, відповідно до примітки інвентаризаційної справи КП «КМ БТІ»зазначено, що дозвіл на реконструкцію та влаштування підвалу під групою приміщень №3 в БТІ не поданий. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється на підставі сертифіката про відповідність збудованого об’єкта проектної документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видаються інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю та акту готовності об’єкта до експлуатації.

Третя особа Комунальне підприємство «Господар», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, свого повноважного представника в судове засідання не направило, та в заяві на ім’я суду просило розглядати справу у відсутності його представника.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_3, який діє за довіреністю від 21.10.2010 року (а.с. 07), відповідача ОСОБА_2, вивчивши письмові пояснення третьої особи КП «КМ БТІ»від 17.02.2011 року (а.с. 46-48), дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 23 січня 2008 року (а.с. 8-9), укладеного між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, набула право власності на нежилі приміщення літера «А»з №1 по №17 (групи приміщень №3), №№ V, VI, VII першого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень №2), загальною площею 991,9 м2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 сплативши при цьому за вказаний об’єкт нерухомого майна 1 440 000грн. Договір було нотаріально посвідчено та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 23.01.2008 року (а.с. 11).  

24 березня 2008 року між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підписано акт передачі (а.с. 10), згідно якого Фонд приватизації комунального майна передав ОСОБА_1 приватизоване 23.01.2008 року шляхом комерційного конкурсу нежиле приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 453,9 кв.м., відповідно до свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 03.12.2007 року, серія САВ № 552979.

07 квітня 2008 року право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована за ОСОБА_1 в КП «КМ БТІ», що підтверджується реєстраційним посвідченням № 002448 від 07.04.2008 року (а.с. 8).

-3-

Після набуття права власності на нежитлові приміщення, ОСОБА_1 було включено до бази даних державного земельного кадастру в якості землекористувача та було виготовлено технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування, відповідно до якого за її підприємством було закріплено земельну ділянку площею 5 031,54 м2.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб  від 19.06.2009 року, актовий запис №1166, ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 12).

В 2009 році у зв’язку з виробничою необхідністю ОСОБА_1 провела реконструкцію належного їй на праві власності нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме: було здійснено будівництво підвалу, відповідно до чого площа вказаного нежитлового приміщення збільшилась і склала 991,9 м2, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим станом на 12.10.2010 року (а.с. 20-25). Проведення реконструкції приміщення було проведено власними силами, за власний кошт ОСОБА_1 з залученням сторонньої допомоги, а саме відповідача по справі ОСОБА_2 В 2010 році ОСОБА_1 почала проводити підготовку до оформлення права власності на реконструйоване приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, однак відповідач ОСОБА_2 перешкоджав їй у оформленні документів посилаючись на те, що частина приміщення належить йому на праві власності, так як він проводив будівельні роботи, у зв’язку з чим технічні характеристики приміщення змінилися, а тому ОСОБА_1 не має ніяких прав на вказане приміщення, а він навпаки, має законні підстави для набуття права власності на вказане нежитлове приміщення.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної власності, творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, встановленому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

У відповідності до ст. 376 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, те, що відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав та не заперечував проти задоволення позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки позивачка набула права власності на нерухоме нежитлове приміщення на законних підставах.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 208, 209, 212-215, 218, 222 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 331, 376 ЦК України, суд, -

-4-

В И Р І Ш И В:

Позовні    вимоги    ОСОБА_1     до   ОСОБА_2,      ФОНДУ      ПРИВАТИЗАЦІЇ      КОМУНАЛЬНОГО    МАЙНА     ДАРНИЦЬКОГО    РАЙОНУ    м.   КИЄВА,    третя   особа  :    Київське   міське   бюро    технічної    інвентаризації     та    реєстрації    права     власності    на     об»єкти   

нерухомого     майна,     про     визнання     права     власності     на     нежитлове     приміщення, задовольнити.          

Визнати      за      ОСОБА_1     ,      

ідентифікаційний    номер   НОМЕР_1,    проживаючого   у   АДРЕСА_2,   паспорт,    серія   НОМЕР_2,   виданий   Дарницьким    РУ   ГУ   МВС  України   у   м.   Києві    14.07. 2009   року    право   власності    на   нежитлове   приміщення   літера  «А»  з  

№ 1  по  № 17 (   групи   приміщень  № 3),   №№   V,  VI,  VII   першого   поверху   з    №  1   по  №  

11   (   групи    приміщень   №  2,    загальною   площею  991,9  кв.  метри,    що    розташоване   по

АДРЕСА_1

Зобов»язати    КП    « Київське    міське    бюро   технічної   інвентаризації   та   реєстрації   права     власності    на    об»єкти    нерухомого    майна»,    зареєструвати     право    власності   за      ОСОБА_1     ,    ідентифікаційний   номер   НОМЕР_1,    проживаючого   у   АДРЕСА_2,   паспорт,    серія   НОМЕР_2,   виданий   Дарницьким    РУ   ГУ   МВС  України   у   м.   Києві    14.07. 2009   року    право   власності    на   нежитлове   приміщення   літера  «А»  з     №  1   по   №  17  (   групи    приміщень  № 3),   №№   V,  VI,  VII   першого   поверху   з   № 1   по  №  11  (  групи    приміщень   №  2,    загальною   площею    991,9   кв.   метри,    що    розташоване   по   АДРЕСА_1

Рішення  може  бути  оскаржене до  Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний   суд   протягом   10   днів   з   дня   його   проголошення . Особи,   які   брали   участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні   під   час  проголошення  судового рішення,  можуть  подати  апеляційну   скаргу   протягом   десяти   днів   з   дня   отримання   копії    цього   рішення.

Рішення   суду   набирає   законної   сили   після   закінчення   строку   для  подання апеляційної   скарги,   якщо   апеляційну   скаргу   не   було   подано.   У   разі   подання апеляційної   скарги   рішення, якщо   його   не   скасовано,   набирає  законної  сили  після розгляду   справи   апеляційним  судом.

СУДДЯ                                                                      Л.К. ЛЕОНТЮК